12 грудня 2025 року Справа № 580/13691/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., ознайомившись із заявою адвоката Кравченка Р.М. від імені ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання неправомірним рішення,
12.12.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла заява (далі - Заява) адвоката Кравченка Р.М. від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) про забезпечення позову до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання неправомірним рішення про відмову в обміні паспорта громадянина України (далі - відповідач) про:
зупинення дії рішення Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС України від 10.11.2025 № 350112200000053 про визнання недійною посвідки на тимчасове проживання виданої позивача;
зупинення дії рішення Уманського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС України від 28.11.2025 № 7113130100020062 про примусове повернення до країни походження - до набрання рішенням у справі законної сили.
Обґрунтовуючи заяву зазначили, що оскаржуваним рішенням скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання та зобов'язано його покинути територію України у строк до 06.12.2025. Позивач вказує, що станом на 12.12.2025 він хворіє на гостру респіраторну хворобу COVID-19, у зв'язку з чим не мав фізичної змоги виконати вимогу про виїзд. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав.
Ознайомившись зі змістом Заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішив розглянути Заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Частинами 4-6 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
На підставі ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Наявність очевидності ознак протиправності спірних дій/рішень не підтверджено, оскільки в ньому зазначені норми та обставини і факти, враховані для ухвалення відповідного результату. Заявлені обґрунтування, підстави та додані докази потребують перевірки, факти - з'ясуванню з належних доказів, що може бути результатом виключно надання правової оцінки зібраним доказам і встановленим обставинам спору, яку до розгляду справи по суті надати не можливо. То ж вважати очевидною протиправність відмови у наданні позивачу відстрочки на етапі розгляду Заяви відсутні правові підстави.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи, що обґрунтовується вимогами змагальності судового процесу.
Рішенням від 10.11.2025 скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача та зобов'язано його виїхати з території України у строк до 06.12.2025. Оскільки позивач звернувся до суду заявою про забезпечення позову 12.12.2025, тобто після спливу встановленого в оскаржуваному рішенні граничного терміну для добровільного виїзду, відсутність доказів тривалої хвороби на гостру респіраторну хворобу COVID-19, посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав, не обґрунтовані та не доведені.
Тому зупинення дії рішення відповідача 10.11.2025 не вплине на той факт, що станом на 06.12.2025 позивач не залишив територію України. Тобто обраний спосіб забезпечення позову в часовому вимірі є неефективним і не може захистити інтереси Позивача в порядку вказаного правового інституту.
Наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не доведено. То ж Заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 150-154, 243, 248, 294 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви адвоката Кравченка Р.М. від імені ОСОБА_1 від 12.12.2025 про забезпечення його позову до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.
2. Копії ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ