12 грудня 2025 року м. Київ № 320/34690/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю. розглянув у письмовому провадженні заяву Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК», керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» Сердюка Володимира Олександровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, 09.07.2025 звернулося до суду із заявою в порядку статті 289-2 КАС України про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» Сердюку Володимиру Олександровичу.
В обґрунтування заяви про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівнику заявник зазначає, за ТОВ «ГІПЕК» обліковується податковий борг у розмірі 2 492 028,46 грн. Контролюючим органом вживались заходи по погашенню заборгованості з боржника в межах повноважень, визначених ПК України, а саме: відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України боржнику було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу про сплату податкового боргу форми «Ю» від 01.10.2024 №0020459-1302-2615, яка повернулася до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання 07.10.2024. Також ГУ ДПС у м. Києві винесено рішення №131/4-2615 від 30.01.2025 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Заявник зазначає, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 о 16:10 год. заяву №320/34690/25 розподілено судді Білоус А.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК», керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» Сердюка Володимира Олександровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбаченою статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні,
У судове засідання, призначене на 12.12.2025, прибула представник заявника, заяву підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в заяві, просила задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/2184/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" заборгованість з орендної плати.
Також, ОСОБА_1 заявлено клопотання про зупинення провадження в справі на підставі пункту 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання вказано, що він є членом Добровольчого формування територіальної громади міста Києва №6 «МРІЯ» з 04 жовтня 2023 року по цей час, залучався до виконання бойових розпоряджень (наказів) командирів в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйону резерву ЗСУ), в/ч НОМЕР_4 . Вказано, що добровольче формування діє на підставі та відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву». На підтвердження перебування у складі Добровольчого формування територіальної громади міста Києва № 6 «МРІЯ» надано довідку від 19.11.2025 №2653.
Представник заявника заперечувала проти клопотання про зупинення провадження в справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 31 травня 2023 року в справі № 160/1543/21, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі, оскільки добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У судовому засіданні сторони не заперечували щодо подальшого розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Судом ухвалено здійснити розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника заявника та відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.07.2005, код ЄДРПОУ 14354109, за юридичною адресою: Україна, 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 46.
ТОВ «ГІПЕК» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Києві, як платник податків за основним місцем обліку.
Станом на момент звернення контролюючого органу із заявою, що розглядається, керівником ТОВ «ГІПЕК» є ОСОБА_1 .
Станом на момент звернення до суду за ТОВ «ГІПЕК» обліковується податковий борг у розмірі 2 492 028,46 грн.
З інформації про розмір та структуру податкового боргу вбачається, що структура податкового боргу наступна:
орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 2 491 008,46 грн. (несплата податкових зобов'язань самостійно визначених у податковій декларації та донарахованих штрафних санкцій);
податкове повідомлення-рішення від 18.10.2024 №118286240101 на суму 1020,00 грн. (з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати).
Контролюючий орган відповідно до ст.59 Податкового кодексу України сформував податкову вимогу форми Ю від 01.10.2024 №0020459-1302-2615 на суму 1 431 162,37 грн., яка направлена за податковою адресою ТОВ «ГІПЕК» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу 07.10.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено рішення №131/4-2615 від 30.01.2025 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
У зв'язку з наявністю у ТОВ «ГІПЕК» податкового боргу у розмірі 2 492 028,46 грн. та непогашення заборгованості протягом 240 календарних днів з дати вручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду із заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівнику ТОВ «ГІПЕК» - Сердюку Володимиру Олександровичу.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
За змістом п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України унормовано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Статтю 87 ПК України доповнено наведеними вище пунктами 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року (далі - Закон № 1914-IX).
Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Також, цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно з частиною першою цієї статті у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
З огляду на матеріали заяви, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» дійсно обліковується податковий борг в загальному розмірі 2 492 028,46 грн.
Зазначений податковий борг підтверджується, зокрема: інформацією про розмір та структуру податкового боргу, витягами з інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ГІПЕК» (а.с. 14, 15, 23-26).
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю від 01.10.2024 №0020459-1302-2615 на суму 1 431 162,37 грн., яка направлена за податковою адресою ТОВ «ГІПЕК» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу 07.10.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». (а.с.28-30).
Суд враховує, що згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06. 2017 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (в подальшому в тексті постанови іменовано Порядок №610).
Відповідно до п. 6 розділу ІУ Порядку № 610 податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, враховуючи вищезазначені норми ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків і у тому разі коли вони не вручені у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, за умови якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №826/11455/15 дійшов висновку про те, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою проживання/перебування. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 10.02.2023 року у справі №160/5278/19.
З урахуванням наведених положень законодавства, податкова вимога форми Ю від 01.10.2024 №0020459-1302-2615 на суму 1 431 162,37 грн. вважається врученою платнику податків, ТОВ «ГІПЕК», у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а, зокрема, 07.10.2024.
Відповідно 240 календарних днів для сплати податкового боргу сплинули 03.06.2025.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Як зазначалося судом вище, приписами п. 87.13 ст.87 ПК України унормовано, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Згідно з п. 87.14 ст. 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Аналіз зазначених норм права дає змогу дійти висновку, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є:
наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;
несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що у ТОВ «ГІПЕК» наявний податковий борг на суму 2 492 028,46 грн.
Докази вчинення будь-яких дій, спрямованих на погашення податкового боргу з боку ТОВ «ГІПЕК» в матеріалах справи відсутні.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що такий податковий борг, що перевищує 1 мільйон гривень, обліковувався за ТОВ «ГІПЕК» і станом на день вручення податкової вимоги та не був сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ГІПЕК» є Сердюк Володимир Олександрович (РНОКПП НОМЕР_5 ).
З урахуванням фактичних обставин справи, за яких протягом 240 календарних днів з моменту вручення податкової вимоги податковий борг, розмір якого перевищує 1 млн. грн., ТОВ «ГІПЕК» не було погашено, суд дійшов висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження керівника ТОВ «ГІПЕК» у праві виїзду за межі території України, що слугуватиме забезпечувальним заходом для погашення податкового боргу.
У той же час, приймаючи рішення про запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи-боржника за межі України, суд враховує, що таке обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер і відповідно до п. 87.14 ст. 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Отже, оскільки обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов'язано з наявністю певних обставин, суд вважає за необхідне визначити в рішенні суду межі застосування такого заходу.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо наявності рішення Господарського суду міста Києва в справі №910/2184/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпек" податкового боргу з орендної плати за землю за період з 11.09.2024 по 07.11.2024 в розмірі 1 854 692 (один мільйон вісімсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто дві) грн. 79 коп., оскільки станом на час розгляду цієї заяви, відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 2 492 028,46 грн. Наявність рішення суду про часткове стягнення боргу не є доказом саме погашення такої суми податкового боргу. Крім того, як вже було зазначено судом, обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер і відповідно до п.87.14 ст.87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи здійснюється, зокрема, у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за результатами розгляду справи, з урахуванням наявних матеріалів, судом встановлена наявність правових та фактичних підстав для задоволення заяви Головного управління ДПС у м. Києві шляхом встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11) до погашення податкового боргу в розмірі 2 492 028,46 грн. або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.
Відповідно до частини восьмої статті 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З урахуванням вказаного, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 246, 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11) до погашення податкового боргу в розмірі 2 492 028,46 грн або настання інших обставин, зазначених в п. 87.14 ст. 87 ПК України.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
заявник - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19);
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» (ідентифікаційний код 14354109, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 46);
відповідач - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК» Сердюк Володимир Олександрович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 31/11).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Білоус А.Ю.