про залишення позовної заяви без руху
10 грудня 2025 року м. Київ № 320/6810/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., дослідивши матеріали адміністративної справи
за позовом Офісу Генерального прокурора
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови від 02.01.2025 №75949610, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Офіс Генерального прокурора з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 02.01.2025 №75949610.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалено вирішити питання щодо строку звернення до суду із даним позовом під час розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не може надавати привілеї тим чи іншим особам якщо позовну заяву подано або не буде приведено у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні до суду або у встановлений судом строк. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
Так, пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач у позовній заяві зазначає, що оскаржувана постанова надійшла до офісу Генерального прокурора 08.01.2025 за вхідним № 5112-25, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.
Отже, слід дійти висновку, що останнім днем строку звернення до суду - понеділок 20.01.2025, оскільки 10 день припав на суботу 18.01.2025..
Водночас, до суду позивач звернувся із даним позовом 03.02.2025, відповідно до поштового конверту, тобто, з порушенням десятиденного строку звернення до суду, визначеного процесуальним законом для цієї категорії справ.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивач у позовній заяві просить суд поновити пропущений строк звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що об'єктивна неможливість вчасного звернення до суду із даною позовною заявою певною мірою обумовлена тим, що наразі України проходить складний шліх, що зумовлено вторгнення рф на територію України та введенням воєнного стану на всій території України.
Також зазначено, що державні органи відповідно до положень статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" здійснюють в першу чергу заходи, необхідні для відведення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки.
Разом з тим, позивач зазначив, що ухвала Верховного Суду від 21.01.2025 про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 200/11900/21 до закінчення перегляду судових рішень в касаційному порядку отримано Офісом Генерального прокурора 21.01.20525 о 17:00 год. та у подальшому останнім зареєстровано означену ухвалу 22.01.2025 за № 16729-25.
Розглядаючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно зазначити про те, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21 та від 28.02.2023 у справа №400/6312/21, від 20.04.2023 у справі №560/12377/21, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов'язки позивача.
В ухвалі Верховного суду від 10.03.2023 у справі №540/1285/22 колегія суддів зазначила, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Суд зазначає, що сторони в адміністративному судочинстві наділені рівним обсягом процесуальних прав та обов'язків, а тому відповідні обставини не можуть надавати певних переваг одній із сторін в контексті можливості звернення до суду понад строки, встановлені Законом, оскільки в даному випадку буде порушено принцип правової визначеності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб'єктивними, стосуються виключно належної організації роботи в середині установи та залежать від волі керівника й працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Щодо тверджень позивача проте, що ухвалу Верховного Суду від 21.01.2025 про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 200/11900/21 до закінчення перегляду судових рішень в касаційному порядку отримано Офісом Генерального прокурора 21.01.20525 о 17:00 год. та у подальшому останнім зареєстровано означену ухвалу 22.01.2025 за № 16729-25, суд зазначає таке.
Наявність означеної ухвали Верховного Суду ніяким чином не зупиняє перебіг 10-денного строку звернення до суду із даним позов.
Таким чином, враховуючи приписи частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд пропонує позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
У зв'язку з цим, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву Офісу Генерального прокурора без руху .
2. Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.