Справа № 683/1833/25
2/683/1118/2025
24 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Завадської О.П.
секретаря Поважнюк О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
У червні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАІНЯ «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (надалі -відповідач/позичальник) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №447032405 (надалі кредитний договір/договір) від 21 серпня 2021 року в розмірі 27951,93 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (надалі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №447032405. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») було укладено договір факторингу №28/1118-01, дія якого продовжувалась додатковими угодами до 31 грудня 2024 року, 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (надалі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС») було укладено договір факторингу №05/0820-01, 29 травня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е, на підставі яких до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 27951,93 грн, з яких: 5999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21952,93 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з нього вказану заборгованість.
Представник позивача в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, не заперечив проти заочного розгляду.
Відповідач відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, заяв по суті не подавав, клопотань не заявляв.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року постановлено заочний розгляд справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №447032405 в електронній формі з використанням електронного підпису MNV7ХS79.
Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Пунктами 1.3, 1.7, 1.8 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19 листопада 2021 року.
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 19 листопада 2021 року.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п.1.9. умов договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 521,00 процентів річних, що становить 1,43 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Пунктом 1.11 договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Згідно пункту 1.12. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.12.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Пунктом 1.13 визначено, що проценти, у розмірі визначеними пунктами 1.9. або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: «www.moneyveo.ua».
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.
Як вбачається з пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора MNV7ХS79, відправленого о 18:35:01 год 21 серпня 2021 року, введеного о 18:35:35 год 21 серпня 2021 року.
З паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №447032405 від 21 серпня 2021 року вбачається, що тип кредиту кредитна лінія на суму 100 - 22000,00 грн. Строк кредитування 1-30 днів з можливістю продовження строку. Мета отримання кредиту - на споживчі цілі. Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Процентна ставка, процентів річних: дисконтна 3,65%-722,7%, індивідуальна 361,35%-722,7%, базова 722,7%; тип процентної ставки - фіксована. Загальні витрати за кредитом - 180,00 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) 1180,00 грн. Реальна річна процентна ставка, процентів річних 649%. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 1087,70%. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 27 серпня 2021 року.
На виконання умов вказаного кредитного договору ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на картку ОСОБА_2 №4441-11ХХ-ХХХХ-0212, вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 21 серпня 2021 року, грошові кошти в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 серпня 2021 року за №b178ea2-771f-46a5-9fa5-a09ae0920019 та довідкою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 16 жовтня 2025 року за №БТ/8679 про те, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітувалась, в тому числі, платіжна картка № НОМЕР_1 , на яку відбулось зараховування коштів в сумі 6000,00 грн, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та довідкою про рух коштів за даною платіжною карткою за період з 21 серпня 2021 року по 26 серпня 2021 року.
28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.1.3 договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2 договору).
Відповідно до додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2019 року: №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, укладених між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору відповідно до 31 грудня 2020 року, в подальшому до 31 грудня 2021 року, а потім до 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги №165 від 21 грудня 2021 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за №1007 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №447032405 від 21 серпня 2021 року, загальна заборгованість 17762,04 грн, з яких тіло кредиту - 5999,00 грн, проценти 11763,04 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», станом на 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №447032405 від 21 серпня 2021 року в розмірі 17583,27 грн, з яких тіло кредиту - 6000,00 грн, проценти 16412,04 грн. При цьому, на погашення заборгованості здійснено п'ять платежів: 21 вересня 2021 року на суму 0,20 грн (тіло кредиту) та 1546,80 грн (проценти), 20 жовтня 2021 року -0,80 грн (тіло кредиту) та 3097,20 грн (проценти), 22 листопада 2021 року - 5,00 грн (проценти).
Надалі між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) було укладено договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. договору).
Додатковими угодами до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року: №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року сторони продовжити строк дії договору відповідно до 31 грудня 2022 року та до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», серед боржників за № НОМЕР_3 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №447032405 від 21 серпня 2021 року в розмірі 27951,93 грн, з яких тіло кредиту - 5999,00 грн, проценти 21952,93 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», станом на 31 липня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №447032405 від 21 серпня 2021 року в розмірі 27951,93 грн, з яких тіло кредиту - 5999,00 грн, проценти 21952,93 грн.
У подальшому між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 і є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29 травня 2025 року до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», за №1044 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №447032405 від 21 серпня 2021 року в розмірі 27951,93 грн, з яких тіло кредиту - 5999,00 грн, проценти 21952,93 грн. Також 29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та спра ведливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору №447032405, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).
Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн підтверджується вищевказаними: платіжним дорученням від 21 серпня 2021 року за №b178ea2-771f-46a5-9fa5-a09ae0920019; довідкою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 16 жовтня 2025 року за №БТ/8679; довідкою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів за період з 21 серпня 2021 року по 26 серпня 2021 року. До того ж, відповідач частково погашав заборгованість.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з матеріалів справи, що строк дії договору факторингу №28/21118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» продовжувався вищезазначеними додатковим угодами до 31 грудня 2024 року, а тому кредитний договір №447032405 від 21 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 від 31 липня 2021 року був укладений в межах строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Право вимоги за договором факторингу №28/21118-01 від 28 листопада 2018 року перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).
У справі право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС».
З аналізу наведених обставин та долучених доказів суд вважає підтвердженим факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ФК «ЕЙС» стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №447032405 від 21 серпня 2021 року.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» надало виписку з особового рахунку за кредитним договором №447032405 від 21 серпня 2021 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 27951,93 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5999,00 грн, заборгованість за процентами 21952,93 грн.
Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Пунктами 1.3, 1.7, 1.8 договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19 листопада 2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 19 листопада 2021 року. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії, може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно пункту 1.12. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику ОСОБА_1 нараховувались відсотки за користування кредитом у розмірі, що неодноразово змінювався: у період з 21 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року в розмірі 48,00 грн на день; з 21 вересня 2021 року по 20 жовтня 2021 року в розмірі по 106,80 грн на день; з 21 жовтня 2021 року по 19 листопада 2021 року в розмірі по 85,79 грн на день; 23 листопада 2021 року нараховано 4188,78 грн різниці між процентними ставками; з 24 листопада 2021 року по 21 грудня 2021 року в розмірі по 178,77 грн.
При цьому, на погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено наступні платежі: 21 вересня 2021 року на суму 1546,80 грн (проценти), 20 жовтня 2021 року на суму 3097,20 грн (проценти), 22 листопада 2021 року на суму 5,00 грн (проценти).
Вказані платежі повністю погашали відсотки за користування кредитом, що були нараховані на відповідні дати (1546,80 грн та 3097,20 грн), на погашення тіла кредиту зараховано відповідно 0,20 грн та 0,80 грн.
Водночас, за відсутності доказів, що відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дії дисконтного періоду, строк виконання зобов'язання згідно пункту 1.12.1 договору у повному обсязі настав 16 лютого 2022 року (90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду - 19 листопада 2021 року).
Станом на 16 лютого 2022 року заборгованість за тілом кредиту становила 5999,00 грн, заборгованість зі сплати нарахованих відсотків складала 21952,93 грн, а всього - 27951,93 грн. Надалі відсотки за користування кредитом не нараховулись, а отже проценти нараховувались в межах строку кредитування.
Таким чином, суд вважає, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування, позивачем доведено суму заборгованості відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 27951,93 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5999,00 грн та зі сплати нарахованих відсотків в межах строку кредитування станом на 16 лютого 2022 року в розмірі 21952,93 грн.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання настав, доказів повернення боргу за кредитним договором станом на день розгляду справи відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заявленої кредитної заборгованості підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС» представляв адвокат Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №26/05/25-01 від 29 травня 2025 року і додаткової угоди № 1 до нього від 30 травня 2025 року, а також довіреності від 29 травня 2025 року.
Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 26 липня 2024 року, адвокатським бюро надано ТОВ «ФК «ЕЙС» наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №447032405 від 21 серпня 2021 року протягом 2 годин вартістю 5000,00 грн, підготовка адвокатського запиту протягом 1 години вартістю 500,00 грн, підготовка та подача клопотання протягом 1 години вартістю 500,00 грн, загалом вартістю 7000,00 грн.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, незмінності позиції представника позивача протягом розгляду справи не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Послуги з усної консультації при складанні позовної заяви та ознайомлення з матеріалами справи фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.
Враховуючи викладене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи в розмірі 2000,00 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Задовольнити товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місце знаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії №447032405 від 21 серпня 2021 року в розмірі 27951,93 грн, з яких: 5999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21952,93 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місце знаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місце знаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02157, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя