Іменем України
12 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1922/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.08.2025 № 0463500015005 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 18.08.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 відповідно до спеціального та пільгового стажу роботи за професією з зайнятістю повний робочий день в шахті та з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцзахисту від 20.01.1992 № 8, Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: «Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля» 04.09.2000 - 04.10.2000 - учень підземного гірника та направлений на теоретичне навчання, 04.10.2000 - 20.10.2000 - направлений на виробничу практику учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею 20.10.2000 - 01.04.2003 - переведено підземним гірником третього розряду з повним робочим днем під землею, 01.04.2003 - 04.03.2004 - переведено підземним машиністом підземних установок третього розряду з повним робочим днем під землею;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 по професії з повним робочим днем в шахті період роботи за Списком № 1 з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцзахисту від 20.01.1992 № 8 за кожний повний рік роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення - за 9 місяців, Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: «Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля» 04.03.2004 - 29.01.2008 - призначено начальником зміни з охорони праці, посада пов'язана з підземними роботами 29.01.2008 - 20.02.2008 - призначено виконуючим обов'язки заступника директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами 20.2.2008 - 15.12.2008 - призначено виконуючим обов'язки заступника директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами 15.12.2008 - 24.02.2009 - призначено виконуючим обов'язки заступника директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами 24.02.2009 - 01.02.2011 - призначений заступником директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії від 18.08.2025 з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як працівнику на якого поширюється дія ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що зайнятий повний робочий день під землею.
В обґрунтування вимог зазначено, що 18.08.2025 позивач звернуся до органів Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Рішення № 046350015005 від 26.08.2025 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю пільгового стажу.
Позивач з розрахунком його пільгового стажу та підставами відмови в призначенні пенсії не згодний та вважає, що має достатній пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахування спірних періодів роботи відповідно до постанови КМУ від 31.03.1994 №202, оскільки трудова книжка НОМЕР_1 та уточнюючі довідки повністю підтверджують стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахування постанови КМУ від 31.03.1994 №202.
Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог з огляду на таке.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийнято рішення від 26.08.2025 № 046350015005 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Зазначено, що в трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер робіт, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відомості про атестацію робочого місця тощо, відтак, зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не може бути встановлено лише на підставі записів трудової книжки, а й підлягає підтвердженню уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, що передбачено Порядком № 637.
До розрахунку пільгового стажу не враховані періоди роботи відповідно до довідок, виданих шахтоуправлінням «Луганське» від 05.02.2016 №423, оскільки вони не відповідають додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідач зазначає, що право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники за Списком робіт і професій, затвердженого Постановою № 202, за умови їх безпосередньо зайнятості повний робочий день на підземних роботах не менше 25 років. У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
За результатом розгляду наданих позивачем документів встановлено те, що страховий стаж становить 53 роки 2 місяці 19 днів.
Пільговий стаж особи на посадах на підземних і відкритих гірничих роботах - за списком робіт і професій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 31.03.1994 №202) (25) становить 24 роки 2 місяці 5 днів, з них роботи підземні, провідні професії (20) - 10 років 3 місяці 22 дні.
Відповідач вважає, що стаж позивача було обчислено на підставі документів, які були надані до заяви про призначення пенсії та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 18.08.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви позивача від 18.08.2025 відповідачем прийнято рішення № 046350015005 від 26.08.2025 про відмову у призначенні пенсії з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Страховий стаж становить 53 роки 02 місяці 19 днів.
Пільговий стаж особи на посадах на підземних і відкритих гірничих роботах - за списком робіт і професій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 31.03.1994 №202) (25), становить 24 роки 2 місяці 5 днів, з них роботи підземні, провідні професії (20) - 10 років 3 місяці 22 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу зараховано всі періоди:
до розрахунку пільгового стажу не враховані періоди роботи відповідно до довідок, виданих шахтоуправлінням «Луганське» від 05.02.2016 № 423, оскільки вони не відповідають додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, про що зазначено в рішенні про відмову від 13.05.2025.
Пільговий стаж за ці періоди обчислено згідно даних Реєстру застрахованих осіб Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.10.2025 10 Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З розрахунку стажу позивача встановлено, що відповідачем зараховані такі періоди:
01.09.1995 - 25.06.1999 навчання у вищих/ середн.НЗ - 3 роки 9 місяців 25 днів;
01.09.1999 - 26.06.2000 навчання у вищих/ середн.НЗ - 0 років 9 місяців 26 днів;
04.09.2000 - 31.12.2002 Список №1 - 2 роки 3 місяці 28 днів;
01.01.2003 - 31.08.2003 - 0 років 8 місяців 0 днів;
01.09.2003 - 31.12.2003 Список №1 - 0 років 4 місяці 0 днів;
01.01.2004 - 03.03.2004 Список №1 - 0 років 3 місяці 0 днів;
04.03.2004 - 31.01.2011 Список №1 - 6 років 11 місяців 0 днів;
01.02.2011 - 02.10.2011 Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.ав - 0 років 9 місяців 0 днів;
03.10.2011 - 18.07.2014 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, пр.1, п.а-в - 2 роки 8 місяців 0 днів;
20.10.2014 - 02.08.2016 Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.ав - 1 рік 11 місяців 0днів;
03.08.2016 - 13.06.2018 Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.ав - 1 рік 11 місяців 0 днів;
14.06.2018 - 19.08.2019 Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, пр.1, п.а-в - 01 рік 3 місяці 0 днів;
20.08.2019 - 15.08.2025 Ст.14, П/П, підземні, сп.1 р.1 п-р.1 п.ав - 6 років 0 місяців 0 днів.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 24.06.1991 містить такі записи щодо періодів роботи:
- 26.06.2000 навчання в Східно-українському державному університет (запис №1, диплом НОМЕР_4 );
«Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля»:
- 04.09.2000 прийнятий учнем підземного гірника та направлений на теоретичне навчання (запис №2, наказ № 837/к від 08.09.2000);
- 04.10.2000 - направлений на виробничу практику учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею (запис №3, наказ № 905/к від 03.10.2000);
- 20.10.2000 - переведений підземним гірником третього розряду з повним робочим днем під землею (запис № 4, наказ № 952/к від 19.10.2000);
- 01.09.2003 - переведений підземним машиністом підземних установок третього розряду з повним робочим днем під землею (запис № 5, наказ № 895/к від 16.09.03);
- 04.03.2004 - назначений начальником зміни з охорони праці, посада пов'язана з підземними роботами (запис № 6, наказ № 236/к від 02.03.04);
- 29.01.2008 - призначений виконуючим обов'язки заступника директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами (запис №7, наказ № 92/к від 29.01.08);
- 20.02.2008 - призначений начальником зміни з охорони праці, посада пов'язана з підземними роботами (запис №8, наказ № 178/к від 20.02.08);
- 15.12.2008 - призначено виконуючим обов'язки заступника директора з охорони праці та ТБ, посада пов'язана з підземними роботами (запис №9, наказ № 1446/к від 15.12.08);
- 24.02.2009 - призначний заступником директора з охорони праці, посада пов'язана з підземними роботами (запис №10, наказ № 221/к від 23.02.09);
- 01.02.2011 - переведений на посаду гірника очисного забою п'ятого розряду з пвним роочим днем під землею (запис №11, наказ №125/к від 01.02.11);
- 03.10.2011 - призначений заступником начальника підземної ділянки з повним роочим днем під землею (запис №12, наказ №1175/к від 03.10.11);
- 17.12.2012 - переведений виконуючим обов'язки начальника підземної ділянки з повним роочим днем під землею (запис №13, наказ №1141/к від 18.12.12);
- 17.10.2014 - звільнено за власним бажанням, ст. 36 КЗпП України (запис №14, наказ №646/к від 12.11.2014.
Зазначені записи завірені підписом посадової особи та печаткою підпиємства «Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля»
Також на підтвердження пільгових періодів роботи позивачем надані три довідки від 05.0.2016 № 423, видані «Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
В правому верхньому куті довідок зазначено «Додаток 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Зазначені довідки засвідчені підписами уповноважених осіб, а саме: В.о. директора, начальника кадрів та головного бухгалтера, а також печатками підприємства. Підстава для видачі: особові картки ф.Т-, особових рахунків по зарплаті, табелів спуску-виїзду у шахту, наказів про прийом-звільнення, техпроцесу з добування вугілля, протоколів в/років, наказів про атестації робочих місць.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.ї
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.
Статтею 1 Закону №1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788, положення якої кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Надана позивачем трудова книжка містить належним чином здійснені записи щодо всіх періодів його роботи, а саме: наявні дати та номери наказів про прийняття та звільнення з роботи, записи засвідчені відповідними печатками підприємств та підписами відповідальних осіб і дефектів їх вчинення не має, тобто відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58.
Крім того, вказана трудова книжка містить записи про зайнятість позивача повний робочий день під землею та на посадах, пов'язаних з підземними роботами.
Доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці, та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірны періоди, відповідачем до суду не надано. Доказів скасування чи визнання нечинними записів трудової книжки позивача до суду відповідачем також не надано.
Для підтвердження пільгового стажу позивачем також надані три довідки від 05.02.2016 № 423, видані «Шахтоуправління Луганське» ДП «Луганськругілля», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в яких зазначено, зокрема: «Додаток 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Зі змісту преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.
Приписи статті 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, «ДНР» та «ЛНР» є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених «республік», а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих «ДНР» та «ЛНР» інформації.
Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб'єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.
Так, частина перша статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При цьому згідно зі статтею 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до частини третьої статті 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території України, згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Приписами частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ, документи, видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв'язку при вирішенні питання щодо перерахунку розміру пенсії.
Суд зазначає, що вказані довідки стосуються періодів роботи позивача, які зазначені та підтверджуються його трудовою книжкою.
При цьому, відповідачем ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позов не зазначено, в чому саме надані довідки не відповідають додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, враховуючи те, що ці довідки мають відомості щодо періодів роботи, характеру виконуваних робіт, первинних документів, на підставі яких здійснені такі записи тощо.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунком 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
При цьому, суд зазначає, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом отримання необхідних документів від відповідних органів (осіб).
Отже, саме пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, відповідач був зобов'язаний врахувати записи трудової книжки позивача у сукупності з наданими довідками від 05.02.2016 під час розрахунку пільгового стажу позичава та прийнятті рішення щодо призначення йому пенсії.
З огляду на зазначене, рішення відповідача від 26.08.2025 № 0463500015005 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийнято без з'ясування всіх необхідних обставин та фактів щодо спірних періодів стажу, а також без витребування необхідних документів, а тому підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Питання призначення позивачеві пенсії на підставі положень Закону № 1058-IV належить до дискреційних повноважень відповідача.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, при цьому, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд зауважує, що, як зазначено вище, оскаржуване рішення прийнято без виконання відповідачем вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб), а суд не може перебирати на себе повноваження Пенсійного фонду України, самостійно обчислювати страховий стаж, визначати підстави для зарахування чи відмови у зарахуванні певних періодів роботи до страхового/пільгового стажу на підставі документів, зміст яких не досліджено та яким не надано оцінку органом Пенсійного фонду України.
Фактично зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для його скасування.
При цьому відповідач як суб'єкт, наділений відповідними повноваженнями щодо вирішення питань призначення пенсій, має обрахувати страховий стаж позивача з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.08.2025 № 0463500015005 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.08.2025, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем мають бути здійснені дії для з'ясування всіх необхідних обставин та фактів щодо спірних періодів стажу, а також витребування необхідних документів від відповідних органів (осіб) з метою реалізації обов'язку держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист.
При цьому, відповідач зобов'язаний здійснити повторний розгляд заяви позивача від 18.08.2025 з урахуванням всіх записів його трудової книжки у сукупності з довідками від 05.02.2016 № 423.
За встановлених в цій справі обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 969,00 грн, що підтверджено квитанцією 1227-1947-6010-0923 від 01.10.2025.
Як вже зазначено, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з корегуванням обраного способу захисту порушеного права.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілявська, будинок 23 код ЄДРПОУ: 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.08.2025 № 0463500015005 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.08.2025, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця