02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12648/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 ( суддя Турова О.М.) в адміністративній справі №160/12648/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2), в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з відмови у переведенні на інший вид пенсії та призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які виразилися у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за №046350009533 від 01 травня 2024 року, скасувати це рішення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту його звернення із заявою про це 25 квітня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач з 15.02.2022р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Досягнувши пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач 25.04.2024р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем-2. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2024р. №046350009533 позивачеві протиправно та необґрунтовано відмовлено в такому переведенні, з посиланням на відсутність на те законних підстав, водночас, позивач вважає, що отримувана ним пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком і, досягнувши відповідного пенсійного віку, позивач набув на неї право, тож оскаржувана відмова відповідача-2 призводить до порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист, а тому заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 15.02.2022р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, призначену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2022р. у справі №160/8125/22 за нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, з протоколу про призначення пенсії судом встановлено, що з 15.02.2022р. позивачеві призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п. 2 ч. 1 Прикінцеві положення та п. «б» ст.13 Закону № 1788.
25.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою (копія якої надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області в додатку до відзиву) про перерахунок пенсії, в якій зазначено, що він просить здійснити перехід на інший вид пенсії - за віком, ст.26 Закону №1058 та раніше йому вже була призначена пенсія за віком, ст. 114, ч.2 п.2 цього Закону.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.№046350009533 від 01.05.2024р. ОСОБА_1 відмовлено в переході на інший вид пенсії з посиланням на те, що позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Оскільки позивачеві вже призначена пенсія за віком, то підстави для повторного призначення такої пенсії відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії та призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Пункт 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.
Стаття 8 Закону №1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положення частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлюють, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
-пенсія за віком;
-пенсія по інвалідності;
-пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів враховує, що порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентований статтею 45 Закону №1058-IV, частина 3 якої визначає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
На думку позивача, при зверненні із заявою до органів Пенсійного фонду України після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, він набув право на призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Повертаючись до обставин справи, колегія суддів враховує, що позивачу з 15.02.2022 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2, за нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що позивач як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 2 ч. 1 Прикінцеві положення та п. «б» ст.13 Закону 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV.
Відтак, доводи скаржника про протиправність оскаржуваного рішення територіального органу Пенсійного фонду, колегія суддів вважає безпідставними та такими що ґрунтуються на помилковому трактуванні норм права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги.
Отже, слід констатувати, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 в адміністративній справі №160/12648/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 грудня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 грудня 2025року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова