П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23524/25
Категорія:105000000 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:05.11.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (про повернення позову) у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошевич Віри Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", про визнання протиправними та скасування постанов,
У липні 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошевич В.Л., третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АЛЕКСКРЕДИТ" про:
- визнання протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 22 липня 2020 року про відкриття провадження №62630985;
- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. від 26 жовтня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62630985;
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов залишено без руху.
29 липня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, де зазначено прохання відкрити провадження у справі №420/23524/25 та якщо строк на пред'явлення позову у цій справі сплинув, поновити його, так як такий пропущено з поважних причин. 07 червня 2025 року ОСОБА_1 надіслав адвокату Зарубайка П. І. витяг із мобільного застосунку "Дія" із ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження №62630985. 10 червня 2025 використовуючи Автоматизовану систему виконавчого провадження, адвокат отримав доступ до виконавчого провадження, ознайомився, однак зі змісту оскаржуваних постанов неможливо з'ясувати питання права та факту: чи дійсно брав позивач кошти, чи дотримана процедура тощо. 03 липня 2025 року задля з'ясування підстав для відкриття виконавчого провадження та, відповідно, винесення оскаржуваних постанов, адвокат Зарубайко П. І. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №62630985. 07 липня 2025 на офіційні електронні поштові адреси третьої особи адвокатом направлено адвокатський запит №15-2025/03-2025 про надання інформації щодо укладення договору Товариством з ОСОБА_1 та які саме докази підтверджують укладення вказаного договору. У встановлений законом строк на надання інформації на адвокатський запит (закінчився строк 14 липня 2025 року) відповідь на запит адвоката не надійшла. Отже саме з 14 липня 2025 року позивачу стало відомо про порушення його прав оскаржуваними постановами. Строк на пред'явлення цього позову пропущено з поважних причин, оскільки позивач зміг встановити факти, які свідчать про порушення його прав, сформувати обґрунтовану правову позицію та звернутися з відповідним позовом лише після залучення правника, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та надсилання адвокатського запиту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
07 жовтня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив, та 15 жовтня 2025 року надійшли заперечення де заявлено клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
В обґрунтування клопотання відповідачем з посиланням на ст.ст. 118, 121, 122, 287 КАС України зазначено, що 21 липня 2020 року до офісу приватного виконавця за вх.№14893 надійшла заява від ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" від 16 липня 2020 про примусове виконання рішення, в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №10547 від 08 липня 2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" коштів у розмірі 22 637,67 грн. 22 липня 2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62630985. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження, направлено боржнику на адресу проживання, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 та на адресу реєстрації, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 для виконання за вих. №70776 (рекомендованими поштовими відправленнями за №0200246385261, 0200246430798 від 23 липня 2020). 22 липня 2020 року приватним виконавцем, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Копію постанови, направлено боржнику для виконання за вих. №70778 (простим поштовим відправленням). 22 липня 2020 року приватним виконавцем, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копію постанови направлено боржнику для виконання за вих. №70779 (простим поштовим відправленням). Згідно відповіді Державної фіскальної служби України, було встановлено, що боржник - ОСОБА_1 не отримує доходу. На підставі заяви стягувача - ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" від 26 жовтня 2020 року за вх.№24738/01-28, 26 жовтня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках боржника у банківських установах згідно переліку, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження. Копію постанови направлено боржнику для відома за вих.№110803. Згідно відповідей з банківських установ встановлено, що арешт накладено, на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови. За період з 2021 по 2025 роки, приватним виконавцем неодноразово здійснено перевірку на предмет джерел доходу у боржника та встановлено, що боржник доходів не отримує. 03 липня 2025 року в офісі приватного виконавця представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зарубайко П.І. ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №62630985. Предметом оскарження у даній справі є постанова про відкриття виконавчого провадження №62630985 від 22 липня 2020 року та постанова про арешт коштів боржника від 26 жовтня 2020 року. Відповідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем на адресу, яка зазначена у виконавчих документах надіслано боржнику постанови 23 липня 2020 року, а тому строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження повинен відраховуватись з моменту надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме з 23 липня 2020 року. Сам позивач зазначав та визнав, що 07 червня 2025 року боржник дізнався щодо наявності оскаржуваної постанови та 10 червня 2025 року, використовуючи Автоматизовану систему виконавчого провадження та ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження, представник позивача Зарубайко П.І. отримав доступ до вказаного виконавчого провадження №62630985, де ознайомився, скачав та направив оскаржувану постанову клієнту. Позивач, 03 липня 2025 року - на момент звернення до приватного виконавця знав ще з 10 червня 2025 року про наявність виконавчого провадження №62630985 та про наявність оскаржуваних постанов. Крім того, та обставина, що з 26 жовтня 2020 року з моменту накладення арешту на рахунки боржника - ОСОБА_1 , чим останній був обмежений у користуванні своїми рахунками, передбачає достатній ступінь ймовірності, що особа-боржник може бути ознайомлена зі змістом, постанов, якої вона стосується. Однак, всупереч вимог ст. 287 КАС України, адміністративний позов поданий позивачем лише 16 липня 2025 року. В адміністративному позові позивач не зазначає поважності причин пропуску такого строку та не надає жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 72 -74 КАС України, на підтвердження існування причин, які б могли об'єктивно завадити йому у визначений законом строк оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження №62630985.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду посилаючись на обґрунтування зазначені у заяві про усунення недоліків.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку на пред'явлення позову у справі та клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд 16 жовтня 2025 року постановив ухвалу про залишення без руху позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошевич В.Л., третя особа: ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання протиправними та скасування постанов. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду 16 жовтня 2025 року отримана представником позивача, що підтверджено довідкою про доставку документу до електронного кабінету представнику позивача (а.с.121).
20 жовтня 2025 року до суду (Вхід. №ЕС/110034/25) від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у справі №420/23524/25 (повторна), де зазначено, що позивач та представник позивача не погоджуються та заперечують, що процесуальний строк на звернення до суду сплив 18 червня 2025 року.
Також в заяві представником позивача повторно зазначено, що позивач уперше отримав технічний доступ до матеріалів виконавчого провадження через застосунок "Дія" 07 червня 2025 року, однак сам факт ознайомлення з постановами не є тотожним знанню про порушення прав. 14 липня 2025 року лише після отримання правничої допомоги та направлення адвокатського запиту до ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" (07 липня 2025 року), а також після спливу строку на відповідь, стороні позивача стало достеменно відомо, що Договір є неукладеним, оскільки не містить підпису позивача, що унеможливлює виникнення будь-яких правових наслідків; виконавчий напис від 08 липня 2020 року №10547 вчинено на неукладеному Договорі, отже, такий документ не підлягає виконанню (порушення п.9 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"); відкриття Виконавчого провадження відбулося без правових підстав і поза межами територіальної юрисдикції виконавця. 14 липня 2025 року є моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а не про сам факт існування виконавчого провадження. На переконання представника позивача, десятиденний строк має відраховуватися не від дати ознайомлення з оскаржуваними постановами (07 червня 2025 року) та/або матеріалами виконавчого провадження (03 липня 2025 року), а з дати коли позивачу стало відомо про порушення його прав - 14 липня 2025 року. Тому, згідно з ч.2 ст. 122 та ст. 287 КАС України, відлік десятиденного строку звернення до адміністративного суду має починатися саме з цієї дати. Позов подано 16 липня 2025 липня, тобто в межах процесуального строку.
Розглянувши заяву представника позивача ((Вхід. №ЕС/110034/25 від 20 жовтня 2025 року), суд першої інстанції зазначив, що строк звернення до суду на оскарження постанов: від 22 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62630985 та від 26 жовтня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №62630985, про які дізнався позивач 07 червня 2025 року сплив 18 червня 2025 року. Але представник позивача звернувся до суду з позовною заявою лише 16 липня 2025 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року отримана представником позивача, що підтверджено довідкою про доставку документу до електронного кабінету 25 жовтня 2025 року.
27 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (Вхід №ЕС/112737/25), де зазначено прохання "продовжити розгляд справи №420/23524/25 або якщо суд вважатиме, що строк на пред'явлення позову у цій справі сплинув, поновити його, так як такий пропущено з поважних причин - про основну підставу оскарження постанов (відкриття Виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню) стало відомо 14 липня 2025 року клопотати перед судом розгляд справи продовжити або поновити позивачу строк на оскарження постанов виконавця, з огляду на доводи та арґументи, висловлені у нашій попередній заяві про усунення недоліків (від 18 жовтня 2025 року №15-2025/10-2025).
В заяві про усунення недоліків представником позивача зазначено, що підставою для оскарження постанов приватного виконавця є не формальні порушення процедури, а фундаментальний юридичний факт - презумпція неукладеності договору між позивачем і третьою особою, доказами чого є: відсутність підпису позивача на договорі, відсутність відповіді третьої особи на адвокатський запит, процесуальна поведінка третьої сторони, поведінка та позиція відповідача, загальна сукупність зазначених обставин, що створює цілісну картину відсутності будь-якого реального волевиявлення позивача на укладення договору. При цьому суд має повноваження дати правову оцінку обставинам, що свідчать про застосовність чи незастосовність презумпції неукладеності договору у цій справі, адже саме це питання визначає законність дій виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Також в заяві представником позивача зазначено, що відповідач у відзиві фактично оминає питання укладення договору між позивачем і третьою особою, обмежуючись посиланням на презумпцію чинності виконавчого документа (виконавчого напису), проте не наводячи жодних доказів чинності правочину, на підставі якого цей напис вчинено. Третя особа, своєю чергою, утримується від будь-яких пояснень щодо факту укладення договору, його істотних умов чи волевиявлення позивача на його підписання. Таке замовчування обома учасниками процесу ключового питання - укладення договору - свідчить про відсутність правової визначеності у спірних правовідносинах та підтверджує, що до 14 липня 2025 року у сторони позивача не було можливості достеменно встановити факт неукладеності договору і, відповідно, усвідомити порушення відповідачем п.9 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Після спливу строку, встановленого ч.2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на надання відповіді на адвокатський запит, тобто 14 липня 2025 року, коли третя особа так і не надала запитуваної інформації, сторона позивача отримала належні підстави вважати, що договір між позивачем і третьою особою не був укладений взагалі. З цього моменту для сторони позивача став очевидним факт неукладеності договору та, як наслідок, відсутності правових підстав для вчинення виконавчого напису і відкриття виконавчого провадження.
У висновку заяви про усунення недоліків представник позивача зазначив, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав лише 14 липня 2025 року. Однак у разі визнання пропуску строку - такий пропуск є поважним, оскільки зумовлений об'єктивною неможливістю своєчасно встановити факти правопорушення без спеціальних знань і професійної допомоги.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошевич В.Л., третя особа: ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання протиправними та скасування постанов повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (про повернення позову)) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- матеріали справи не містять жодного належного доказу укладення Договору та/або фактичного надання позивачу кредитних коштів. Отже, вчинення виконавчого напису нотаріусом та відкриття виконавчого провадження на його підставі є незаконним та безпідставним. У даній справі наявний фундаментальний юридичний факт - презумпція неукладеності договору між позивачем і третьою особою, доказами чого є: відсутність підпису позивача на Договорі та/або оригіналу Договору; відсутність відповіді третьої особи на адвокатський запит; процесуальна поведінка Товариства; поведінка та позиція відповідача; загальна сукупність вказаних обставин створює цілісну картину відсутності будь-якого реального волевиявлення позивача на укладення Договору тощо. Позивач не міг лише на підставі припущення про неукладеність договору (за відсутності хоча б одного доказу) звернутися до суду першої інстанції із клопотанням визнати відкриття Виконавчого провадження, вчиненого із порушенням п.9 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (прийняття до виконання виконавчого документу, який не підлягає виконанню), і як тільки у нас з'явився один письмовий доказ (14 липня 2025 року), позивач негайно звернувся до суду;
- положення Закону України "Про електронну комерцію" не можуть бути застосовані до регулювання правовідносин між сторонами, з огляду на відсутність доказів досягнення згоди про застосування положень такого закону та/або укладення Договору. Посилання Одеського окружного адміністративного суду на правила є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на відсутність доказів ознайомлення позивача із правилами. Матеріали справи не містять жодного електронного документа чи е-доказу на підтвердження факту укладення та/або виконання Договору За змістом п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. У порушення вказаної норми, Суд першої інстанції вважав запис у розділі "Реквізити та підписи сторін" Договору "PS2880514" - "електронним підписом одноразовим ідентифікатором" позивача, хоча це просто текст (алфавітно-цифрова послідовність, не дані в електронній формі тощо). Матеріали справи не містять жодних даних в електронній чи письмовій формах на підтвердження фактів укладення та/або виконання Договору;
- після спливу строку, встановленого ч.2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на надання відповіді на адвокатський запит, тобто 14 липня 2025 року, коли третя особа так і не надала запитуваної інформації, сторона позивача отримала належні підстави вважати, що договір не був укладений взагалі. Саме з цього моменту для сторони позивача став очевидним факт неукладеності Договору та, як наслідок, відсутності правових підстав для вчинення виконавчого напису і відкриття Виконавчого провадження. Отже, якщо лише після отримання (точніше - неотримання) відповіді на адвокатський запит правова природа правовідносин між позивачем і третьою особою стала очевидною, то визнання, що позивач мав можливість усвідомити порушення своїх прав раніше цієї 14 липня 2025 року, є юридично необґрунтованим. Виконавчий документ як і матеріали Виконавчого провадження не містили доказів укладення Договору або інформації про підстави його виникнення. Без проведення правового аналізу фактичних обставин справи, отримання (точніше - неотримання) відповіді на адвокатський запит ані Позивач, ані адвокат не міг усвідомити, що виконавчий напис вчинено на неукладеному Договорі і що, відповідно, право вимоги не існує, отже, усі слідуючі за неукладеним договором дії (вчинення виконавчого напису, відкриття Виконавчого провадження тощо) є фікцією.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що порядок та обставини укладення та виконання умов договору про надання кредиту №2880514 від 07 липня 2019 року ТОВ "Алекскредит", не є предметом розгляду у даній справі.
З оскаржуваними постановами: від 22 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62630985 та від 26 жовтня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 62630985, позивач ознайомився через мобільний застосунок "Дія" 07 червня 2025 року. Строк звернення до суду на оскарження зазначених постанов сплив 18 червня 2025 року. До суду 16 липня 2025 року надійшла позовна заява про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 22 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62630985 та від 26 жовтня 2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №62630985.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем чи представником позивача не наведено в заявах достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені в заяві від 26 жовтня 2025 року обставини, а саме: відсутність у позивача спеціальних знань та професійної допомоги, суд першої інстанції визнав необґрунтованими та недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.
Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, наведені на виконання ухвал від 16 жовтня 2025 року та 24 жовтня 2025 року у заявах про усунення недоліків причини пропуску строку судом першої інстанції визнано неповажними, то позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 122, 123 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відповідно ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший, визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову визнання протиправними дій приватного виконавця.
Так, колегією суддів враховано, що на спірні правовідносини поширюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в значені ст. 287 КАС України, за правилами п.1 ч.2 якої позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що 10 червня 2025 року використовуючи Автоматизовану систему виконавчого провадження, представник позивача отримав доступ до виконавчого провадження та, відповідно, ознайомлений з оскаржуваними постановами.
Враховуючи положення ч.2 ст. 287 КАС України, останнім днем строку на звернення до суду є 21 червня 2025 року.
Разом з тим, представник ОСОБА_1 - Зарубайко П.І. звернувся до суду лише 16 липня 2025 року, тобто з пропуском строку встановленим ст. 287 КАС України.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів констатує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Щодо посилань апелянта на поважність пропуску строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суду постанові від 30 вересня 2021 року у справі №320/3307/21.
Таким чином, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що спірним питанням розгляду даного апеляційного провадження є пропуск строку звернення до суду встановлений ст. 287 КАС України та наявність чи відсутність підстав для його поновлення.
Разом з тим, апелянт обґрунтовує пропуск строку звернення до суду фактично посиланням на предмет спору.
Пропуск строку, апелянт, зокрема, обґрунтовує не наданням запитуваної інформації у третьої особи.
Колегія суддів критично відноситься до вищезазначених доводів, оскільки представник ОСОБА_1 - Зарубайко П.І. є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю і був обізнаний про наслідки пропуску строку звернення до суду.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що оцінку протиправності чи законності, факту укладення або неукладення договору має встановлюватися під час судового розгляду, тоді як обставини наведені апелянтом як на причину пропуску строку звернення до суду є неповажними.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, що стороною апелянта не наведено в заявах достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Кудінову В.С
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (про повернення позову) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.