18 листопада 2025 року м.Дніпросправа № 160/6271/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 160/6271/25 (суддя Лозицька І.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), які полягають у незастосуванні п.1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні, починаючи з 26.04.2021 року по 05.02.2025 рік, розмірів посадового окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити, починаючи з 26.04.2021 року по день виключення із списків частини включно (05.02.2025 року), розмірів посадового окладу за військовим званням, з урахуванням п.1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити за період з 26.04.2021 року по 05.02.2025 рік належні, з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 26.04.2021 року по день фактичної виплати заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно з 26.04.2021 року по 05.02.2025 року розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що, на думку позивача, призвело до порушення його майнових прав. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, що стосуються періоду з 20.05.2023року по 05.02.2025 (день виключення позивача зі списків) та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції з невідомих причин не звернув увагу та не надав будь-якої оцінки викладеним у відзиві на позовну заяву запереченням і аргументам Військової частини НОМЕР_1 щодо частини
позовних вимог, які охоплюють період спірних правовідносин з 20.05.2023 по 05.02.2025. В свою чергу це призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду в оскарженій частині. Відповідач наполягає, що у період з 20.05.2023 по 05.02.2025 ним правомірно здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, в тому числі розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Викладення пункту 4 Постанови № 704 у новій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку та доплати позивачу розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, за період з 20.05.2023 по 05.02.2025.
Позивач своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нового у оскарженій частині, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.04.2021 року по 05.02.2025 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2025 року №35, позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , розмір мого посадового окладу, та окладу за військове звання з квітня 2021 року по лютий 2025 року складав:
- посадового окладу складав (ПО) - 3260,00 грн.;
- окладу за військове звання (ОВЗ) - 950,00 грн.
Вважаючи, що грошове забезпечення у спірний період нараховувалось в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням. Відповідачем протиправно з 26.04.2021 року по 05.02.2025 року не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня, відповідного календарного року.
З урахуванням наявності факту неправильного нарахування позивачу сум грошового забезпечення за період з 26.04.2021 року по 05.02.2025року, суд зробив висновок, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 26.01.2021 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою КМУ № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови КМУ № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою КМУ № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови КМУ № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З огляду на викладене, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови КМУ № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Колегія суддів наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 у справі № 826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01.01.2018 встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII);
- станом на 01.01.2020 встановлений в розмірі 2027,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX);
- станом на 01.01.2021 встановлений в розмірі 2189,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX);
- станом на 01.01.2022 встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX);
- станом на 01.01.2023 встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX).
За наведених обставин, з 29.01.2020 грошове забезпечення військовослужбовців повинно розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який щороку збільшувався в законах про Державний бюджет України, у зв'язку з чим і настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.
Суд також зазначає, що з урахуванням приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 № 260, одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразова грошова допомога при звільненні охоплюються поняттям грошове забезпечення та є його складовими елементами.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704»(далі -Постанова 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 20.05.2023 вказані зміни врегулювали питання визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб та розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 26.04.2021 до 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Колегія суддів звертає увагу, що в цій частині висновків суду першої інстанції відповідач рішення суду не оскаржує. Як і не оскаржує встановлене судом право позивача на виплату компенсації втрати частини доходів.
Порушене право позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі за період з 26.04.2021 по 19.05.2023 року підлягало судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення) із розрахунку місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021, 01 січня 2022 та 01 січня 2023 років, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В той же час, є помилковими висновки суду, що за період з 20.05.2023 по 05.02.2025 року відповідач діяв протиправно по відношенню до позивача та незаконно.
У період з 20.05.2023 по 05.02.2025 відповідачем у відповідності до вимог законодавства здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, в тому числі розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Викладення пункту 4 Постанови № 704 у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (набрала чинності з 20.05.2023 та діє на час вирішення судом спірних відносин) та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку та доплати позивачу розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, за період з 20.05.2023 по 05.02.2025.
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження, з огляду на що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати в оскарженій відповідачем частині, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються періоду з 20.05.2023 по 05.02.2025. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 160/6271/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються періоду з 20 травня 2023 року по 05 лютого 2025 року, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за період з 20 травня 2023 року по 05 лютого 2025 року.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 160/6271/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак