м. Вінниця
11 грудня 2025 р. Справа № 120/747/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправним рішення та зобов'язанна вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що її довіритель ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти за рівнем "бакалавр" у Вінницькому навчально-науковому інституті економіки Західноукраїнського національного університету.
Маючи на меті отримати довідку про себе як про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач звернувся із відповідною заявою до Міністерства освіти і науки України.
Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 216131 підтверджено статус позивача як здобувача вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем, проте у такій довідці зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, що визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Вважаючи, що поточне здобуття освіти позивачем не порушує послідовність, що визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", він неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України із заявами щодо внесення змін до виданої довідки у відповідній частині.
Проте центральним органом виконавчої влади відмовлено позивачеві у внесенні відповідних змін до даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Не погодившись із такими діями Міністерства освіти і науки України, представниця позивача звернулася до суду з позовом щодо визнання протиправною відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та зобов'язання Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в такій електронній базі в частині порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти шляхом зазначення інформації про те, що на підставі даних, що містяться в електронній базі поточне здобуття позивачем освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
У позовній заяві як третіх осіб визначено державне підприємство "Інфоресурс" та ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розцінено судом як заявлення клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
Ухвалою від 28 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання про залучення третіх осіб задоволено частково. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державне підприємство "Інфоресурс". В частині залучення до участі у справі як третю особу ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
15 вересня 2025 року до суду надійшов відзив від Міністерства освіти і науки України, у якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 зарахований на навчання 01 вересня 2013 року за освітнім рівнем бакалавра до Вінницького національного аграрного університету і 27 травня 2014 року відрахований із закладу освіти. 14 серпня 2024 року позивач зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра за денною формою навчання до Вінницького навчально-наукового інституту економіки Західноукраїнського національного університету.
Представник відповідача зауважив, що повторне зарахування на той самий рівень національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Саме тому в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено "Ні, не порушує".
На думку відповідача, не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
За наведених обставин, на переконання відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
З 01 вересня 2013 року по 27 травня 2014 року позивач навчався у Вінницькому національному аграрному університеті за освітнім рівнем бакалавра, проте 27 травня 2014 року позивача відраховано із закладу освіти.
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 зараховано на навчання до Вінницького навчально-наукового інституту економіки Західноукраїнського національного університету для здобуття освітнього ступеня бакалавра, що підтверджується довідкою Вінницького навчально-наукового інституту економіки Західноукраїнського національного університету від 05 вересня 2024 року № 360.
27 серпня 2024 року сформовано довідку № 216131 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій зазначено, що ОСОБА_1 порушено послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
25 жовтня 2024 року представницею позивача до Міністерства освіти і науки України скеровано заяву з проханням внести в Єдину державну електронну базу з питань освіти інформацію про послідовність здобуття освіти з висвітленням цієї інформації у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням: "Так, не порушує", враховуючи той факт, що позивач раніше не здобув освіту бакалавра.
На вказаний запит Міністерство освіти і науки України надало відповідь від 01 січня 2025 року вих. МОН № 3/8-25, у якій відмовило заявнику у внесенні до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що позивач не порушує послідовність здобуття освіти.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, врегульовано Законом України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (надалі - Закон № 2145-VIII).
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За приписами частини 2 статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України "Про вищу освіту" від 01 липня 2014 року № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII), згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.
Частина 1 статті 4 Закону про вищу освіту передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.
Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону № 1556-VII є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону № 1556-VII, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Відповідно до частин 2, 4 статті 5 Закону про вищу освіту здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр ? це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
За змістом частин 1, 2 статті 6 Закону про вищу освіту атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Норми частин 1, 2, 5 та 6 статті 7 Закону № 1556-VII містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законодавство не містить, однак зі змісту норм частини 2 статті 10 Закону про освіту розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.
При цьому передбачено, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.
Так, за обставинами цієї справи позивач з 01 вересня 2013 року по 27 травня 2014 року навчався у Вінницькому національному аграрному університеті за освітнім рівнем бакалавра, проте з 27 травня 2014 року позивача відраховано із закладу освіти.
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 зараховано на навчання до Вінницького навчально-наукового інституту економіки Західноукраїнського національного університету для здобуття освітнього ступеня бакалавра.
Отже, із встановлених судом фактичних обставин справи випливає, що позивач не здобув освітній ступінь бакалавра у Вінницькому національному аграрному університеті, адже 27 травня 2014 року був відрахований з цього університету.
Відтак зазначення у довідці від 27 серпня 2024 року № 216131 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 інформації про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", не відповідає дійсності та положенням чинного законодавства.
На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти «бакалавр» й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту він так і не отримав, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому вищому навчальному закладі за рівнем освіти бакалавр, здобуває освіту того ж рівня, що раніше вже була здобута.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону про освіту у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною 5 статті 74 Закону про освіту держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
- проводить навчання для роботи з Електронною базою;
- здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 74 Закону про освіту положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене наказом МОН України від 08 червня 2018 року № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Водночас за правилами пункту 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО розпорядник ЄДЕБО:
1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством;
3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо:
- ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності ? ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти);
- іншу інформацію, визначену законодавством;
5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим-сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису;
6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО;
7) визначає:
- перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам;
- вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, за наведеного нормативного регулювання слід виснувати, що саме Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Варто зауважити, що під час розгляду справи № 200/5372/24 в касаційному порядку постало питання й про належного відповідача і Верховний Суд констатував, що формування довідки про здобувача освіти відбувається автоматизовано згідно із закладеними у Єдиній державній електронній базі з питань освіти алгоритмами та є результатом виконання Міністерством освіти і науки України закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти та володільця наявної у ній інформації.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Міністерством освіти і науки України протиправно відмовлено у внесенні на вимогу позивача змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО, щодо факту дотримання ним послідовності навчання, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а тому Міністерство слід зобов'язати сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».
Водночас відсутні підстави для визнання протиправним рішення відповідача щодо відображення в довідці ЄДЕБО № 216131 від 27 серпня 2024 року інформації про порушення послідовності здобуття позивачем освіти, адже права позивача порушені саме відмовою Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних ЄДЕБО або сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти Воробйовим Д.В. із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».
В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статей 9, 90 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти "Ні, порушує".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у такій відомостей про послідовність отримання ОСОБА_1 освіти "Так, не порушує".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38621185)
Третя особа: державне підприємство "Інфоресурс" (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37533381)
Рішення суду в повному обсязі складено 11.12.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович