12 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/562/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника управління - начальника відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Лариси Будовської, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до заступника начальника управління - начальника відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Лариси Будовської, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- скасувати Рішення заступника начальника управління - начальника відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Лариси Будовської № 13 від 06.01.2025, як протиправне;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити призначення, виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру та перераховувати пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2025, із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідки Полтавської обласної прокуратури від 01.01.2025 № 21-3вих25 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати за нормами чинними на 31.12.2024 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури складає 72 800 грн., без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 року та № 1058-ІV від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Однак, рішенням №13 від 06 січня 2025 року відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним та порушує його права на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
22.01.2025 позивачем усунуто недоліки, визначені судом в ухвалі 20.01.2025 та подано уточнену позовну заяву.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 20490012) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012) як співвідповідача.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о/р НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 12.02.2021 року як одержувач пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо переходу на пенсію згідно Закону України “Про прокуратуру». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ розгляду заяви, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви та наданих документів позивачем встановлено, що стаж роботи на прокурорських посадах складає 14 років 0 місяців 17 днів (зараховано періоди - з 11.07.2001 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017). На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №13 від 06.01.2025 про відмову гр. ОСОБА_1 , в переході на пенсію відповідно до Закону України “Про прокуратуру», оскільки недотримані умови призначення пенсії визначені п.1, п.8, п.9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру».
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за наданими документами до стажу роботи на посадах прокурорів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області зараховано 14 років 00 місяців 17 днів, зокрема, зараховано періоди з 11.07.2001 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017 в органах прокуратури Полтавської області. Відповідно до частини 8 статті 86 Закону №1697 право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії. У відповідності до записів трудової книжки позивача (копія надана позивачем до позову), свою трудову діяльність в органах прокуратури позивач припинив 28.04.2017 року, натомість всупереч ч.8 ст.86 Закону №1697, останній із заявою про переведення на пенсію за вислугу років звернувся до органів Пенсійного фонду України 06.01.2025. Таким чином, станом на дату звернення із заявою про переведенні пенсії за вислугу років у позивача був відсутній необхідний стаж на посадах прокурорів, передбачений статтею 86 Закону №1679 та має становити не менше 15 років, та у зв'язку з тим, що перед зверненням за пенсією за вислугу років позивач не працював в органах прокуратури, не набув права на пенсію за вислугу років, Головним управлінням Пенсійного фону України в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у переведенні пенсії позивача за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач є пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
06 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої подано пакет документів.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №13 від 06 січня 2025 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів.
В обґрунтування вказаного рішення у тому числі зазначено, що відповідно наданих документів ОСОБА_1 стаж роботи на прокурорських посадах складає 14 роки 0 місяці 17 дня. ( 11.07.2001 по 15.06.2012 та 18.03.2014 по 28.04.2017). Інвалідність ОСОБА_1 встановлено з 12.02.2021 року. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру», оскільки не дотримані умови призначення пенсії визначені п. 1, п.8, п. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII) визначено пенсійне забезпечення працівників прокуратури.
Згідно з частиною першою вказаної статті Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Отже, право на пенсію за вислугу років мають прокурори за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
За правилами частини шостої статті 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується:
час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Частиною восьмою статті 86 Закону №1697-VII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Відповідно до частини тринадцятої статті 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Судом встановлено, що відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідач послався на недостатність у позивача стажу роботи на посадах, що мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років 14 років 0 місяців 17 днів (зараховано періоди - з 11.07.2001 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017).
Водночас позивач зазначає, що має стаж на посадах прокурорів 16 років 0 місяців 10 днів (з 19.07.1999 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017).
Таким чином спір у цій справі виник у зв'язку з не зарахуванням відповідачем до стажу на посадах прокурорів період роботи на посадах згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.07.1999:
- стажиста на посаді помічника Миргородського міжрайонного прокурора у період з 19.07.1999 по 01.11.1999;
- слідчого Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області у період з 01.11.1999 по 26.06.2000;
- слідчого прокуратури Решетилівського району Полтавської області у період з 26.06.2000 по 11.07.2021.
Статтею 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2021 року у справі №264/5989/16-а вказав, що наведені норми свідчать, що законодавство розрізняє поняття "вислуги років, що дає право на пенсію" і "стажу роботи на прокурорських посадах". При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, є відмінними від переліку посад, який надає право на пенсію за вислугою років.
Так, до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
В той же час, відповідно до положень статей 15, 86 Закону №1697-VII, посади помічників, прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів, слідчих, зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.
Аналогічну правову позицію щодо застосування норм права у спірних правовідносинах було висловлено в постанові Верховного Суду 19 серпня 2020 року у справі № 264/5989/16-а, від 25 серпня 2021 року у справі №751/2403/17.
Відповідно до частини 8 статті 86 Закону 1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування, ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
У відповідності до записів трудової книжки позивача свою трудову діяльність в органах прокуратури позивач припинив 28.04.2017 року, та був звільнений з посади та з органів прокуратури Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням. Натомість всупереч вимогам ч.8 ст.86 Закону №1697, позивач із заявою про переведення на пенсію за вислугу років звернувся до органів Пенсійного фонду України лише 06.01.2025.
Виходячи з моменту звернення позивача зі заявою про реалізацію права на пенсію у 2025 році, відповідач вірно застосовував чинні на вказану дату норми ст. 86 Закону № 1697.
Таке правозастосування відповідає і сталим правовим позиціям Верховного Суду, сформульованим, наприклад, у постанові від 11 червня 2020 року у справі №265/2627/17.
Суд погоджується з рішенням відповідача та відповідними аргументами відзиву щодо того, що станом на 06.01.2025 року умови призначення пенсії за Законом «Про прокуратуру» в редакції Закону № 1697 щодо позивача ОСОБА_1 не настали.
Позивач не мав на день звільнення з органів прокуратури (28.04.2017 року) й не має на день звернення зі заявою про призначення пенсії загальної вислуги років в органах прокуратури тривалістю в 25 років, як це передбачає чинна редакція ст.86 Закону № 1697-VII.
У той же час суд не може погодитися з оскаржуваним рішенням в частині визначення стажу ОСОБА_1 , оскільки відповідач вирахував його виключно за правилами Закону № 1697-VII.
Однак, суд звертає увагу, що спірна частина стажу, з незарахуванням якої не погодився позивач, має бути вирахувана за нормами закону, чинного на час набуття відповідного стажу.
Так, відповідач у спірному рішенні зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, що мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років 14 років 0 місяців 17 днів (зараховано періоди - з 11.07.2001 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017).
Відмовив у зарахуванні щодо періоду роботи на посадах згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.07.1999:
- стажиста на посаді помічника Миргородського міжрайонного прокурора у період з 19.07.1999 по 01.11.1999:
- слідчого Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області у період з 01.11.1999 по 26.06.2000;
- слідчого прокуратури Решетилівського району Полтавської області у період з 26.06.2000 по 11.07.2001.
У період часу до 15.07.2015 року (дати набрання чинності Закону № 1697-VII) правила зарахування часу роботи до спеціального стажу були внормовані ст. 50-1 Законом України «Про прокуратуру» в редакції Закону №1789-ХІІ.
Остання передбачала, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.
Відповідно частини 6 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно статті 56 Закону України «Про прокуратуру» Закону №1789-ХІІ в редакції до набрання чинності Законом № 1697-VII під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-1, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 50-1 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Пунктом 5 Розділ XIII Перехідні положення Закону від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII передбачено, що положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
Отже нормами Закону №1789-ХІІ стаж роботи як на посадах прокурорів так і на посадах слідчих прокуратури були рівнозначними для обрахування стажу, що надає право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувавши спірним Рішенням № 13 від 06.01.2025 року ОСОБА_1 стаж на прокурорських посадах з 11.07.2001 по 15.06.2012 та з 18.03.2014 по 28.04.2017 і не зарахувавши періоди роботи ОСОБА_1 на посадах: - стажиста на посаді помічника Миргородського міжрайонного прокурора у період з 19.07.1999 по 01.11.1999; - слідчого Миргородської міжрайонної прокуратури Полтавської області у період з 01.11.1999 по 26.06.2000; - слідчого прокуратури Решетилівського району Полтавської області у період з 26.06.2000 по 11.07.2001, які у відповідний час були визначені діючим законодавством як такі, що зараховуються до вислуги років, що дає право на пенсію, викладеним вище обставинам оцінки не надав тим самими прийнявши рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), чим по суті надав зворотної сили нормам Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, отже діяв протиправно.
Тому суд визнає протиправним та скасовує Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 13 від 06 січня 2025 року в частині визначення відповідно наданих документів ОСОБА_1 стажу роботи на прокурорських посадах 14 роки 0 місяців 17 днів (11.07.2001 по 15.06.2012 та 18.03.2014 по 28.04.2017).
Водночас, як вже зазначено вище, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Статтею 86 Закону №1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які і були чинними на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Водночас, як зазначено вище, згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №1789-ХІІ до набрання чинності Законом №1697-VII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.
Отже позивач у період часу роботи в органах прокуратури не мав необхідного 22 річного стажу роботи для призначення пенсії, то у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (у вказаній редакції).
Тому аргументи позивача щодо поширення на нього попередньо діючої норми попередньої редакції Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, що передбачала право на пенсію за цим законом за умови наявності 20 років загальної вислуги - суд відхиляє.
Оскільки, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17 липня 2018 року у справі №348/2385/16-а.
У постанові від 26 червня 2018 року у справі №686/17309/17 (провадження №К/9901/76/17) Верховний Суд чітко вказав на протиправність такого правозастосування, виснувавши, що у разі, якщо в період дії ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
У цьому рішенні Верховний Суд також вказав, що «оскільки позивач у період часу роботи в органах прокуратури не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, то у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ.
Оскільки, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.
Щодо посилань позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні "Великода проти України" (№43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист».
З урахуванням фактичних обставин цієї справи суд погоджується з рішенням територіального органу ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру».
Водночас суд зазначає, що скасування оскаржуваного рішення в частині визначення відповідно наданих документів ОСОБА_1 стажу роботи на прокурорських посадах 14 роки 0 місяців 17 днів (11.07.2001 по 15.06.2012 та 18.03.2014 по 28.04.2017), не змінює кінцевого висновку суду про відсутність станом на 06.01.2025 року умов призначення пенсії за Законом «Про прокуратуру» в редакції Закону № 1697 щодо позивача ОСОБА_1 , оскільки вислуга років, що дає позивачу право на пенсійне забезпечення, з урахуванням скасованої частини рішення складає менше передбачених нормою статті 86 Закону №1697-VII 25 років на момент звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до пенсійного органу.
Тому погоджуючись з рештою оскаржуваного рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд відмовляє в його скасуванні в іншій частині, оскільки враховуючи положення статті 86 Закону №1697-VII, стаж роботи ОСОБА_1 на час його звернення до відповідача є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
Таким чином, коли стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону №1697-VII, а в період дії ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру та перераховувати пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) ОСОБА_1 з 01.01.2025, із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідки Полтавської обласної прокуратури від 01.01.2025 № 21-3вих25 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати за нормами чинними на 31.12.2024 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури складає 72 800 грн., без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 року та № 1058-ІV від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668- VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного встановлено, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Так, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, та невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України та статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих відносин (стаття 244 КАС України).
З урахуванням викладеного, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних чи права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У пункті 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд враховує, що у справі №440/562/25 основною позовною вимогою є вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 06.01.2025 № 13 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тоді як позовна вимога про зобов'язання відповідача виплачувати в повному обсязі без обмеження граничного розміру та перераховувати пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2025, із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідки Полтавської обласної прокуратури від 01.01.2025 № 21-3вих25 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої розмір заробітної плати за нормами чинними на 31.12.2024 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури складає 72 800 грн., без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії за вислугу років в повному обсязі без обмеження максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 року та № 1058-ІV від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668- VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють є похідною вимогою.
Суд звертає увагу, що позивач не має права на пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру», оскільки позивач на дату подачі заяви від 06.01.2025 року про переведення на інший вид пенсії, не мав необхідного стажу вислуги років.
А оскільки права на призначення пенсії за вислугу років на підставі заяви від 06.01.2025 позивач не має, а питання про перерахунок та виплату пенсії нерозривно пов'язане з визначенням права на призначення пенсії, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до заступника начальника управління - начальника відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Лариси Будовської (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область,69005), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область,69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 13 від 06 січня 2025 року в частині визначення відповідно наданих документів ОСОБА_1 стажу роботи на прокурорських посадах 14 роки 0 місяців 17 днів (11.07.2001 по 15.06.2012 та 18.03.2014 по 28.04.2017).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя Р.І. Молодецький