Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/655/2025
01 грудня 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , 27 березня 1990 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року стосовно обвинувачених:
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146 КК України,
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
У даному кримінальному провадженні 25 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області та Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалами Подільського міськрайонного суду Одеської області, зокрема від 09 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_13 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
До суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане до суду клопотання, просив продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_13 без визначення розміру застави, посилаючись на те, що термін дії раніше продовженого судом запобіжного заходу закінчується 07 грудня 2025 року, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не можливо закінчити у цей строк, через виняткову складність кримінального провадження.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив обставини кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред'явлено ОСОБА_13 згідно обвинувального акту, а також вказав що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, які є особливо тяжкими та наявні ризики, які були встановленні під час обрання запобіжного заходу і які наразі продовжують існувати, а саме ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того прокурор просив суд врахувати наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_13 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується (від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна); насильницький характер вчинених кримінальних правопорушень; відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, постійного джерела доходів; інкримінування вчинення злочинів у складі організованої групи; особливо великий розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_13 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, яке, на його думку, є необґрунтованим, оскільки прокурор недовів існування ризиків та не надав доказів існування ризиків, які з часом зменшуються. Просив суд врахувати, що він є учасником бойових дій та має на утриманні неповнолітніх дітей, просив обрати йому альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді застави, домашнього арешту або цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_20 вважає клопотання прокурора необґрунтованим, просив суд відмовити в його задоволенні та врахувати те, що ризики з часом зменшують та втрачають свою актуальність.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає клопотання прокурора обґрунтованим, просив його задовольнити.
Інші учасники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_13 , його захисника та інших учасників, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
В своєму рішенні «Хайрудінов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулося за умов, установлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Крім того, у кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Так, відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 146 КК України.
При цьому ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
Інше кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_13 , а саме за ч. 4 ст. 187 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на потерпілих та свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню. З огляду на те, що допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, оскільки суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.
Відтак, існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_13 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, скоєння ОСОБА_13 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, насильницький характер вчинення кримінальних правопорушень.
При розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги обставини даного кримінального провадження, ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, насильницький характер інкримінованих кримінальних правопорушень, особливо великий розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, інкримінування вчинення злочинів у складі організованої групи, особи обвинуваченого, зокрема вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан.
У відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини суд також враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення, може спонукати обвинуваченого вживати заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може ухилятись від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Із урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вище указане в своїй сукупності, вказує, що ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , не зменшились та не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, що вказує на доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_13 під вартою, задля запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_13 , а захисником обвинуваченого не надано документів, які свідчать, що з'явились нові обставини для зміни запобіжного заходу відносно цього обвинуваченого. З огляду на викладене доводи обвинуваченого щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту або цілодобового домашнього арешту є необґрунтованими, а відтак і не можуть бути задоволені судом.
Разом із цим, суд також враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Окрім того, виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При продовженні запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_13 , оскільки він обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інший особливо тяжким злочином, вчинені із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, а також погроз застосування такого насильства, а тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 та визначення останньому розмір застави, не підлягає задоволенню.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 на 60 діб, не визначаючи розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст.376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, продовжити на 60 діб, тобто до 29 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_13 , його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 .
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3