Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 грудня 2025 року Справа№200/7147/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м.Київ, вул.БУльварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії за віком; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального стажу період роботи згідно оригіналу трудової книжки 08.02.1993 по 28.07.1995; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплати перераховану пенсію за віком з дня за її перерахунком, а саме з 15.08.2025.
В обґрунтування зазначено, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію з 21.03.2023. У зв'язку з тим, що управлінням протиправно не враховано період роботи з 08.02.1993 по 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум», запис про який наявний в трудовій книжці, звернулась із відповідною заявою. Управлінням протиправно відмовлено у перерахунку пенсії та не враховано період роботи до страхового стажу. Зазначає, що виявлені недоліки у трудовій книжці не можуть позбавляти права на отримання пенсії у належному розмірі.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн надана квитанція від 10.09.2025.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відзив, в якому зазначено, що за результатом розгляду заяви від 15.08.2025 управлінням не зараховано до стажу період роботи, запис про який наявний у трудовій книжці, оскільки запис № 10 про звільнення з роботи з Інтернаціонального молодіжного центру «ФОРУМ», відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 29.10.1985, завірено нечитабельним відтиском печатки, а також на наказах про зарахування та звільнення стоїть печатка іншого підприємства, яка закреслена, але належним чином виправлення не завірені. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві надано відзив в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії за віком з 21.03.2023.
З розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу не зараховано період з 08.02.1993 по 28.07.1995.
За результатом розгляду заяви від 15.08.2025 про зарахування періоду роботу до трудового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 22.08.2025 про відмову в перерахунку пенсії. З рішення вбачається, що при розгляді документів, встановлено, що у записах №9-10 трудової книжки від 29.10.1985 НОМЕР_3 , а саме в записі про звільнення нечитабельним є відтиск печатки підприємства, а також наявні виправлені не засвідчені належним чином. Рекомендовано надати уточнюючу довідку.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з метою його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).
Згідно статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 відмолено позивачці в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 08.02.1993 по 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум», оскільки запис засвідчений не чітким відтиском печатки, крім того, на цих записах наявні виправлення, які не засвідчені належним чином.
Згідно із положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем подана трудова книжка НОМЕР_2 від 29.10.1985 оформлена на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що в трудовій книжці наявний запис (№9, №10) про роботу в період 08.02.1993 - 28.07.1993 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум» на посаді методиста-інструктора по роботі з молоддю, також наявні записи про накази прийняття та звільнення з роботи.
Суд звертає увагу, що станом час заповнення трудової книжки позивача, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.
Дослідивши записи у трудовій книжці, судом встановлено, що запис №10 про звільнення засвідчений начальником відділу кадрів Інтернаціонального молодіжного центру «Форму» та печаткою, відтиск якої є не чітким.
Крім того, на записах №9 та №10 проставлені печатки підприємства ТОВ «МІГ-95», які перекреслені ручкою. Суд звертає увагу, що записи про роботу в ТОВ «МІГ-5» містяться на наступних сторінках трудової книжки позивача (період 07.08.1995 - 27.03.1996).
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періоду роботи 08.02.1993 - 28.07.1995 та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи 08.02.1993 - 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум» з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (нечіткий відтиск печатки, закреслені печатки іншого підприємства), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті орган Пенсійного фонду, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо не підтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у період роботи 08.02.1993 - 28.07.1995.
Суд зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема виплати пенсії у належному розмірі з урахуванням його трудового стажу.
Таким чином, слід дійти висновку, що, відмовляючи у зарахуванні періоду роботи з 08.02.1993 по 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум» до страхового стажу позивача внаслідок їх не підтвердження коректними відтиском печатки у трудовій книжці та іншими поданими документами й, як наслідок, у перерахунку позивачу пенсій за віком з урахуванням всього трудового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не діяло обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 22.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою ефективного поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 15.08.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.02.1993 по 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум».
Разом з цим не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені передчасно, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести виплату перерахованої пенсії за віком починаючи з 15.08.2025.
Суд звертає увагу, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Суд відзначає, що одним із наслідків запровадження принципу екстериторіальності стало розмежування функцій пенсійних органів з розгляду заяв про призначення (перерахунок) пенсії та проведення виплати пенсії.
Сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
Після прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, за місцем проживання особи.
Суд зауважує, що в контексті спірних правовідносин Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є органом, до обов'язків (повноважень) якого належить виплата пенсії ОСОБА_1 . Таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Аналіз положень п. п. 4.2, 4.10 Порядку № 22-1 зумовлює висновок, що в контексті спірних правовідносин до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області належить прийняття рішення про перерахунок пенсії та направлення цього рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Обов'язок виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням страхового стажу за період з 08.02.1993 по 28.07.1995 виникне у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві після отримання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнятого на виконання рішення суду у цій справі.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ще не приймало рішення про перерахунок пенсії позивачки на виконання рішення суду у цій справі та не направляло його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в контексті спірних правовідносин відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити певні дії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визнано протиправним, а зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь позивача судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.08.2025 о/р НОМЕР_4 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про перерахунок пенсії від 15.08.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.02.1993 по 28.07.1995 в Інтернаціональному молодіжному центрі «Форум» та здійснити перерахунок пенсії з 15.08.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош