02.12.2025 Справа №607/11724/25 Провадження №3/607/4751/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
захисника особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності, адвоката Худої І. Р.,
розглянувши матеріали, що надійшли із Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30 травня 2025 року о 01 год. 30 хв. в м. Тернополі, на вул. Тарнавського, 38, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, подану працівником поліції за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 8.9 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Також 30 травня 2025 року о 01 год. 30 хв. в м. Тернополі, на вул. Тарнавського, 38, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6, р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора dragger alcotest 7510 № armf-0286 (повірка дійсна до 14 листопада 2025 року), відмовився, після чого огляд проводився у найближчому медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, що підтверджується висновком лікаря № 219 від 30 травня 2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
07 жовтня 2025 року судом зареєстровано ряд клопотань захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокатки Худої І. Р., які подані через систему «Електронний суд».
У клопотанні про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання, захисник стверджує, що відсутність чека-драгера, ставить під сумнів факт проходження огляду відповідно до встановленого порядку та сам результат, а тому просить матеріали справи про адміністративне правопорушення № 607/11724/25 (провадження №3/607/4751/2025) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП направити на доопрацювання до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції.
У клопотанні про визнання доказу недопустимим та недостовірним просить визнати «Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 30 травня 2025 року недопустимим та недостовірним доказом та не приймати при ухваленні судового рішення, оскільки направлення оформлене за старим зразком, що прямо суперечить чинним вимогам Інструкції та ч. 6 ст. 266 КУпАП. Також у клопотанні про визнання результатів дослідження недійсними просить визнати процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції недопустимим та недостовірним доказом та не приймати його при ухваленні судового рішення.
На обґрунтування клопотання вказує, що саме лікар зобов'язаний був взяти зразки біологічного середовища у ОСОБА_1 та провести лабораторне дослідження. Відсутність зразків біологічного середовища позбавляє сторону захисту можливості провести судово-токсикологічну експертизу з метою спростування стану сп'яніння. З урахуванням того, що стан алкогольного сп'яніння був діагностований без проведення обов'язкових лабораторних досліджень, такий огляд проведений з порушенням п. 14 Розділу 3 Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 та є недійсним в силу положень п. 21 Розділу 3 Інструкції та ч. 5 ст. 266 КУпАП.
У клопотанні про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами є посилання на те, що відеозйомка велася не безперервно та усі долучені відеофайли не було підписано ЕЦП, просить визнати наявний в матеріалах справи копмакт-диск з відеоматеріалами в даній справі про адміністративне правопорушення недопустимим та недостовірним доказом та не приймати їх при ухваленні судового рішення по справі.
Підсумувавши викладене у наведених вище клопотаннях, у клопотанні про закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, адвокатка Худа І. Р. просить протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 374870 за порушення вимог п.2.9.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений на ОСОБА_1 скасувати та справу закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 710442 за порушення вимог п. 2.4, 8.9 “б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.122-2 КУпАП, складений на ОСОБА_1 скасувати та справу закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування вказує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомив, що він діючий військовий та надав військовий квиток. Таким чином, на момент його зупинки працівниками патрульної поліції Рудакевич І. Г. вважався таким, що виконує обов'язки військової служби, а отже був спеціальним суб'єктом відповідно до КУпАП. ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа «Каракуця проти України»).
За таких обставин, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховуючи строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, належне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи та його неявку у судове засідання та те, що участь особи при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, у силу ч. 2 ст. 268 КУпАП вважаю за можливе справу розглянути у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
У судове засідання захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокатка Худа І. Р. також не з'явилася проте подала клопотання про розгляд справи у її та ОСОБА_1 відсутності, підтримує подані клопотання.
Водночас, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування протоколів про адміністративне правопорушення, зміст яких описано судом вище, складених стосовно ОСОБА_1 , якому інкримінується вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отож, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наступними доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345734 від 30 травня 2025 року;
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 710442 від 30 травня 2025 року;
матеріалами відеофіксації;
висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 219 від 30 травня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 травня 2025 року о 02 год. 20 хв.;
свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 1936 103 24, чинним до 14 листопада 2025 року;
рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Токарської Д. Б. від 30 травня 2025 року.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то судом встановлено наступне.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП, його об'єктивна сторона може знаходити свій прояву:
1) керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
3) ухиленні від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За змістом статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Пунктами 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
16 лютого 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX, яким змінено редакцію частини другої статті 266 КУпАП наступним чином: «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
Тож після набуття законом чинності, працівникам поліції дозволяється проводити огляд на стан сп'яніння без свідків. При цьому, доказами має бути відеофіксація огляду. Обов'язок присутності свідків виникає лише у разі, якщо працівник поліції не має відеореєстратора, нагрудної камери чи іншого технічного засобу відеозапису.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції шляхом блокування автомобіля. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не заперечував. Проте уникав проходження такого огляду, мотивуючи недовірою до приладу та до працівників поліції. А відтак працівники поліції запропонували ОСОБА_1 проїхати разом із ними до медичного закладу для проходження огляду. У медичному закладі ОСОБА_1 проходив огляд, декілька разів продував газоаналізатор в присутності лікаря, медичних працівників та працівників поліції, газоаналізатор показав перевищення норми. Також водій ОСОБА_1 повідомив лікаря, що вживав алкоголь напередодні близько обіду. За результатами огляду водія, лікарем складено висновок про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Жодних зауважень щодо технічного стану приладу та мундштука та часу проведення від ОСОБА_1 не надходило та він не виявляв бажання здавати інші біологічні зразки. ОСОБА_1 , після декількох пропозицій, був ознайомлений із висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 219 від 30 травня 2025 року, про що розписався у висновку. У водія виникали питання щодо відомостей, вказаних у висновку, які йому роз'яснив лікар. Наведений висновок став підставою для оформлення стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345734 від 30 травня 2025 року.
Аналіз матеріалів, наданих в обґрунтування цього протоколу про адміністративне правопорушення, дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , узгоджуються з вимогами ст. 266 КУпАП та приписами Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 338/825 від 16.05.2025 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376.
Перевіряючи доводи захисника щодо відсутності, визначених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», підстав для зупинки транспортного засобу судом встановлено.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений та станом на 30 травня 2025 року діяв.
Згідно з п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час дії комендантської години, то це давало працівникам поліції підстави, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», здійснити зупинку такого транспортного засобу.
Слід зазначити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як причина зупинки транспортного засобу. Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності, що спростовує доводи адвокатки Худої І. Р.
Щодо доводів захисника Худої І. М., що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); (4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; (5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
До клопотань, які були подані захисником не подані будь-які підтверджуючі документи, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та вважається таким, що виконує обов'язки військової служби. На відеозаписі водій одягнутий у цивільний одяг, в якому і керував транспортним засобом, який належить ОСОБА_2 , та зі слів водія він прямував на заправку.
Щодо доводів захисника Худої І. М., яка стверджує про порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 338/825 від 16.05.2025 (далі Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Згідно пунктів 3, 4, 6, 15, 16, 22 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акту медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Згідно п. 14 Порядку висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до Наказу від 09 листопада 2015 року № 1452/735 п. 9, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наведені обставини не свідчить про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що мало наслідком неналежності акту та недійсності складеному на підставі останнього висновку.
Суду не надано будь-яких доказів визнання недійсними висновку № 219 від 30 травня 2025 року, а також ОСОБА_1 не висловлював зауваження щодо висновку та процедури проходження огляду вцілому, а тому, як суд уже зазначав вище, відсутні підстави сумніватися у належності та допустимості цього доказу.
Необґрунтованими є твердження захисника про те, що відеозапис не є безперервним, змонтований та не фіксує усіх подій, що відбулись, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відеозаписи є електронними документами, оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, проаналізувавши зібрані докази у справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 , реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з чим, такі доводи сторони захисту не заслуговують на увагу та відкидаються судом.
Відтак встановивши в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, обираючи адміністративне стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, його вік, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а тому доходить до переконання, що до особи, яка притягається до адміністративно відповідальності слід застосувати стягнення у виді штрафу в межах санкції статті, за якою він притягується.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, тому, у відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, судом встановлено наступне.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Згідно з п. 8.9б Правил дорожнього руху вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме невиконання водіями вимог поліцейського.
Водночас дослідивши адміністративні матеріали, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 710442 від 30 травня 2025 року, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП мало місце 30 травня 2025 року.
Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Таким чином, на момент розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП строки, передбачені ст. 38 КУпАП закінчилися, що є підставою для закриття провадження в даній справі.
Разом з тим закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення в частині притягнення до адміністративної відповідальності за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 710442 від 30 травня 2025 року, з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 38, 40-1, 130, 247, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 710442 від 30 травня 2025 року, та на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч),00 грн, який стягнути в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять),60 грн в дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі),00 грн в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Тернопільського
міськрайонного суду Герчаківська О. Я.