10 грудня 2025 року м. Київ справа №320/23534/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
до 1) Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
2) Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення
примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Завод 410 ЦА" з адміністративним позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту, накладеного постановою від 13.11.2024 в межах виконавчого провадження №72310281;
- зобов'язати відповідача зняти арешт, накладений постановою від 13.11.2024 в межах виконавчого провадження №72310281, у зв'язку із завершенням останнього.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не вчинено дії щодо зняття арешту накладеного постановою від 13.11.2024 в межах ВП №72310281, оскільки останнє завершено у зв'язку із повним його виконанням.
До суду від відповідача надійшли пояснення в яких зазначено, що на виконанні у Відділі перебувало зведене виконавче провадження №54674414 з примусового виконання рішень про стягнення з Державного підприємства Завод 410 ЦА боргу, до складу якого входило виконавче провадження №72310281 з примусового виконання виконавчого листа № 754/4898/23 виданого 10.07.2023 Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь ОСОБА_1 139726,37 грн. - заробітної плати. 20.07.2023 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72310285. 21.07.2023 керуючись статтею 30 Закону державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 54674414. 21.03.2025 керуючись статтею 30 Закону України “Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження. 21.03.2025 зведене виконавче провадження №54674414 передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для організації подальшого виконання.
Відповідач-2 заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 54674414 про стягнення коштів з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", код ЄДРПОУ 01128297 на загальну суму стягнення 179 681 622.49 грн, до якого входять також виконавчі документи про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також стягнення коштів до Державного бюджету України. Зведене виконавче провадження було передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови про передачу виконавчого провадження від 21.03.2025, видану начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Виконавче провадження № 72310281 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не передавалось, оскільки було виведено зі складу зведеного виконавчого провадження, та 03.02.2025 закінчено державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Під час виконання рішень в межах виконавчого провадження, постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 13.11.2024 накладено арешт на кошти боржника Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", код ЄДРПОУ 01128297, які містяться на рахунках відкритих у банківських установах для забезпечення реального виконання рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також стягнення коштів до Державного бюджету України у межах суми 8136962,57 грн., що входять до зведеного виконавчого провадження № 54674414. Постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 13.11.2024, накладено арешт на кошти боржника Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", код ЄДРПОУ 01128297, які містяться на рахунках відкритих у банківських установах для забезпечення реального виконання усіх рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також стягнення коштів до Державного бюджету України у межах суми 8136962,57 грн., що входять до зведеного виконавчого провадження № 54674414, тому факт закінчення виконавчого провадження № 72310281 не є підставою для зняття арешту накладеного згідно даної постанови, оскільки інші рішення, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 54674414, на даний час, боржником не виконано. Доказів виконання інших рішень, для забезпечення реального виконання яких було накладено арешт на кошти боржника згідно постанови про арешт коштів боржника від 13.11.2024, Державним підприємством "ЗАВОД 410 ЦА" Суду не надано. Тому, на думку відповідача-2, позовні вимоги Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" є безпідставними, а позовна заява необґрунтована та не підлягає задоволенню.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про забезпечення позову відмовлено, у зв'язку з тим, що характер спірних правовідносин потребує дослідження усіх доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 зобов'язано відповідача, зокрема, належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №72310281, письмові пояснення щодо того в межах якого ВП приймалась постанова про арешт кошів боржника від 13.11.2024 №72310281.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 залучено у якості другого відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Зобов'язано відповідача-2 подати до суду належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №54674414.
18.11.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
25.11.2025 до суду від відповідача-2 надійшли матеріали ВП № 54674414.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що в межах зведеного виконавчого провадження № 54674414 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову від 13.11.2024 ВП № 72310281 про арешт коштів божника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ДП "Завод 410 ЦА" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого збору, штрафів, яка становить 8 136 962,57 грн.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 ВП №72310281 виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023 закінчено.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.03.2025 ВП №72310281 виведено виконавче провадження №72310281 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва №754/4898/23 виданого 10.07.2023 із зведеного провадження№54674414, яке веде Солом'янське ВДВС у місті Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою заступника начальника міжрегіонального управління - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.03.2025 № 1 про передачу матеріалів зведеного виконавчого провадження постановлено передати матеріали зведеного виконавчого провадження № 54674414 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про арешт коштів боржника, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
V. Оцінка суду.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII) виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до стаття 10 Закону 1№ 404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Конституційний Суд України вважає, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк (абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
25.08.2022 набрали чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2455-IX, а також Закон України "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану" від 27.07.2022 №2456-IX.
Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII доповнено новими абзацами. Зокрема, визначено:
"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Дія заборони, встановленої абзацом дванадцятим цього пункту, не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці дванадцятому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення".
06.05.2023 набрав чинності новий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" від 11.04.2023 №3048-IX, яким пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в новій редакції.
Положення щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, залишилися незмінними.
Отже, з 25.08.2022 у період дії воєнного стану в Україні:
- зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу;
- такий перелік боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Це правило не застосовується до виконання:
- рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом;
- рішень, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб'єкти, визначені в абзаці двадцять другому пункту 10-2;
- рішень про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.
04.02.2023 Кабінет Міністрів України постановою №101 затвердив Порядок, який встановлює процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Порядок).
У цьому Порядку під підприємством оборонно-промислового комплексу (далі - підприємство) слід розуміти підприємство, що розробляє та / або виробляє, та / або модернізує, та / або ремонтує, та / або утилізує продукцію військового призначення, та / або надає послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і оборони, та / або здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час військово-технічного співробітництва України з іншими державами (пункт 2 Порядку).
За змістом пункту 5 Порядку критеріями включення підприємства до переліку є:
- перебування у процесі виконання державного контракту (договору), укладеного ним з державним замовником у сфері оборони, або залучення підприємства на підставі договорів, зокрема зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до виконання такого державного контракту (договору);
- включення до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).
Підприємство включається до переліку за умови відповідності одночасно обом зазначеним критеріям.
Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - Перелік), визначається Мінстратегпромом, яке протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів забезпечує їх розгляд та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до Переліку, про що видається відповідний наказ. Копія наказу надсилається заявнику протягом п'яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію", Про державну таємницю" разом із супровідним листом (пункт 9 Порядку).
Отже, відповідно до Порядку копія наказу про включення підприємства до Переліку надсилається виключно заявнику. На противагу цьому, копії рішення про виключення підприємства з Переліку надсилаються органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю та заявнику (пункт 11 Порядку).
Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII не встановлює особливого (спеціального) порядку зупинення вчинення виконавчих дій.
Абзацом 1 частини 4 статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи.
Зазначені вимоги не застосовуються лише стосовно осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" на час позбавлення особи особистої свободи (абзац другий частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З постанови про накладення арешту від 13.11.2024 ВП №72310281, наявної в матеріалах справи (а.с 98-152. Т-1), вбачається, що остання прийняття в межах щодо примусового виконання, зокрема, і таких виконавчих документах, як: наказу №910/10664/22 виданого 24.03.2023 Господарським судом м. Києва про стягнення з ДП “Завод 410 ЦА» на користь ТОВ “Укрроскабель» борг у сумі 221625,90 грн; наказу №910/309/23 виданого 17.07.2023 Господарським судом м. Києва про стягнення з ДП “Завод 410 ЦА» на користь ПП “Скат» 63489,56 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 2176,57 грн, інфляційні витрати у розмірі 28 070,29 грн, судовий збір в сумі 1488,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн; постанови №94455298 виданого 03.12.2021 Соломянським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ); і т.п.
Що свідчить, що постанова про арешт коштів боржника в межах суми зазначеної в ній, включає в себе виконавчі документи, що не підпадають під перелік рішень за якими не застосовується зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу.
Отже, боржник, включений до Переліку, зобов'язаний невідкладно письмово повідомити виконавця, який має зупинити вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
З матеріалів справи вбачається, позивач віднесений до об'єктів критичної інфраструктури, що підтверджується наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром) від 14.03.2023 №43.
Оскільки в рамках даної справи не є спірним питання щодо включення ДП "Завод 410 ЦА" до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану та повідомлення позивачем органу державної виконавчої служби про вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.11.2024 № ВП 72310281 в межах зведеного виконавчого провадження № 57674414.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).
Суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
“Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
“Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом вище, позивачем належним чином доведено факти послідовного навчання (здобуття освіти), а також неправильного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати постанову про арешт коштів ДП “ЗАВОД 410 ЦА» від 13.11.2024 ВП № 72310281 прийняту Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах зведеного виконавчого провадження № 57674414.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-кт Повітряних Сил, 94, код ЄДРПОУ 01128297) до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03057, м. Київ, пр-кт Берестейський, 50, код ЄДРПОУ 35008087), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати постанову про арешт коштів Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 13.11.2024 ВП № 72310281 прийняту Солом'янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах зведеного виконавчого провадження № 57674414.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.