03 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26528/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/26528/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс 2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс 2000» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення - рішення, які були прийняті 07.06.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ» (ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШ») за період діяльності з 01.04.2018 по 30.06.2021, а саме: №0369010705, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 5175627 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1293906,75 грн.; №0369040705, яким застосовано штраф на суму 1873101 грн.; №0369080705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків податкової перевірки про те, що операції за договором поставки програмної продукції не підпадають під дію п. 26-1 підр. ІІ розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та не звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Відповідач дійшов хибного висновку, що надання унікального програмного коду (ключа) для активації та завантаження програмної продукції «Patee. Pecipes Premium» не є фактичним постачанням окремих примірників програмної продукції «Patee. Pecipes Premium».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідні ключі активації, які поставлялися на адресу ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШ» за договором від 19.03.2018 року № 19/03-18 не можуть відповідати законодавчому визначенню комп'ютерної програми, оскільки позбавлені можливості зчитуватися комп'ютерним пристроєм (телефоном або планшетом) без застосування додаткових комп'ютерних програм, а також самі по собі не приводять комп'ютер у дію для досягнення певної мети. Позиція ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відсутності постачання програмної продукції, під якою розуміються примірники комп'ютерних програм відповідно до договору від 19.03.2018 № 19/03-18, була підтвердження постановою Верховного Суду від 25 січня 2024 року по справі № 640/8979/21.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що відповідні ключі активації платної програмної продукції "Patee. Recipes Premium", які поставлялися на адресу ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» за договором від 19.03.2018 року No 19/03-18, відповідають законодавчому визначенню програмної продукції для цілей визначених абзацом другим п.26-1 підрозділу ІІ розділу ХХ Перехідних положень ПК України, незважаючи на те, що в цій частині вони зчитуються комп'ютерним пристроєм (телефоном або планшетом) із застосуванням базової версії "Patee. Recipes". Суд першої інстанції правильно встановив, що при проведенні перевірки відповідачем не було проведено жодних дій з метою отримання спеціальних знань у сфері інформаційних технологій, а висновок ТОВ «ІТ-КОНСАЛТИНГ» від 25.11.2020 року № 48-2020, згідно якого операції з продажу ключів активації Recipes для отримання преміум- доступу нібито не є операціями з постачання примірників комп'ютерних програм, на вимогу суду, надано не було.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 10 жовтня 2025 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
В період з 26.04.2024 по 02.05.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ» за період діяльності з 01.04.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт №1284/04-36-07-05/34654861 від 09.05.2024.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Імпульс 2000» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України та занижено податок на додану вартість, шо підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, всього на суму 5175 627 грн.; пункту 201.1, пункту 201.10, статті 201 Кодексу не здійснено реєстрацію податкових накладних за квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року в ЄРПН на загальну суму ПДВ 5 175 627 грн. Штрафні санкції передбачені пунктом 120-1.2 статті 120-1 Кодексу.
На підставі акту від 09.05.2024 року №1284/04-36-07-05/34654861 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №0369040705 від 07.06.2024 за формою «ПН», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1873101,00 грн.; №0369080705 від 07.06.2024 за формою «ПС», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн.; №0369010705 від 07.06.2024 за формою «Р» в розмірі 6469 533,75 грн. (5175627,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 1293906,75 грн. - за штрафними санкціями). Ці податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 13.08.2024 скаргу залишено без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0369010705 від 07.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 5175627 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1293906,75 грн. (т. 1 а.с.9).
Позивачу поставлено у провину порушення п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 187. 1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК України).
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 26 1 підрозділу II розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: - результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них; - примірники (копії, екземпляри) комп'ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп'ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп'ютерної програми чи в іншій формі;
- будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп'ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу; - криптографічні засоби захисту інформації.
Суть порушення полягає у тому, як зазначено у спірному ППР, що відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Імпульс 2000» у період з квітня 2018 по червень 2021 виписано та зареєстровано податкові накладні в адресу ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (теперішня назва ТОВ «ТЕРРАСКЕЙП-ТЕХ-КОМПАНІ») з номенклатурою «ПП "Patee. Recipes Premium» в електронному вигляді на загальну суму 25878134 грн. (із звільненням від оподаткування ПДВ), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 5175627 грн.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини між ТОВ «Імпульс 2000», як постачальником, та ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», як покупцем, виникли у зв'язку із укладенням 19 березня 2018 р. договору № 19/03-18 поставки програмної продукції в електронному вигляді (т. 1 а.с.68,69). В межах цього договору Постачальник передає Покупцю замовлені останнім Продукти, перелік яких погоджено у Специфікації, з метою подальшого продажу Продуктів кінцевим користувачам (п. 2.1, п.3.1). Під поняттям «програмна продукція в електронному вигляді» («Продукти») розуміються примірними комп'ютерних програм, які отримуються за допомогою електронних засобів комунікацій у цифровому форматі. Постачальник має відповідні повноваження на розповсюдження Продуктів на території України (п.2.2). Передача Продуктів Постачальником здійснюється шляхом відправки на адресу електронної пошти Покупця ключів для активації Продуктів (п. 4.3). Відповідно до п. 6.1 Договору програмна продукція, передана за цим договором, постачається у вигляді електронних копій комп'ютерних програм, з доданими до них реєстраційними даними.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначений договір досліджувався в межах справи № 640/8979/21, провадження по якій було ініційовано ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН». Отриманий від ТОВ «Імпульс 2000» за договором № 19/03-18 «Продукт» в подальшому реалізовувався ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» іншим споживачам також без оподаткування податком на додану вартість, наслідком чого стало зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, правомірність якого визнана рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2022 р., постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 р. та постановою Верховного Суду від 25 січня 2024 р.
Колегія суддів вважає, що обставини, які встановлені у справі № 640/8979/21, не можуть бути проігноровані при вирішенні спору у цій справі, оскільки спірні правовідносини в обох провадженнях стали наслідком реалізації «Продукту», отриманого за одним і тим саме договором № 19/03-18 від 19 березня 2018 р. За обставинами справи №160/26528/24 «Продукт» реалізовувало ТОВ «Імпульс 2000» на адресу ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» без ПДВ, а за обставинами справи № 640/8979/21 - цей же «Продукт» реалізовувало ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» на адресу інших споживачів також без ПДВ.
За правовим висновком Верховного Суду у справі № 640/8979/21 лише у випадку, якщо програмна продукція була поставлена підприємством - постачальником як окремий елемент поставки та на таку продукцію передано право власності (згідно з договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності), така операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість як операція з постачання програмної продукції згідно з пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України. В разі, якщо згідно з цивільно-правовим договором програмне забезпечення, яке інстальоване на програмно-апаратних платформах, є невід'ємною їх частиною та не виділено як окремий елемент поставки, а також на таке програмне забезпечення не передано право власності, то операція з постачання програмно-апаратних платформ (у яких міститься програмне забезпечення) для цілей оподаткування ПДВ розглядається як одна операція, яка підлягає оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку.
За результатом аналізу умов договору від 19.03.2018 № 19/03-18, укладеного між ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН» та ТОВ «Імпульс 2000» про поставку програмної продукції в електронному вигляді, Верховний Суд дійшов висновку, що користувачу надається виключно права на пошук і отримання інформації, що здійснюється за допомогою мобільного додатку «Patee.Рецепти» без фактичного постачання програмної продукції, що виключає можливість застосування пільги, передбаченої п. 26-1 підрозділу II розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Тобто, в період з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року операції з реалізації «Продукту», отриманого за договором № 19/03-18, не підпадали під пільгове оподаткування.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач, стверджуючи про необхідність отримання спеціальних знань для визначення того, чи є «Продукт», який поставлявся за договором № 19/03-18, програмною продукцією, не наполягав, при цьому, на розгляді його клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи від 30 вересня 2024 р., яку суд першої інстанції залишив без вирішення (т. 1 а.с.81,82). Не скористався позивач і правом на самостійне замовлення такої експертизи, як це передбачено статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи відсутність доказів на спростування правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 5175627 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1293906,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0369010705 від 07.06.2024 скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0369040705, яким застосовано штраф на суму 1873101 грн. (т. 1 а.с.7).
Підставою для застосування штрафу контролюючим органом визнана обставина відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.
Період фінансово-господарської діяльності, при здійсненні якої вчинено ці порушення, як зазначено у спірному ППР, є: квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року в ЄРПН на загальну суму ПДВ 5 175 627 грн. Штрафні санкції передбачені пунктом 120-1.2 статті 120-1 Кодексу. Штраф застосовано в розмірі 50 %.
За вимогами п. 20.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно п. 201.10 цієї ж статті при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Сстаттею 120-1 ПК України визначений штраф у розмірі 50 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Розрахунок штрафних санкцій по ППР №0369040705 наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с.10). Позивачем цей розрахунок не оспорено, оскільки його доводи зводяться виключно до відсутності податкового зобов'язання та, як наслідок, відсутності обов'язку складати податкові накладні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає правомірним застосування до позивача штрафу, тому спірне ППР№0369040705 скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0369080705, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020 грн. (т. 1 а.с.8).
Цей штраф застосовано у зв'язку із порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.
За приписами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як зазначено у спірному ППР, під час проведення позапланової виїзної перевірки представнику ТОВ «Імпульс 2000» Шипіло Дмитру Олександровичу особисто під підпис вручено запит від 01.05.2024 № 1 «Про надання інформації та первинних документів для проведення перевірки». Термін проведення перевірки з 26.04.2024 по 02.05.2024. До завершення перевірки ТОВ «Імпульс 2000» документи та пояснення не надано, про що складено акт від 02.05.2024 №842/04-36-07-05/34654861.
У позовній заяві позивач акцентував увагу на тому, що запит відповідачем датований 01.05.2024, тобто за один день до завершення перевірки. Незважаючи на надзвичайно короткий строк, позивачем була підготовлена відповідь за запит та документи кількістю 278 арк., що були передані 03.05.2024 вранці під підпис головному інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Махині Наталії. При цьому, ці документи були враховані під час перевірки, про що зазначено у п. 2.10 акту перевірки. Тому підстави для застосування штрафу - відсутні.
Колегія суддів зазначає, що відзив відповідача на позовну заяву не містить жодних аргументів на спростування зазначених доводів позовної заяви (т. 1 а.с.104-111). Відсутні у справі і будь-які докази на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафу на суму 1020 грн.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафу в розмірі 1020 грн., колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність спірного ППР №0369080705.
За результатом перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження. Відтак, оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0369010705 та №0369040705 та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0369080705 рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. У зв'язку із цим по справі здійснюється новий розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами пункту "в" частини 4 статті 322 цього ж Кодексу, яким передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума майнових вимог складає 8343654,75 грн., з яких задоволено 1020 грн., що складає 0,02 % . Позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 30280 грн. Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 3,02 грн. (30280 грн. х 0,02 %).
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції у наведеній частині, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового судового рішення у справі.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. в адміністративній справі №160/26528/24 - скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0369010705 та №0369040705, прийнятих 07.06.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, та в частині стягнення судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс 2000» у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0369010705 та №0369040705, прийнятих 07.06.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс 2000» (код ЄДРПОУ 34654861) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 3 (три) грн. 02 коп.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 р. в адміністративній справі №160/26528/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 грудня 2025 р. і може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш