Справа № 308/17164/25
15 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
18.11.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) №28.02.2025-100000225 від 02.03.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №28.02.2025-100000225 від 02.03.2025.
Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 19 920 грн, яка складається з наступного: 6 000 грн основний борг; 9 300 грн проценти; 540 грн комісія за надання; 1 080 грн комісія за обслуговування; 3 000 грн неустойка.
Відповідач відзиву на позов не надала, однак 15.12.2025 подала заяву про визнання позову.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2025 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явилися. Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справи у його відсутності. Аналогічну заяву подав відповідач, при цьому зазначив про визнання позову.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до укладеного між ТОВ Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) №28.02.2025-100000225 від 02.03.2025, відповідач отримав кредит в розмірі 6 000,0 грн строком на 217 днів.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.02.2025-100000225 від 02.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 19 920,00 грн, яка складається з 6000 грн основний борг; 9300 грн проценти; 540 грн комісія за надання; 1080 грн комісія за обслуговування; 3000 грн неустойка.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов'язанням в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою - розрахунком та не спростована відповідачем.
Оцінка Суду.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 ЦК забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов. В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Враховуючи наведене, вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6 000,00 грн, 9300 грн процентів; 540 грн комісії, пов'язаної з наданням кредиту; 1080 грн комісії за обслуговування є обґрунтованими.
Що стосується стягнення неустойки, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи нарахування неустойки, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит. Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.
Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону. За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Оскільки неустойка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до платіжної інструкції №СЦ00053354 від 14.11.2025 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, з врахуванням визнання позову відповідачем, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а решту 50 відсотків стягнути з відповідача на користь позивача.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.02.2025-100000225 від 02.03.2025 в розмірі 16 920,00 грн, в тому числі тіло кредиту 6 000,00 грн, заборгованість по процентам 9300 грн; комісія за надання 540 грн; комісія за обслуговування 1080 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 211,20 гривень судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»» з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА