Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.
12 грудня 2025 р. Справа № 520/9568/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/9568/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ГУ ДПС у Харківській області від 29.09.2022 №0382072-2402-2035 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, за 2022 рік у сумі 210 048,00 грн. (двісті десять тисяч сорок вісім гривень).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області від 29.09.2022 № 0382072-2402-2035 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, за 2022 рік у сумі 210 048,00 грн (двісті десять тисяч сорок вісім гривень).
Стягнуто з Головного управління ДПС в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1680,40 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 40 копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, що належить позивачу на праві власності, оскільки платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до приписів Закону від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Для класифікації об'єкта нерухомості за типами потрібна інформація про його функціональне призначення, яку визначають відповідні нормативно правові акти, а також дані про право власності та використання. Проте незазначення конкретизації приналежності будівлі, пасивна поведінка платника податків жодним чином не може звільняти платника податку від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт оподаткування.
Відзиву на вказану апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є власником об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме:
- нежитлові будівлі загальною площею 29,6 кв.м, а саме - нежитлова будівля (службова будівля) А-1 загальною площею - 16,3 кв.м; нежитлова будівля (насосна) Б-1 загальна площа 13,3 кв.м; сарай В; металева ємність №1; водозабірна свердловина №2; ворота №3;
- комплекс загальною площею 3500,80 кв.м;
- нежитлові будівлі загальною площею 29,6 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2022 №0382072-2402-2035, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за податковий період 2021 рік на суму 210 048,00 грн.
Розмір податку визначено із застосуванням ставок, затверджених рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 13.06.2018 №824-VII.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно, протиправно та самоправно використав при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ставку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр бази оподаткування, всупереч Додатку 3 до рішення ХLІ сесії Бірківської сільської ради VІІ скликання «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок та пільг зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бірківської сільської ради» від 13.06.2018 № 824-VІІ та підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За визначенням, наведеним у статті 265 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України).
Як встановлено положеннями підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.5.1 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункт 266.2 статті 266 ПК України).
Згідно підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У свою чергу Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженим Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N 507 визначено 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства: 1271.2 Будівлі для птахівництва.
Відповідно до підпунктів 14.1.129 та 14.1.129-1 пункт 14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення контролюючим органом ставки податку, яку слід застосовувати до нерухомого майна, як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у порядку статті 266 ПК України, має здійснюватися на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з обов'язковим урахуванням місця розташування (зональності) та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Як зазначалось, ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської ради, зокрема.
Так, Додатком 3 до рішення ХLІ сесії Бірківської сільської ради VІІ скликання «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок та пільг зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бірківської сільської ради» від 13.06. 2018 № 824-VІІ 1271.2 Будівлі для птахівництва5 1,0 відсоток. (5 Об'єкти нерухомості, що класифікуються за цим підкласом, звільняються /можуть звільнятися повністю або частково від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 та пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.)
Виходячи зі змісту вказаного рішення, Бірківська сільська рада чітко визначила, що ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1% застосовується до Будівлі для птахівництва, але звільняються від оподаткування, відповідно до норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ПК України.
Вказане рішення ХLІ сесії Бірківської сільської ради VІІ скликання є чинним на цей час, та в частині встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ніким не оскаржувалось та судами будь-якої інстанції не скасовувалось.
Щодо посилань ГУ ДПС в Харківській області на невиконання позивачем обов'язку щодо звірки даних, суд зазначає, що право платника податків ініціювати проведення звірки даних не може вважатись обов'язковим порядком досудового врегулювання спору та жодним чином не нівелює висновок суду про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи документів, які б підтверджували обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення, зокрема із зазначенням відомостей щодо цільового призначення нежитлової будівлі, як комплекс.
Крім того, за відсутності такої інформації, контролюючий орган мав вжити заходів, спрямованих на з'ясування типу (цільового призначення) вказаної будівлі для визначення розміру ставки податку, а не на власний розсуд, без законного на те обґрунтування довільно визначати ставку податку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності підстав для застосування при визначенні ставки податку до об'єкту нерухомого майна (належного позивачу нежитлового приміщення) у розмірі 1% контролюючим органом ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.
Що стосується доводів про те, що відповідно до реєстраційних даних інформаційної системи ГУ ДПС Прокопчук Є. В. не зареєстрований як фізична особа - підприємець, та будь - якої сільськогосподарської діяльності не веде, колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин позивачем порушувалося питання про наявність у нього пільги у вигляді звільнення від сплати податку на нерухоме майно яка, зокрема, встановлена відповідно до пп. “ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, яка визначає, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, а спірні правовідносини стосуються невірного визначення ставки податку на нерухоме майно з урахуванням класу (цільового призначення) будівлі, а тому наявність чи відсутність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника на вирішення цих правовідносин не впливає.
Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 520/9568/22 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло