Головуючий І інстанції: С.М. Глазько
12 грудня 2025 р. Справа № 480/7729/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, по справі № 480/7729/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов'язаною з ненаданням частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку, нарахувати заробітну плату за період відпустки, а саме заробітну плату за 1 календарний день з 02.08.2024, і грошову допомогу при виході в щорічну основну оплачувану відпустку (оклад + надбавка за вислугу + надбавка за ранг) начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 11.02.2019 по 10.02.2020 за 1 календарний день і грошову допомогу при виході у щорічну основну відпустку (оклад + надбавка за вислугу + надбавка за ранг) в сумі - 44500,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 19.07.2024 про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Сумській області надати ОСОБА_1 частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з Головним управлінням, оскільки Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, на по саді начальника якого був поновлений позивач на виконання судового рішення, реорганізоване шляхом злиття, внаслідок чого посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області скорочена. У зв'язку з припиненням Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області 29.08.2018 посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відсутня. Також, апелянт посилався на те, що у Головного управління відсутня інформація щодо надання позивачем належним чином затвердженого графіку черговості надання відпусток.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, з 01.08.1994 позивач перебував на посаді начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду за конкурсом, з 17.05.2002 - начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка, з 27.10.2011 - начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області).
04.07.2018 позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о позивача поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05.07.2018.
Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 № 135-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач був звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №480/1693/19 позивача поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.04.2019.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о позивач був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 18.04.2019.
19.07.2024 позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю один календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 04.08.2024 № 1800-07-8/34079 повідомило позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України, Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області реорганізоване шляхом злиття (запис про припинення внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на якій поновлено позивача, скорочена. Штатний розпис головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - головне управління) не містять штатної посади "начальник Охтирського об'єднаного управлінця Пенсійного фонду України Сумської області".
У зв'язку з припиненням Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області 29.08.2018 штатний розпис та кошторис видатків на утримання цього управління у грудні 2018 року вже не діяли, а на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки не затверджувались. Так, відповідно до штатного розпису головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області відсутня, отже, позивач не є працівником головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Також, відповідач зазначив, що посада керівника територіального управління, яке було самостійною юридичною особою і не є структурним підрозділом головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Враховуючи викладене, надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 02.08.2024, за період роботи з 11.02.2019 по 10.02.2020 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати не належить до повноважень головного управління.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач є правонаступником Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, останній є уповноваженим суб'єктом на розгляд заяви позивача про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIIІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Статтею 2 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно зі ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ст. 57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Частиною 1 ст. 58 Закону № 889-VIIІ передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Відповідно до ст. 59 Закону № 889-VIIІ щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
У свою чергу, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР встановлені державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно з ч. ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Правові норми аналогічного змісту містить ст. 79 КЗпП України.
Таким чином, державний службовець має право на щорічну основну та додаткову (за стаж) відпустки, які надаються йому у порядку черговості надання відпусток, яка визначається графіком, що затверджується роботодавцем.
Водночас, виникнення права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати до щорічної відпустки пов'язане із настанням факту відпрацьованого робочого року.
Порядок надання щорічних відпусток, який визначений нормами статті 10 Закону України «Про відпустки», також передбачає правило, що відпустка надається з прив'язкою до відповідного робочого року, відпрацьованого особою. Частиною дев'ятою вказаної статті також встановлено, що щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 у справі № П/811/1858/16 дійшов висновків, що під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за відповідний робочий рік. Згідно з положеннями статті 57 Закону № 889-VIIІ підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік. Чинні положення законодавства не пов'язують виплату такої грошової допомоги з тривалістю отриманої державним службовцем частини щорічної відпустки та не встановлюють заборону виплати вказаної допомоги під час отримання працівником відпустки тривалістю менше 14 календарних днів. Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки незалежно від кількості днів такої відпустки.
Отже, підстава виникнення у державного службовця права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати пов'язана із настанням факту відпрацьованого робочого року.
У той же час, відпрацьований робочий рік не завжди співпадає у часі з бюджетним (календарним) роком. Тому один відпрацьований робочий рік може припадати на два бюджетні (календарні) роки.
Закон не ототожнює робочий рік з бюджетним роком і не ставить реалізацію права державного службовця на отримання грошової допомоги до щорічної відпустки у залежність від спливу бюджетного року.
Положення ст. 45 Конституції України, ст. 57 Закону № 889-VIIІ та субсидіарне застосування положень КЗпП України та законодавства про відпустки у їхньому системному взаємозв'язку свідчать про те, що допомога до щорічної допомоги є елементом гарантій державного службовця на відпочинок та належного матеріального забезпечення.
Водночас право особи на відпочинок у формі щорічної основної відпустки є невідчужуваним та імперативно забезпечується відповідними правовими гарантіями обов'язковості надання відпустки або, у виняткових випадках, її грошовою компенсацією у встановленому законодавством порядку.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу надання ОСОБА_1 частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з 02.08.2024 з виплатою грошової допомоги за заявою від 19.07.2024.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 04.08.2024 повідомлено позивача про відсутність підстав для надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги, оскільки посада начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, на якій поновлено позивача, скорочена. Відповідно до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області вказана посада відсутня, отже, позивач не є працівником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Таким чином, надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 02.08.2024, за період роботи з 11.02.2019 по 10.02.2020 з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати не належить до повноважень Головного управління.
Стосовно викладених відповідачем підстав відмови у наданні позивачу частини щорічної основної відпустки колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 № 332-о, яким позивач був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Враховуючи, постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 5, а також те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" до головного управління було приєднані територіальні управління Пенсійного фонду України Сумської області, в тому числі і Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а 18.06.2019 юридичну особу Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Отже, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, саме відповідач є уповноваженим суб'єктом на розгляд заяви позивача про надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки з виплатою грошової допомоги.
Крім того, встановлено, що на виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду у справах № 480/5841/23, № 480/8448/23, № 480/9852/23, № 480/10933/23, №480/11919/23 про стягнення заробітної плати відповідач як роботодавець здійснює нарахування і виплату заробітної плати ОСОБА_1 .
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач не перебуває у трудових відносинах з Пенсійним фондом України та у зв'язку з чим надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки 1 календарний день 02.08.2024, за період роботи з 11.02.2019 по 10.02.2020 з виплатою грошової допомоги при виході в щорічну основну відпустку не належить до повноважень головного управління, є необґрунтованими.
Щодо посилань апелянта на те, що надання частини щорічної основної оплачуваної відпустки здійснюється у порядку черговості, яка визначається графіком, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 10-12 ст.10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Частиною 4 ст. 11 Закону України "Про відпустки" встановлено, що у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.
Отже, графік є документом, що фіксує узгодження роботодавця з працівником періоду його відпустки для нормалізації управлінського процесу. Зміна періоду виходу працівника у відпустку допускається чинним законом, про що видається розпорядчий акт роботодавцем. Відповідний облік є обов'язком роботодавця.
Разом з тим, відсутність затвердженого графіку відпусток як облікового документу не може слугувати підставою для прийняття рішення про відмову працівнику у наданні відпустки, з огляду на те, що саме на роботодавця як уповноваженого суб'єкта покладається обов'язок узгодити з працівником період його відпустки з урахуванням інтересів виробництва, особистих інтересів працівників та можливості для їх відпочинку та затвердити такий графік.
При цьому, слід зазначити, що відсутність затвердженого графіку відпусток не була підставою для прийняття рішення про відмову у наданні відпустки, оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 04.08.2024.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області надати ОСОБА_1 частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день.
При цьому, у ході судового розгляду не встановлено і відповідачем не надано доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати за робочий період з 11.02.2019 по 10.02.2020.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 11.02.2019 по 10.02.2020 тривалістю 1 календарний день з виплатою грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 480/7729/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов