Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 грудня 2025 року Справа№200/5622/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до відповідача: Комунального підприємства «Лиманська служба єдиного замовника»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Лиманська служба єдиного замовника» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, у розмірі 216254,64 грн та пеню у розмірі 7893,49 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
В обґрунтування позову зазначає, що як свідчить інформація за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, надана Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштованих осіб з інвалідністю, про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та яка необхідна для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідач є роботодавцем та має у 2024 році наступні показники: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 50; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб - 1; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 2; фонд оплати праці штатних працівників - 10812731,89 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 216254,64 грн.
Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, одиниць - 1
Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 216254,64 грн.
Відповідачу нараховано суму коштів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 216254,64 гривень та 04 березня 2025 року направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
Відповідач не подав звітності до центру зайнятості про наявність вакансій для людей з інвалідністю, оскільки в спірний період на підприємстві працювало 4 людини з інвалідністю. З 01.01.2024 по 15.08.2024 на підприємстві працювали 3 людини з інвалідністю. А з 16.08.2024 року підприємство самостійно працевлаштував людину з інвалідністю.
Саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у відповідь листом від 27.05.2025 року №СХ/3.1/5160-25 повідомило, що у Міжрегіонального управління відсутні підстави для проведення заходу державного нагляду (контролю) роботодавця Комунального підприємства «Лиманська служба єдиного замовника» за листом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 23.05.2025 року № 04.2-06/414.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та зазначив наступне.
До працевлаштування особи з інвалідністю, яку прийнято на роботу 16.08.2024 року згідно з наказом № 95 від 15.08.2024 року, кількість осіб з інвалідністю у роботодавця складала 1 особу, а не 3, як наведено у відзиві.
Відповідачем надано заперечення на відзив, у яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року виправлена описка в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1А, код ЄДРПОУ: 13492430.
Відповідач, Комунальне підприємство «Лиманська служба єдиного замовника», місцезнаходження, Донецька обл., м. Лиман, пров. Бригадний, буд. 6, код ЄДРПОУ: 13492430.
Як встановлено судом з матеріалів справи відповідач є роботодавцем та має у 2024 році наступні показники: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб - 50; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного и законодавства встановлено інвалідність, осіб - 1; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць - 2; фонд оплати праці штатних працівників, грн - 10812731,89 грн.
Відповідно до листа Донецького обласного центру зайнятості від 02.05.2005 № 04.2/1584/01-42-25 Роботодавцем КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛИМАНСЬКА СЛУЖБА ЄДИНОГО ЗАМОВНИКА» звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю у 2024 році не надавались.
Наказом т.в.о директора Комунальне підприємство «Лиманська служба єдиного замовника» (далі по тексту рішення КП «Лиманська СЄЗ») від 05.01.2023 № 02к/тр прийнято на роботу ОСОБА_1 з 06.01.2023 на посаду бухгалтера, робоче місце для якої є основним.
Відповідно до довідки МСЕК № 383466 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково з 02.06.2010.
Наказом т.в.о директора «Лиманська СЄЗ» від 29.12.2023 № 248 к/тр продовжено дію трудового договору із ОСОБА_2 з 01.01.2024 по 29.03.2024.
В подальшому наказами т.в.о директора КП «Лиманська СЄЗ» від 29.03.2024 № 47 к/тр та від 01.07.2024 № 77к/тр продовжено дію трудового договору з ОСОБА_2 до 30.06.2024 та 31.12.2024 відповідно.
Відповідно до довідки МСЕК серії ДОН -05 № 130173, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 07.06.2007 безстроково.
Наказом т.в.о директора КП «Лиманська СЄЗ» від 15.08.2024 № 95 к/тр ОСОБА_3 прийнято на роботу з 16.08.2024 по 31.12.2024 на посаду сторожа транспортного цеху, робоче місце для якого є основним.
Суд вказує, що відомості про наявність у ОСОБА_3 інвалідності у спірний період належними доказами не підтверджено, оскільки наданим відповідачем повідомленням МСЕК від 16.03.2020 встановлено останньому дату повторного огляду -16.03.2022.
Також відповідачем надано трудову книжку ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , відповідно до якої останнього прийнято на роботу до ДКП «ЖЕК» на посаду слюсаря - сантехника з 01.02.2006 р. та який у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_2 є особою з інвалідність 3 групи з дитинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно зі ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вбачається, що обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб'єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.
Обов'язок суб'єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та наданні інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої ст. 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України № 827 від 12.04.2022 року «Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок №827).
Вказаним Порядком встановлена єдина форма, призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.
Відповідно до п. 1.4, 1.5 Порядку № 827 Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) (далі центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Виходячи з викладених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість таких робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі центри зайнятості.
Закон не покладає обов'язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.
Як встановлено судом, відповідачем не подавався звіт за формою № 3-ПН протягом 2024 року.
Разом з тим, наданими відповідачем доказами підтверджено факт працевлаштування протягом усього 2024 року двох осіб з інвалідністю - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем до контролюючого органу надавались уточнюючі Додатки Д1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за період з січня 2024 року по грудень 2024 року в частині зміни коду застрахованої особи з код 01 найманий працівник на загальних підставах на код 02 працююча особа з інвалідністю, а саме щодо працівника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Отже, відповідачем виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2024 році, у зв'язку із чим підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «Лиманська служба єдиного замовника» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська