10 грудня 2025 р. Справа № 440/6021/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, по справі № 440/6021/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області: від 25.12.2024 №1427286-2409-1603-UA53020090000045206, №1427289-2409-1603-UA53020090000045206, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25 грудня 2024 року №1427286-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 грудня 2024 року №1427289-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 грудня 2024 року №1427288-2409-1603-UA53020090000045206, від 25 березня 2025 року №0020369-2409-1603-UA53020090000045206.
Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником, а тому не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Зазначає, що фізична особа - власник об'єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, позивач на підставі договору про поділ майна від 17.05.2016 року №1500 є власником об'єкта нерухомості: нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Пашківка, вул. Котляревського, буд. 7-А загальною площею 601,9 кв.м.
Відповідно до довідки №57/04/12-06 від 25.04.2025 року, виданої виконавчим комітет Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_1 1960 р.н. являється власником будівлі теплої стоянки, 5 знаходиться на території Пашківського старостинського округу у селі Пашківка, вул. Котляревського 7-а. Дане приміщення використовується як ангар для зберігання навісного причіпного сільськогосподарського обладнання. Будівля має сільськогосподарське призначення.
Відповідно до довідки №58/04/12-06 від 25.04.2025 року, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_1 на території Пашківського старостинського округу належить земельна ділянка (пай) площею 7,15 га, який він самостійно обробляю, так як займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції.
ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2024 №1427289-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 7222,80 грн, №1427288-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 11737,05 грн, №1427286-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12098,19 грн, від 25.03.2025 №0020369-2409-1603-UA53020090000045206 на суму 12820,47 грн.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нерухомість позивача не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Статтею 266 ПК України визначено порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
За правилами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу будівель сільськогосподарського призначення;
- власником такої будівлі є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Крім цього, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім цього, відповідно до визначення, наведеного у наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Разом з тим, Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 160/568/24.
У цій справі позивач наполягає на тому, що він володіє на праві власності будівлею теплої стоянки, яка використовується як ангар для зберігання навісного і причіпного сільськогосподарського обладнання, в оренду чи лізинг не передана, тому є будівлею сільськогосподарського призначення. Також зазначає, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а тому звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, колегія суддів зазначає, що застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.
Крім того, у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору про поділ майна від 17.05.2016 року №1500 є власником нежитлового приміщення теплої стоянки №1, загальною площею 601,9 кв.м.
Як зазначалося вище, до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна згідно з відомостями про об'єкт нерухомого майна нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 станом на 20.02.2025 зареєстроване як нежитлове приміщення.
Таким чином, враховуючи те, що в документах, що підтверджують право власності позивача на об'єкти нерухомості відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, відсутні підстави для виключення зазначеної будівлі з числа об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Отже, факт наявності у позивача об'єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за встановлених судом обставин відсутності даних щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» свідчить про правомірність нарахування податковим органом грошових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає про відсутність у позивача всіх визначених законом умов, за яких належна йому нежитлове приміщення може бути виключена з числа об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Щодо посилань позивача, що податкові-повідомлення рішення вручені з пропуском строку, колегія судді зазначає, що винесення позивачу податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно п.п.266.10.1.а, п.266.10 ст.266, однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.
Натомість суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 440/6021/25 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 12.12.25.