Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/4180/25
Номер провадження: 1-кп/511/374/25
11.12.2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (дистанційно)
захисників - ОСОБА_6 , (дистанційно) ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області в режимі відеоконференції з ДУ «Одеській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162390000493 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нові Бутори, Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.3ст.369, ч.3 ст.332 КК України,
09.12.2025 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Роздільнянської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12025162390000493 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3ст.369, ч.3 ст.332 КК України.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.12.2025 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 11.12.2025 року.
Під час досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.11.2025 року був продовжений, в межах досудового розслідування до 16 грудня 2025 року (включно).
Суть клопотання, що розглядається судом.
Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 подав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 , повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме показаннями свідків, оглядом речових доказів, доказами, отриманими в результатами проведення стосовно обвинуваченого негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Стороною обвинувачення встановленні ризики, відповідно до яких є достатні підстави вважати що обвинувачений ОСОБА_4 у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу, може вчинити дії передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризиком можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, останній перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадження, враховуючи, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у значній мірі підтверджується показами свідків, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України, щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , вчинялись у тому числі із невстановленим колом осіб, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності, а також повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв'язку із набуттям статусу обвинуваченого.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, вчинив злочин у сфері недоторканності державного кордону та корупційний злочин, отже є підстави вважати, що обвинувачений є схильним до вчинення й інших кримінальних правопорушень. Крім того, 05.09.2025 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162390000615 від 04.09.2025 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Характер інкримінованих злочинів (з корисливих мотивів) вказує на високу ймовірність повторного вчинення кримінально караних діянь.
Крім того, у зв'язку із військовою агресією збройних сил Російської Федерації та впровадженням на території України воєнного стану, відповідно до рішення Верховного головнокомандувача №64/2022, вказані ризики лише збільшились, оскільки повсякденний уклад цивільного способу життя порушений, що лише сприятиме можливим спробам підозрюваного переховатися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; його перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином - ускладненню проведенню процесу, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, у розумні строки, у зв'язку із намаганням уникнути кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Стислий виклад позиції сторін відносно клопотання.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 , яка перебувала в режимі відеоконференції, заперечувала проти клопотання прокурора, просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважає, що прокурором в повній мірі недоведені ризики на які він посилається, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження існування таких ризиків. Крім іншого зазначила, що ОСОБА_4 не має негативних характеристик, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання де фактично і проживає, а тому вважає що останньому можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також просить суд, розглянути можливість зменшити розмір застави, оскільки прокурором не надано жодних доказів на підтвердження майнового стану ОСОБА_4 вважає, що розмір застави визначений слідчим суддею є завишеним та непомірним для обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «ОСІ» , підтримав думку свого захисника.
Висновки суду за результатами розгляду клопотання та нормативно-правове обгрунтування.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити, з огляду на таке.
Відповідно до статей 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш-м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання доцільності обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, за яким за законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, офіційно не працевлаштований, джерел доходів для існування його не відомі, міцні соціальні зв'язки відсутні, утриманців не має.
Суд вважає, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Обрати відносно ОСОБА_4 інші більш-м'які запобіжні заходи не представляється можливим, так як необхідних умов їх обрання не має і вони на думку суду не забезпечать запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не буде ефективним запобіжним заходом і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.
Суд, вважає, що на даний час, ризики встановленні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не відпали та захисником не надано доказів про їх зменшення, або про те що вони перестали існувати.
При цьому суд наголошує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належного виконання обвинуваченим обов'язків.
Суд приймає до уваги посилання захисника відносно наявності у ОСОБА_4 зареєстрованого місця проживання, однак суд наголошує на тому, що така обставина не зменшує існування вищенаведених ризиків та не може слугувати безумовною підставою для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, з огляду на інші, встановлені судом обставини.
Водночас суд вважає необхідним зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК.
При цьому, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 - 178 КПК України, суд прийшов до висновку, що прокурором доведено про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Вказаний розмір застави буде відповідати практиці ЄСПЛ, зокрема, у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави, суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора та/або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з - під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного і керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162390000493 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2025 року, - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 лютого 2026 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерствв юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: Люсторфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.
Одночасно визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800 гривень гривень.
Роз'яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора та/або суду;
3. повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків у разі внесення застави - до 09 лютого 2026 року (включно).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений , будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" - для виконання, прокурору Роздільнянської окружної прокуратури, ОСОБА_4 - до відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 15 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1