12 грудня 2025 рокусправа № 380/22201/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної установи "Науково-дослідний інститут публічного права", Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права», Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з аддміністративним позовом до Приватної установи "Науково-дослідний інститут публічного права" (далі - відповідач 1), Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» (далі - відповідач 2), Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України (далі - відповідач 3), Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - відповідач 4), в якому просить:
- визнати протиправними дії юридичної особи Науково - дослідний інститут публічного права, які полягають у ненаданні відповіді на інформаційний запит, що становить суспільний інтерес;
- зобов'язати юридичну особу Науково - дослідний інститут публічного права надати відповідь на інформаційний запит;
- визнати протиправними дії юридичної особи Приватного вищого навчального закладу "Львівський університет бізнесу і права", які полягають у не наданні відповіді на інформаційний запит що становить суспільний інтерес;
- зобов'язати юридичну особу Приватний вищий навчальний заклад "Львівський університет бізнесу і права" надати відповідь на інформаційний запит;
- визнати протиправними дії юридичної особи Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, які полягають у не наданні відповіді на інформаційний запит що становить суспільний інтерес;
- зобов'язати юридичну особу Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України надати відповідь на інформаційний запит;
- визнати протиправними дії юридичної особи Львівський державний університет внутрішніх справ, які полягають у не наданні відповіді на інформаційний запит що становить суспільний інтерес;
- зобов'язати юридичну особу Львівський державний університет внутрішніх справ надати відповідь на інформаційний запит.
Ухвалою від 12.11.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся з інформаційним запитом до Восьмого апеляційного адміністративного суду у якому просив надати публічну інформацію, а саме «Список суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, які мають наукові звання із зазначенням дати захисту дисертації». Відповідь на інформаційний запит просив надіслати на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Листом від 04.09.2025р.№ 10-09/1109/25/05 Восьмий апеляційний адміністративний суд, повідомив, що не володіє запитуваною інформацією у повному об'ємі та направив інформаційний запит ОСОБА_1 за належністю. Станом на 02 листопада 2025 року ОСОБА_1 не отримав відповідь на інформаційний запит від: Науково - дослідного інституту публічного права; Приватного вищого навчального закладу "Львівський університет бізнесу і права", Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, Львівського державного університету внутрішніх справ.
Вважає, що відповідачами порушене його право на отримання інформації, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позов.
Приватна установа «Науково-дослідний інститут публічного права», відповідач 1, надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що не отримував ані від позивача, ані від Восьмого апеляційного адміністративного суду запит позивача від 28.08.2025 та супровідний лист Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 № 10-9/1109/25/05. Як вбачається зі змісту вказаного супровідного листа (копію якого додано до позовної заяви), його було надіслано відповідлачу-1 на адресу електронної пошти - sipl@i.ua. Вказана адреса електронної пошти використовувалась в роботі відповідача-1 в далекому минулому. Проте вже тривалий час відповідач-1 вказаною адресою електронної пошти не користується і не має доступу до вказаної електронної скриньки. До того ж, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач-1 взагалі не має офіційної адреси електронної пошти для листування як офіційного засобу зв'язку із юридичною особою. Оскільки відповідач-1 не є бюджетною організацією, він взагалі не зобов'язаний мати офіційну електронну пошту. Водночас позивач не звертався у встановленому ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» порядку до відповідача-1 на єдину зазначену в ЄДРПОУ офіційну поштову адресу. Восьмий апеляційний адміністративний суд також не пересилав запит позивача на офіційну поштову адресу, зазначену у ЄДРПОУ. Інших офіційних засобів комунікації відповідач-1 не має. Таким чином, оскільки відповідач-1 не отримував за своєю офіційною поштовою адресою у встановленому законом порядку запит, тому в нього в силу ст. 20 вказаного Закону не виник юридичний обов'язок розглядати запит. А отже, в момент пред'явлення цього позову факт невиконання відповідачем-1 обов'язку по розгляду запиту позивача відсутній. Таким чином, позов до відповідача-1 пред'явлено передчасно.
Заклад вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права", відповідач 2, надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 05.09.2025 на електронну адресу Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» (business_law@ukr.net) з електронної адреси Восьмого Апеляційного адміністративного суду (inbox@8aa.court.gov.ua) надійшов відповідний інформаційний запит позивача. Враховуючи наведене, на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» Відповідачем-2 09.09.2025, в межах компетенції було підготовлено відповідний лист вих.№483/1 від 09.09.2025. Оскільки в останньому абзаці запиту на отримання публічної інформації Позивач просив надати відповідь на вказану у запиті адресу, такий було скеровано засобами поштового зв'язку за адресою: 79016, м.Львів, вул.О. Степанівни, 23/48. Враховуючи, що Позивач стверджує про те, що не отримав відповіді від ЗВО «Львівських університет бізнесу та права», одночасно з написанням даного відзиву представником Відповідача2 сканкопію вказаної відповіді скеровано Позивачу електронною поштою.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, відповідач 3, надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Інститут не отримував ні від позивача, ні від Восьмого апеляційного адміністративного суду будь-яких інформаційних запитів. При надходженні до Інституту належного відповідного інформаційного запиту він буде розглянутий у встановленому законом порядку й на нього буде своєчасно надано відповідь. Зазначає, що запитувана інформація не становить суспільний інтерес та інститут не є розпорядником даної інформації.
Стверджує: «…Розпорядником інформації щодо дати захисту дисертацій будь-якими особами, у т.ч. й суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, є: Міністерство освіти і науки України (МОН) - для дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора наук і кандидата наук, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) - для дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії). Також розпорядником інформації про дату захисту усіх видів дисертацій є Державна наукова установа «Український інститут науково технічної експертизи та інформації» (УкрІНТЕІ), яке здійснює реєстрацію облікових карток дисертацій…».
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Львівський державний університет внутрішніх справ, відповідач 4, отримав копію позову та ухвалу про відкриття провадження у справі, проте не скористався правом подання відзиву.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
28 серпня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся з інформаційним запитом до Восьмого апеляційного адміністративного суду у якому просив надати публічну інформацію, а саме:
«…Список суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, які мають наукові звання із зазначенням дати захисту дисертації.
Відповідно до ст. 5, 6, 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» ПРОШУ надіслати на мою електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 …
Якщо будь який з запитуваних документів відсутній , то так чітко і напишіть, що документ відсутній.
Звертаю Вашу увагу на те, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п.2 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" , а не зверненням громадянина.
- згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідь на запитувану інформацію, надається не пізніше п'ять робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідь на цей Запит на інформацію, прошу надати мені на адресу вказану у запиті…».
Листом від 04.09.2025 № 10-09/1109/25/05 Восьмий апеляційний адміністративний суд, повідомив позивача, що не володіє запитуваною інформацією у повному об'ємі та зазначив: «…З огляду на зазначене надсилаємо Ваш запит на публічну інформацію в частині надання інформації, а саме: зазначення дати захисту дисертації особами, згідно зі списком, за належністю до Львівського національного університеті імені Івана Франка; Національної академії Служби безпеки України; Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзьківа; Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Національного університету "Львівська політехніка"; Харківського національного університету внутрішніх справ; Науково - дослідного інституту публічного права; Університету державної фіскальної служби України; Приватного вищого навчального закладу "Львівський університет бізнесу і права"; Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України; Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України; Львівського державного університету внутрішніх справ…».
Не отримавши відповідь, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд враховує наступні правові норми.
Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).
Так, відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939-VI).
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно з ст. 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Положенням п. 1, 5 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання … юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: … 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) ( п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону № 2939-VI).
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпоряники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Частина 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI).
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).
Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб'єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов'язаний надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.
Судом встановлено, що Восьмий апеляційний адміністративний суд отримав запит позивача 28.08.2025.
Оскільки Восьмий апеляційний адміністративний суд не володів запитуваною інформацією, то повідомив заявника листом від 04.09.2025 №10-09/1109/25/05 про спрямування запиту за належністю до вищих навчальних закладів.
Разом із тим матеріали справи не містять доказів надіслання Восьмим апеляційним адміністративним судом запиту позивача із листом від 04.09.2025 № 10-09/1109/25/05 до Науково-дослідного інституту публічного права, Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права", Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, Львівського державного університету внутрішніх справ.
Суд ухвалою зобов'язав відповідачів надати суду інформацію про результати розгляду запиту ОСОБА_1 від 28.08.2025, пересланого Восьмим апеляційним адміністративним судом згідно супровідного листа від 04.09.2025 №10-9/1109/25/05.
Так на виконання ухвали суду судом встановлено наступне:
- Приватна установа «Науково-дослідного інституту публічного права» повідомила суд, що не отримувала від Восьмого апеляційного адміністративного суду ні лист від 04.09.2025 №10-09/1109/25/05, ні письмовий запит ОСОБА_1 від 28.08.2025;
- Заклад вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" повідомив суд, що 05.09.2025 отримав від Восьмого апеляційного адміністративного суду лист від 04.09.2025 № 10-09/1109/25/05 та запит. Оскільки в останньому абзаці запиту на отримання публічної інформації Позивач просив надати відповідь на вказану у запиті адресу, такий було скеровано засобами поштового зв'язку за адресою: 79016, м.Львів, вул.О. Степанівни, 23/48. Враховуючи, що позивач стверджує про те, що не отримав відповіді від ЗВО «Львівських університет бізнесу та права», сканкопію вказаної відповіді скеровано позивачу електронною поштою.
Так Заклад вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" листом №483/1 від 09.09.2025 надав відповідь на запит позивача: «…На Ваш лист від 04.09.2025 №10-09/1109/25/05 повідомляємо, що у Львівському університеті бізнесу та права: 1. 30.04.2015 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата юридичних наук Обрізко Ігор Михайлович. 2. 01.12.2017 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата юридичних наук Пліш Михайло Антонович…»;
- Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України на виконання вимог ухвали суду повідомив, що Інститут не отримував ні від позивача, ні від Восьмого апеляційного адміністративного суду будь-яких інформаційних запитів.
Разом із тим Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України листом від 26.11.2025 № 01-9/2-174 надіслав позивачу на його електронну пошту відповідь на запит наступного змісту: «… В спеціалізованій вченій раді у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України 20.04.2017 була захищена дисертація ОСОБА_3 . Додатково повідомляємо, що Науково-дослідному інституту приватного права і підприємництва імені академіка ФГ. Бурчака Національної академії правових наук України стало відомо про Ваш інформаційний запит від 28.08.2025 лише 19.11.2025 після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 380/22201/25 в «Електронному суді»…»;
- Львівський державний університет внутрішніх справ повідомив суд, що 04.09.2025 надав відповідь на запит позивачу та Восьмому апеляційному адміністративному суду.
Так позивачу надісланий лист від 20.11.2025 № 1/3958/8/2025, у якому зазначено: «…повідомляємо, що ОСОБА_4 захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук у спеціалізованій вченій раді Д 35.725.05 у Львівському державному університеті внутрішніх справ 16 лютого 2024 року…».
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми відсутні підстави для визнання протиправними дій Приватної Установи «Науково-дослідний інститут публічного права», Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права", Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України, Львівського державного університету внутрішніх справ щодо ненадання відповіді на запит про отримання публічної інформації, оскільки:
Приватна Установа «Науково-дослідний інститут публічного права» заперечує факт отримання запиту і матеріали справи не містять доказів зворотного;
Заклад вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" надав відповідь на запит позивача;
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України заперечує факт отримання запиту і матеріали справи не містять доказів зворотног , проте надав відповідь на запит після відкриття провадження у справі;
Львівський державний університет внутрішніх справ надав відповідь на запит позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна