11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/15069/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025р. у справі № 160/15069/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
20.05.2025р. ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Трофименко М.В., засобами поштового зв'язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за якою судом першої інстанції 28.05.2025р. відкрито провадження у справі №160/15069/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача, посилалася у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно не виключив позивача з військового обліку на підставі п. 6. ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII в редакції чинній станом на 17.05.2024р., тому просила суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно не виключення з військового обліку ОСОБА_1 , та постановки його на військовий облік; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , про виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII в редакції чинній станом на 17.05.2024р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025р. у справі №160/15069/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Представник позивача - адвокат Швець А.О., не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подала до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 30.09.2025р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/15069/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Представник позивача - адвокат Швець А.О., посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просила скасувати рішення суду першої інстанції від 04.08.2025р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно відмітки у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 15.05.2024р. позивач 17.05.2024р. виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» ( в редакції Закону чинної на день прийняття рішення про виключення з військового обліку).
Оновивши свої військово-облікові дані через додаток «Резерв +» у встановлений законом строк, ОСОБА_1 виявив невідповідність військово-облікових даних, які відобразилися в цьому додатку, а саме, відсутність відомостей про виключення з військового обліку як військовозобов'язаного.
22.08.2024р. представником позивача була подана заява до ІНФОРМАЦІЯ_5 про приведення військово-облікових даних військовозобов'язаного ОСОБА_1 у відповідність до Закону України «Про військовий облік та військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого КМУ від 30.12.2022р. № 1487.
Однак, відповідачем відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів внесено не було.
01.10.2024р. представником позивача було подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою отримання інформації щодо результатів розгляду заяви від 22.08.2024р. про приведення військово-облікових даних позивача у відповідність. Однак, відповіді на запит надано не було.
26.11.2024р. представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки відповіді на заяву та адвокатський запит отримано не було.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025р. у справі №160/31402/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення розгляду заяви від 22.08.2024р., поданої адвокатом Трофименко М.В. в інтересах ОСОБА_1 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву від 22.08.2024р., подану адвокатом Трофименко М.В. в інтересах ОСОБА_1 .
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025р. у справі №160/31402/24 Саксаганським ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження.
Листом від 25.08.2024р. №11005 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив адвокату Трофименко М.В. про те, що ч. 6 ст. 37 із змінами, внесеними згідно із Законами №1254-VI від 14.04.2009р., №2926-VI від 13.01.2011р., №3353-VI від 12.05.2011р., №5404-VI від 02.10.2012р., №406-VIІ від 04.07.2013р., №589-VI від 19.09.2013р., №1275-VIІ від 20.05.2014р., №1634-VIІ від 12.08.2014р., №116-VIІ від 15.01.2015р., №267-VIІІ від 19.03.2015р., №901-VIІІ від 23.12.2015р., №440-ІХ від 14.01.2020р.; в редакції Закону №1357-ІХ від 30.03.2021р.; із змінами, внесеними згідно із Законами №1150-ІХ від 28.01.2021р., №1417-ІХ від 27.04.2021р., №1871-ІХ від 05.11.2021р., №2995-ІХ від 21.03.2023р., №3621-ІХ від 21.03.2024р.; в редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024р. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон) викладена в наступній редакції: Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування у запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Отже, від 11.04.2024р. ч. 6 ст. 37 Закону не містить п. 6 щодо підстав виключення з військового обліку військовозобов'язаних, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
16.04.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_6 була направлена заява про закінчення виконавчого провадження до державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з тих підстав, що на даний час частина 6 статті 37 Закону не містить пункту 6 щодо підстав виключення з військового обліку військовозобов'язаних, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
28.04.2025р. державним виконавцем Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Самбурською Т.С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №77741310) з примусового виконання виконавчого листа №160/31402/24, виданого 13.01.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
Вважаючи протиправними дії відповідача, пов'язані з не внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно не виключення позивача з військового обліку, представник позивача звернулася до суду за захистом порушеного права позивача.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII.
Згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024р. (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024р. набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 (далі - Порядок №560).
Згідно абзацу 2 п. 4 розділу Загальні питання Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Отже, з 18.05.2024р. редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, дія нормативно-правового акту обмежена в часі: від набрання чинності та до моменту втрати юридичної сили.
За суб'єктним складом (коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта), нормативно-правові акти поділяються на: загальні (спрямовані на регулювання суспільних відносин за участю широкого загалу), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (встановлюють відступи від загальних чи спеціальних положень).
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, п. 6 ч. 6 ст. 37 цього Закону.
Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов'язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах КАС ВС від 17.02.2020р. у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018р. у справі № 814/4386/15.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач був виключений з військового обліку 17.05.2024р. на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024р. встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024р.
В результаті внесених 18.05.2024р. змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» стало те, що особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для застосування зворотної дії закону, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли після 18.05.2024р., тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону № 2232-XII, а тому дії відповідача щодо невнесення зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-XII в редакції чинній станом на 17.05.2024р. є правомірними.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 04.08.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025р. у справі №160/15069/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 11.12.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов