09 грудня 2025 р. Справа № 520/25715/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 (суддя Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/25715/25
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.09.2025 представник ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви в якій просила вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи Комітетом з питань етики за скаргою ОСОБА_2 від 04.11.2024 року, щодо наявності у захищеній ОСОБА_1 16.05.2024 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.102.05 при Київському національному університеті технологій та дизайну дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 -економіка та управління підприємствами ( за видами економічної діяльності ) «Теоретико-методологічні засади формування соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах структурно-інноваційних перетворень» до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Заява вмотивована тим, що Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти рішенням №70 (153) від 15.11.2024 встановив відповідність скарги ОСОБА_2 вимогам Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженого Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 24.1.2023 та прийняв скаргу до розгляду. Позивач наголошує, що саме Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти відповідно до своїх повноважень проводить перевірку та виявляє наявність чи відсутність у дисертаціях та/або наукових статтях фактів академічного плагіату відповідно до визначеного порядку. Саме матеріали, результати перевірки та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти мають своїм наслідком визнання у дисертації та/або наукові статті академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, на підставі яких Міністерство освіти і науки України приймає рішення щодо позбавлення особи відповідного наукового ступеня. На думку заявника, фактично прийняті рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо питань розгляду наукових робіт на предмет академічної доброчесності публікуються відповідачем на його веб-сайті та не видаляються навіть у разі визнання його дій протиправними, тому позивач обґрунтовано вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам в разі продовження вчинення Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти дій та прийняття відповідних рішень у процесі розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації ОСОБА_1 . Також вказано, що відповідач з огляду на встановлені Порядком розгляду скарг процедури та строки їх вчинення, може продовжувати вчиняти дії з розгляду скарги та приймати рішення щодо прав та інтересів ОСОБА_1 . У такому випадку позивачу доведеться додатково ініціювати ряд судових процедур щодо оскарження наступних дій та рішень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та інших суб'єктів владних повноважень, які вчинятимуться ними з метою завершення розгляду питання, порушеного у скарзі ОСОБА_2 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 від 29.09.2025 про забезпечення позову - задоволено. В порядку забезпечення адміністративного позову заборонено Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДОПОУ 40927307,) вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи Комітетом з питань етики за скаргою ОСОБА_2 від 04.11.2024 щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в докторській дисертації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на тему «Теоретико-методологічні засади формування соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах структурно-інноваційних перетворень» захищеній 26.06.2024 до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Свою незгоду з ухвалою суду обґрунтовує тим, що підстави, які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття/неприйняття відповідного рішення, дій/бездіяльності відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті. Отже, наразі відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить відновлення прав позивача в разі задоволення позову, оскільки після прийняття рішення Комітетом з питань етики про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність/відсутність у дисертації та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені наукові результати дисертації на здобуття відповідного наукового ступеня, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, дане подання буде розглядатися Національним агентством, а тому відсутні підстави вживати заходи забезпечення позову на підставі припущень про можливий зміст таких рішень, які наразі не прийняті.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти вчиняти будь-які дії щодо розгляду справи Комітетом з питань етики за скаргою ОСОБА_2 від 04.11.2024, щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в докторській дисертації ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 150 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як передбачено ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З правового аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року у справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Так само, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Наведені заявником обставини, на думку суду, не є достатньо обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Суд зазначає, що твердження ОСОБА_1 , визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливе настання негативних наслідків у вигляді того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника в разі продовження вчинення Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти дій та прийняття відповідних рішень у процесі розгляду скарги/повідомлення ОСОБА_2 про наявність фактів академічного плагіату в докторській дисертації ОСОБА_1 , ґрунтуються лише на припущеннях. Доказів реальної загрози настання таких наслідків заявником не надано.
Так, на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було надано жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог.
Також суд звертає увагу і на те, що за вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не можна визнати своєчасним та їх задоволення фактично призводитиме до вирішення справи по суті без належного судового розгляду.
Наведені апелянтом доводи, ґрунтуються на припущеннях та допускають імовірність настання негативних для позивача наслідків, однак, не підтверджені документально, що не може давати підстави для суду при вирішенні заяви про забезпечення позову оцінити такі доводи та прийняти їх до уваги, адже такі є недоведеними, з огляду на що, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття ухвали судом першої інстанції обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик негативних наслідків, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.
Отже, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для вжиття у заходів забезпечення позову, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі № 520/25715/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 12.12.25.