12 грудня 2025 року Справа № 280/9693/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області подані у справі за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про поновлення строків звернення до суду. Позивач просив суд поновити строк звернення до Запорізького окружного адміністративного суду з цією позовною заявою. Позивач просив врахувати, що частина позовного періоду з 01.01.2020 по 18.07.2022 припала на дію безстрокової редакції ст.233 Кодексу законів про працю України, крім того позивачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в розрізі того, який механізм застосовувався відповідачем до грошового забезпечення позивача: неналежний - за базисом для нарахування, розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 чи належний - за механізмом первинної редакції п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не отримано, при цьому, ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діє з 19.07.2022 на нормативному рівні визначає початком обрахунку строків єдиний фактор - дата отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду у цій справі, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25 листопада 2025 року відповідачем до суду подане клопотання про залишення заяви без розгляду. В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач повідомляє, що строк звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом з дня проведення з ним повного розрахунку у розмірах грошового забезпечення (за показниками, про які він вказує у позовних вимогах) за січень 2020 року обмежується квітнем 2020 року, за лютий 2020 року обмежується травнем 2020 року, і так далі. З вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за травень 2023 року (останній місяць у заявлених позовних вимогах) позивач мав звернутись до суду до вересня 2023 року. Однак, позивач звернувся до суду з пропущенням встановленого строку вперше - в жовтні 2025 року, вдруге - в листопаді 2025 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду при відкритті провадження у справі та розглянувши подане клопотання, суд виходив з наступного.
Вирішуючи подані клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з наступного.
За приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої - другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. (стаття 116).
При цьому, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Крім того, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину до 30.06.2023.
Судом враховано, що спірні правовідносини частково виникли у період дії редакції КЗпП до 19.07.2022 та у період дії карантину до 30.06.2023.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач вказуючи про обізнаність позивача протягом часу проходження служби та на момент звільнення і виключення зі списків особового складу про всі виплати, які йому були виплачені 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Запорізькій області, не надав доказів одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому з зазначенням конкретного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який взятий до розрахунку, що є предметом спірних правовідносин у цьому позові.
Також, слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду на викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважав за необхідне визнати причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновив позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Стосовно посилання відповідача на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №280/8838/25 суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом та не становить у даному випадку зловживання процесуальними правами.
Відтак, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
25 листопада 2025 року відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, зважаючи на суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, а також з метою всебічного та повного з'ясування усіх обставин справи.
Розглянувши подане клопотання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з положеннями частини 1, частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частинами п'ятою, шостою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Аналіз вищевикладених норм показує, що КАС України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або загального позовного провадження, з урахуванням встановлених КАС України обмежень.
У заявленому клопотанні відповідачем не наведено причин, які перешкоджають реалізувати у повному обсязі свої права, повному та всебічному встановленню обставин справи, при судовому розгляді за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмету доказування у цій справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження або призначення справи до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заявлене відповідачем клопотання є необґрунтованим та таким, у задоволенні якого слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статями 122, 123, 248, КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
У задоволенні клопотання 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України з моменту її підписання суддею, та оскарженню не підлягає.
Суддя Б.В. Богатинський