. 11 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11130/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про розподіл судових витрат у адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІАЛГРУП» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
При цьому питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення судового рішення не вирішувалось.
У розумінні частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
08.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
09.12.2025 до суду надійшло клопотання відповідача щодо зменшення розміру судових витрат. Аргументуючи останнє тим, що розмір понесених судових витрат повинен відповідати вимогам частини 5 статті 134 КАС України, а саме бути співмірними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до наданих до позовної заяви документів позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн.
В матеріалах справи наявні докази на підтвердження надання позивачу професійної правничої допомоги: ордер про надання правничої (правової) допомоги адвоката Ковалевського Ю.М. від серії АР №1157413; договір про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025, який укладено між адвокатським бюро "Юрія Ковалевського " та ТОВ "РАДІАЛГРУП"; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги № 25-06-02 від 09.06.2025; акт виконаних робіт від 05.12.2025; рахунок №08-01 від 08.08.2025 на суму 45000 грн; платіжна інструкція №163 від 11.08.2025 на суму 45000 грн; детальний опис роті ( наданих послуг) від 05.12.2025.
На переконання суду, лише документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо нібито завищеного розміру судових витрат, оскільки надані позивачем документи у повному обсязі підтверджують фактичне понесення та реальність витрат, пов'язаних із розглядом даної справи.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з установлених обставин справи, доказів, які надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн.
Крім того, дослідивши матеріали справи та зміст рішення суду від 01.12.2025, суд установив, що у його резолютивній частині відсутнє вирішення питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Водночас у мотивувальній частині зазначеного рішення суд дійшов висновку про необхідність вирішення цього питання на користь позивача.
З огляду на викладене, а також з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відобразити вирішення питання про розподіл судових витрат у цьому додатковому рішенні, а саме стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5104,22 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Частиною п'ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у цій справі.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
Ухвалити у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІАЛГРУП» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії додаткове рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн (сорок п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІАЛГРУП" (квартал 101, буд. 10 А, оф.32, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 37238075) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5104 (п'ять тисяч сто чотири) гривні 22 ( двадцять дві) копійки.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова