Іменем України
12 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2016/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
15.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач) з позовними вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.03.2017 по 31.07.2025 та виплачених разом у липні 2025 року;
- зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.03.2017 по 31.07.2025 року та виплачених разом із затримкою у липні 2025 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III; виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з липня 2025 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.09.2014 позивачка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату її пенсії припинено. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії, але отримала відмову.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 360/3151/20 було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 19.01.2020, що подана її представником разом з листом від 11 березня 2020 року №180.
Проте, відповідач в своєму Рішенні №55/Л-1/2020 від 19.04.2021 повторно відмовив у поновленні пенсії позивачки.
08.06.2021 Луганським окружним адміністративним судом проголошене Рішення у справі №360/2517/21, яким вирішено: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 березня 2017 року.".
Попри неодноразові звернення представника позивачки щодо виплати пенсії на її банківський рахунок, рішення суду не виконувалося, бо начебто для виплати пенсії на поточні рахунки в банках позивачка мала особисто подати відповідачу заяву про виплату пенсії на її банківський рахунок.
22.12.2023 представник позивачки направив відповідачу апостильовану та нотаріально завірену заяву позивачки про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 разом з довіреністю.
25.01.2024 отримано лист відповідача №1200-0202-8/1515 від 19.01.2024, в якому відповідач повторно відмовив у виплаті пенсії позивачці на її банківський рахунок, посилаючись на необхідність особистого звернення.
12.09.2024 Луганський окружний адміністративний суд у справі №360/816/24 вирішив "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2023 про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду."
01.08.2025 у листі № 6970-7428/М-02/8-1200/25 відповідач вказав, що сума пенсії у розмірі 168 228,58 грн за період з 01.03.2017 по 31.07.2025, виплачені із затримкою в липні 2025 року, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 банківської установи АТ "А-Банк".
Відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів на затриману помісячну пенсію за кожен місяць періоду боргу.
Позивач направив відповідачу лист від 15.08.2025 - вимогу нарахувати компенсацію втрати частини доходів за кожен місяць періоду боргу, відповідно до Закону № 2050-III, а також сплатити суму компенсації з урахуванням відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови ВП ВС від 16.05.2018 № 686/21962/15-ц - дія ст. 625 ЦК визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання та поширюється на всі види грошових зобов'язань в тому числі і у відповідності до Закону.
Відповідно до постанови ВП ВС від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц та постанови ВП ВС від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц встановлено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові ВП ВС від 07.04.2020 № 910/4590/19 шановний суд вказав - "Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою".
У постанові ВП ВС від 16.10.2024 року № 911/952/22 шановний суд вказав, що при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються суми передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, суд вправі зазначити в рішенні про нарахування відповідних сум до моменту виконання рішення суду.
Відповідач "прострочив виконання грошового зобов'язання" встановленого в Законі, таким чином, він зобов'язаний виконати його - нарахувати та виплатити компенсацію з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з лютого 2025 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду, документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2025 відкрито провадження у справі за позовом адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 04.12.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд» докази виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 у сумі 168 228, 58 грн (платіжні доручення, відомості тощо); детальний розрахунок заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення у справі № №360/1410/24, з визначенням сум боргу помісячно.
12.11.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), 12.09.2014 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 12.09.2014 прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
З 09.09.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Призначену пенсію позивач отримувала з жовтня 2013 року по серпень 2016 року (виплати здійснювалися з жовтня 2013 року по березень 2016 на банківський рахунок, з квітня 2016 року по серпень 2016 на поштове відділення). Відповідно до протоколу від 17.11.2016 позивачу за період з грудня 2013 року по листопад 2016 року нараховано, проіндексовано та виплачено пенсію у відповідному розмірі.
Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 24.02.2017 ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.03.2017 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV на підставі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (з 01.09.2016 по 28.02.2017).
13.03.2020 за вхідним №826/А-1200-20 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов лист №180 від 11.03.2020 від представника позивача за довіреністю Вадима Меламеда. Листом від 27.03.2020 №55/Л-1 Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відмовило позивачу у поновленні пенсії. В подальшому Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області своїм рішенням від 12.05.2020 №55/Л-1/2020 відмовило позивачу у поновлені виплати пенсії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №360/3151/20, залишеним без зміни постановою суду апеляційної інстанції від 30.03.2021, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12.05.2020 №55/Л-1/2020 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 19.01.2020, що подана її представником разом з листом від 11.03.2020 №180;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду у справі №360/3151/20 Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 19.04.2021 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 19.01.2020 про поновлення виплати пенсії з 01.01.2015 та рішенням від 19.04.2021 за №55/Л-1/2020 ( ОСОБА_1 ) повторно відмовлено у поновленні виплати пенсії з 01.01.2015.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №360/2517/21, що набрало законної сили 09.07.2021, позов Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково, а саме:- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19.04.2021 №55/Л-1/2020 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01.03.2017;- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
У мотивувальній частині рішення у справі №360/2517/21 зазначено таке: «Враховуючи, що розпорядження від 24.02.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 прийнято з підстав, передбачених Законом №1058-ІV, суд вважає його правомірним. Отже, призупинення виплати пенсії позивачу відбулось з вини позивача, а тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення частини 1 статті 46 Закону №1058-ІV, відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Суд звернув увагу, що позивачу виплачено пенсію по листопад 2016 року, а із заявою про поновлення виплати пенсії представник позивача звернувся лише 11.03.2020, а тому поновлення виплати пенсії повинно бути здійснено з березня 2017 року (не більш ніж за три роки до дня звернення).»
15.07.2021 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішенням №909190192844 (протокол призначення пенсії) на виконання рішення суду у справі №360/2517/21 поновило позивачці нарахування пенсії з 01.03.2017 відповідно до Закону №1058-ІV.
У відзиві відповідач наголошував, що судами у справах №360/3151/20 та №360/2517/21 встановлено, що ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та 12.09.2014 прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. До виїзду за кордон позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
В електронній пенсійні справі ОСОБА_1 у розділі «Параметри виплати» в підсистемі ППВП ІКІС ПФУ спосіб виплати зазначено - поштою. Адреса реєстрації ОСОБА_1 у зазначеній підсистемі: АДРЕСА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 постійно проживає в Ізраїлі за адресою: АДРЕСА_1 , виплату пенсії можливо здійснювати виключно через уповноважені банки України. Враховуючи зазначене, для проведення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати заяву встановленого зразка (додаток 1 або додаток 4 Постанови №1596) у способи, визначені пунктом 10 Постанови №1596 та Порядком №22-1.
Тобто, здійснити виплату з 01.03.2017 нараховану на виконання рішення у справі №360/2517/21 Головне управління не мало можливості, у зв'язку з відсутністю розрахункового рахунку, відкритого ОСОБА_1 в уповноваженому банку України.
Матеріали судових справ №360/3151/20 та №360/2517/21, так само, як і електронна пенсійна справа ОСОБА_1 інформації про відкритий позивачем банківський рахунок в уповноважених банках України не містять.
Відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
12.10.2021 Меламед Вадим Борисович через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву ВЕБ-12001-Ф-С-21-089466 (вхідний №4505/М-1200-21) в інтересах ОСОБА_1 про добровільне виконання судового рішення у справі №360/2517/21. Заяву від 12.10.2021 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Листом від 26.10.2021 №4337-4505/М-04/8-1200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, окрім іншого, повідомило адвокату Меламеду Вадиму Борисовичу, що здійснити виплату з 01.03.2017 неможливо у зв'язку з відсутністю заяви про виплату пенсії через банківський рахунок від ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови правління Національного банку України №162 від 28.12.2018 "Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні".
Ухвалою суду від 18.12.2023 замінено боржника у виконавчому листі в адміністративній справі №360/2517/21, виданому Луганським окружним адміністративним судом 25.10.2021, щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01.03.2017, з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461).
22.12.2023 представник позивачки з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , логін відправника - Адвокат Меламед Вадим Борисович, направив відповідачу апостильовану та нотаріально завірену копію заяви позивачки про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок від 08.09.2023 з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 разом з довіреністю. До означеного звернення представником позивача додано скановані копії: засвідчена копія Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2021; апостильована заява ОСОБА_1 про поновлення пенсії на поточний банківський рахунок; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер про надання правової допомоги.
Головне управління листом від 19.01.2024 №1200-0202-8/1515 відмовило виплачувати пенсійні кошти позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_3 .
19.01.2024 Меламед Вадим Борисович через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України в інтересах ОСОБА_1 подав заяву ВЕБ-12001-Ф-С-24-011272 (вхідний №352/Л-1200-24) про добровільне виконання судового рішення у справі №360/2517/21.
Заяву від 19.01.2024 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та листом від 15.02.2024 №1200-0202-8/3997 повторно повідомлено, що оскільки пенсіонерка постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , виплату пенсії можливо здійснювати лише через банківську установу України та, що для проведення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати заяву встановленого зразка (додаток 1 або додаток 4 Постанови №1596) у способи, визначені пунктом 10 Постанови №1596.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №360/816/24, що набрало законної сили 15.10.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2023 про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
У цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачки на банківський рахунок відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК".
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №360/816/24 у жовтні 2024 року Головне управління повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.09.2023 про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок та 29.10.2024 прийняло рішення №909190192844, яким відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з недотриманням умов законодавства.
Про прийняте 29.10.2024 рішення №909190192844 до відома позивача доведено листом від 15.11.2024 №8689-8256/М-02/8-1200/24, про що зазначено у позовній заяві у цій справі.
Як встановлено у справі №360/816/24 та доведено відповідачем у цій справі (надано відповідні докази) заяву позивачки про поновлення виплати пенсії від 08.09.2023 з реквізитами IBAN № НОМЕР_1 подано адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем 22.12.2023 шляхом направлення її на електронну пошту відповідача з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , логін відправника - Адвокат Меламед Вадим Борисович.
У той час коли ані Порядком №22-1, ані Порядком №1596 не передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії шляхом направлення її з електронної пошти заявника на електронну пошту органу Пенсійного фонду України. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання.
Заява ОСОБА_1 про виплату пенсії на поточний банківський рахунок від 08.09.2023, що направлена адвокатом Вадимом Меламедом електронною поштою 22.12.2023, надійшла до Головного управління не у способи, що визначені Порядком №1596, тобто: заява не подана особисто ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України; заява не надійшла через установи уповноваженого банку; заява не подана в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 .
За таких обставин у Головного управління не виник обов'язок розглянути заяву, направлену до відповідача адвокатом Вадимом Меламедом електронною поштою 22.12.2023, про виплату пенсії на поточний банківський рахунок від 08.09.20023 відповідно до Порядку №1596, Порядку №22-1, Закону №1058.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №360/1410/24, залишеним без зміни постановою суду апеляційної інстанції від 22.05.2025, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.01.2024 №909190192844 про відмову в перерахунку пенсії;- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2017 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк»;- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №360/1410/24, яке набрало законної сили 22.05.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2017 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк».
Пенсію за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 у сумі 168 228, 58 грн нараховано та виплачено на додаткову відомість липня 2025 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк», дата виплати - 22 число. З серпня 2025 та по теперішній час пенсія ОСОБА_1 щомісяця нараховується та виплачується на картковий рахунок, відкритий в АТ «АкцентБанк», дата виплати - 15 число у сумі 1854,00 грн.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №360/1410/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області виконано повністю.
Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III), компенсація громадянам втрати частини доходів (в тому числі пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено на виконання судових рішень, тобто порушення строків та затримки виплати їй пенсії зі сторони органів Пенсійного фонду не було.
Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії за віком визначається за нормами статті 27 Закону №1058 та залежить від двох показників: коефіцієнта заробітної плати та коефіцієнта страхового стажу.
Пенсію ОСОБА_1 обчислено із страхового стажу 23 роки 08 місяців 24 дні, коефіцієнт страхового стажу складає 0,23667.
Відповідно до норм статті 40 Закону №1058 для розрахунку пенсії заробітну плату враховано за період з 01.01.1985 по 31.12.1989, індивідуальний коефіцієнт заробітку складає 0,79518, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 4315,12 гривень.
Розмір пенсії складає 1854,00 гривень.
Стосовно виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.03.2017 по 31.07.2025, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №360/1410/24 не було покладено зобов'язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати та компенсації втрати частини доходів .
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
26.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив відповідача зводиться лише до твердження, нібито виплата пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 року на виконання Відповідачем рішення суду від 12.09.2024 по справі №360/816/24 здійснена без затримки. На відміну від інших громадян України, що проживають в Україні або тимчасово перебувають за кордоном, які мають можливість подавати заяву про виплату пенсії на банківський рахунок шляхами та засобами, встановленими в Порядку № 1596, пенсіонери - громадяни України, що постійно проживають в Ізраїлі, позбавлені такої можливості - фізично в Україні не знаходяться, тому не мають можливості звернутися "особисто" в сенсі особистого фізичного звернення до органів Пенсійного фонду в Україні або до банку;- позбавлені можливості подання заяви в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, тому що, отримання цього електронного підпису без попередньої верифікації, яка здійснюється надавачами електронних послуг лише на території України, за кордоном - неможливе;- у ситуації, коли громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, отримали кваліфікований електронний підпис (КЕП) до виїзду за кордон або під час короткострокового перебування в Україні, вони все одно фактично позбавлені можливості подати заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Причиною є технічна вимога системи: для подання заяви необхідно зазначити номер внутрішнього паспорта громадянина України, тоді як система не передбачає можливості використання закордонного паспорта.
Це створює непропорційне обмеження для громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон і відповідно до вимог законодавства були зобов'язані здати внутрішні паспорти під час оформлення статусу ПМП в Ізраїлі. У результаті, такі особи, попри наявність чинного КЕП, позбавлені доступу до електронних сервісів Пенсійного фонду;- у ситуації, коли громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, мають прострочений паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають кваліфікованого електронного підпису, отриманого до виїзду з України або під час перебування в Україні, вони фактично позбавлені можливості записатися на прийом до консульства для поновлення свого закордонного паспорта.
Через відсутність об'єктивних можливостей виконати вимоги Порядку №1596, пенсіонери, громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, змушені подавати заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі.
Однак, відповідно до електронного повідомлення директора Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України пана Машкіна від 17.02.2015 року № 4626/02-40, надісланого начальникам головних управлінь ПФУ, було наказано запровадити окремий порядок відновлення виплати пенсії для окремої категорії пенсіонерів - осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Зокрема, вказано, що «виплата пенсії може проводитися виключно відповідно до Порядку № 1596».
У зв'язку з цим Відповідач та інші територіальні органи Пенсійного фонду України відмовляються визнавати будь-які інші способи подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, окрім тих, що прямо передбачені зазначеним Порядком. Подібна позиція органів Пенсійного фонду призводить до фактичного позбавлення цієї категорії громадян конституційного права на отримання пенсії.
Внаслідок цього, громадяни України, представники дискримінованої групи, що бажають реалізувати своє право на отримання пенсії, на відміну від інших громадян України, змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов'язані з відмовою у виплаті пенсій на вказані пенсіонерами банківські рахунки. Тільки після отримання позитивних рішень в рамках процесу примусового виконання, органи ПФУ починають виплачувати пенсію на визначені членами цієї групи громадян банківські рахунки.
З посиланням на постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 816/1627/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а представник позивача зазначив, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду
Згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням.
Вину відповідача щодо несвоєчасного поновлення та виплати пенсії встановлено рішенням суду від 08.06.2021 року по справі №360/2517/21: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 березня 2017 року"
Відзив Відповідача взагалі не містить заперечень щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів з врахуванням ст.625 ЦКУ - з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з липня 2025 року до моменту виконання судового рішення.
10.12.2025 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2025 надано докази виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 у сумі 168 228, 58 грн (платіжні доручення, відомості тощо); детальний розрахунок заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення у справі №360/1410/24, з визначенням сум боргу помісячно.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , картки платника податків, рішеннями про перерахунок пенсії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 360/3151/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 травня 2020 року № 55/Л-1/2020 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про поновлення пенсії від 19.01.2020, що подана її представником разом з листом від 11 березня 2020 року № 180.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі № 360/2517/20, яке набрало законної сили 09.07.2021, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 19.04.2021 № 55/Л-1/2020 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 березня 2017 року.
- Ухвалою суду від 18.12.2023 у справі № 360/2517/20 заяву Меламеда Вадима Борисовича про заміну відповідача у справі № 360/2517/21 задоволено, ухвалено замінити боржника у виконавчому листі по адміністративній справі № 360/2517/21, виданий Луганським окружним адміністративним судом 25.10.2021, щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01.03.2017, з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 360/816/24, яке набрало законної сили 15.10.2024, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок ОСОБА_1 від 08.09.2023;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2023 про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 360/1410/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025, позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29.01.2024 №909190192844 про відмову в перерахунку пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2017 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк».
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі №360/1410/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 15.07.2021 здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2017, що підтверджується рішенням від 15.07.2025 № 909190192844, та поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2017 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк».
Згідно із довідкою ГУПФУ в Луганській області від 09.12.2025 № 18475/04-16 щодо детального розрахунку заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №№360/1410/24, загальний розмір заборгованості з пенсії за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 становить 168228,58 грн, а саме: березень - квітень 2017 року - по 983,74 грн, травень - вересень 2017 року - по 1035,02 грн, жовтень 2017 року - червень 2018 року - по 1373,00 грн, липень - листопад 2018 року - по 1435,00 грн, грудень 2018 року - червень 2019 року - по 1497,00 грн, липень - листопад 2019 року - по 1564,00 грн, грудень 2019 року - по червень 2020 року - по 1638,00 грн, липень - листопад 2020 року - по 1712,00 грн, грудень 2020 року - червень 2021 року - по 1769,00 грн, липень 2021 року - липень 2025 року - по 1854,00 грн.
Пенсію за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 у сумі 168 228, 58 грн нараховано та виплачено на додаткову відомість липня 2025 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк», дата виплати - 22 число, що підтверджується витягом з відомості Список № 1 (50096/50096) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ «А-Банк» за період № 10 із 22.07.2025 по 22.07.2025.
15.08.2025 представник позивача звернувся через вебпортал ПФУ до ГУПФУ в Луганській області з заявою ВЕБ-12001-Ф-С-25-164528, в якій зазначив, що позивачем у липні 2025 року під час перевірки банківського рахунку, відкритого в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», було виявлено надходження коштів від Вашого Управління у сумі 168 228,58 грн, і просив нарахувати позивачці компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.03.2017 по 31.07.2025, виплачені із затримкою в липні 2025 року, окремо для кожного місяця, Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати в липні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, виплатити суму компенсації втрати частини доходів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення з лютого 2025 року до моменту виплати, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, поновити виплату нарахованої пенсії з 01.03.2017 року на визначений позивачкою банківський рахунок, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Листом від 12.09.2025 8575-8467/М-02/8-1200/25 ГУПФУ в Луганській області надало В. Меламеду відповідь на заяву № ВЕБ 12001-Ф-С-25-164528 в інтересах ОСОБА_1 , зазначивши, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 360/1410/24, яке набрало законної сили 22.05.2025, Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2017 на визначений нею банківський рахунок №, відкритий у АТ "АкцентБанк". Пенсію за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 було нараховано на додаткову відомість липня 2025 року на розрахунковий рахунок вищезазначеної банківської установи. Відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі-Закон № 2050-III) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено на виконання судових рішень, тобто порушення строків та затримки виплати їй пенсії зі сторони органів Пенсійного фонду не було.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ)
Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Судом установлено, що пенсію за період з 01.03.2017 по 31.07.2025 у сумі 168 228, 58 грн нараховано та виплачено на додаткову відомість липня 2025 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «АкцентБанк», дата виплати - 22 число, що визнається сторонами.
Разом з тим, суд зауважує, що до загальної суми заборгованості в розмірі 168 228,58 грн включено також поточну пенсію за липень 2025 року в розмірі 1854,00 грн, яка виплачена 22.07.2025.
Частиною першою статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки місячний розмір пенсії за липень 2025 року у сумі 1854,00 грн був виплачений 22.07.2025 у складі загальної суми заборгованості за період з 01.03.2017 по 31.07.2025, тобто без порушення строків виплати, передбачених частиною першою статті 47 Закону № 1058, у відповідача відсутній обов'язок нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів за порушення строків виплати пенсії за липень 2025 року, тому позовні вимоги в цій частині не належать до задоволення.
При цьому, зважаючи на те, що відповідачем було проведено виплату нарахованої пенсії позивача за період 01.03.2017 - 30.06.2025 в сумі 166 374,58 грн (168 228,58 грн - 1854,00 грн) 22.07.2025, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів за порушення строків виплати пенсії за зазначений період.
В постанові Верховного Суду від 02.04.2024 (пункти 31-34) наведено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати, в тому числі у випадку виплати частини суми заборгованості з пенсії. На думку суду, оскільки відповідач здійснив частково виплату заборгованості з пенсії, позивач набув право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 30.06.2025 за весь час затримки виплати з пенсії по день фактичної виплати 22.07.2025.
Отже, є помилковим доводи відповідача, що позивач не має права на компенсацію з огляду на невиплату у повному обсязі суми заборгованості з пенсії за судовим рішенням.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення - з липня 2025 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 (спір стосувався невиконанням рішення суду про зобов'язання Міноборони України перерахувати та виплатити особі одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
Такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України є актуальними та Велика Палата Верховного Суду від таких не відступала.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом.
Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Таким чином, спірні правовідносини у справі, а саме компенсація пенсіонерам втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", відтак норми статті 625 ЦК України в такому випадку не застосовуються.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 29 квітня 2025 року в справі № 580/9536/23.
Отже, доводи представника позивача є помилковими та спростовуються вищезазначеною правозастосовчою практикою Верховного Суду.
Постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 686/21962/15-ц, 646/14523/15-ц, 703/2718/16-ц, 911/952/22, на які посилається представник позивача, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за наслідками розгляду цивільних та господарських справ у спорах, які виникли з приводу невиконання грошових зобов'язань, що випливають з договірних відносин, або з приводу відшкодування шкоди у грошовій формі.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 30.06.2025 у розмірі 166 374,58 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 22.07.2025,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 30.06.2025 на суму 166 374,58 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 22.07.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із положеннями частини п'ятої статті 382 КАС України перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Оскільки відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України у категорії справ, до якої відноситься дана справа, за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Позивачем надано відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне за заявою позивача зобов'язати ГУПФУ в Луганській області надати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дати набрання рішенням законної сили.
Такий строк відповідає вимогам частини третьої статті 382-1 КАС України і, на думку суду, є достатнім для виконання рішення та підготовки звіту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 30.06.2025 у розмірі 166 374,58 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 22.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2017 по 30.06.2025 на суму 166 374,58 грн за весь час затримки виплати по день фактичної виплати 22.07.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в місячний строк з дати набрання рішенням законної сили надати суду звіт про виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська