12 грудня 2025 рокуСправа №160/26021/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/26021/25,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/26021/25 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1210 17.02.2020 року, АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) (Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області) (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №007895 від 20.08.2025, якою стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області) (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1210 17.02.2020 року) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
До суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/26012/25, в якій він просить ухвалити додаткове рішення суду по справі № 160/26021/25, яким стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1 , виданий органом 1210 17.02.2020 року) судові витрати з надання професійної правничої допомоги адвоката (адвокатського об'єднання) в сумі 9 000 (десять тисяч) грн.
Подана заява обґрунтована тим, що 10 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням “АЛЬФА» було укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10/09. На виконання вказаного Договору, в межах розгляду цієї справи було надано таку правничу допомогу: аналіз документів та надання усної консультації щодо перспектив судового оскарження постанови № 007895 від 20 серпня 2025 року (час надання послуги 1 година, з розрахунку вартості послуг 1000 грн за 1 годину вартість послуги 1 000 грн); складання та подання до суду позовної заяви (час надання послуги 6 годин, з розрахунку вартості послуг 1000 грн за 1 годину вартість послуги 6 000 грн);. складання та подання до суду відповіді на відзив (час надання послуги 2 години, з розрахунку вартості послуг 1000 грн за 1 годину вартість послуги 2 000 грн). Таким чином, загалом в рамках справи № 160/26021/25 ( ОСОБА_1 було надано послуг з правничої допомоги адвоката (адвокатського об'єднання) на суму 9 000 грн, що підтверджується Актом від 24 листопада 2025 року приймання - передачі наданої правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 10 вересня 2025 року за № 10/09, скан-копія яких додається до цієї заяви.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року заяву призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено Державній службі України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області) 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень (заперечень) щодо заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
До суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли заперечення, в яких зазначено, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач просить відмовити в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №816/416/18.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем до позовної заяви надано договір про надання адвокатський послуг (правової допомоги №10/09 від 10 вересня 2025 року (далі - Договір), ордер про надання правничої допомоги серії АЕ №1416052, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2943, акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги №10/09 від 24 листопада 2025 року.
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
АДВОКАТСЬКЕ ОБ?ЄДНАННЯ “АЛЬФА» (код ЕДРПОУ 39299758), в особі голови Лабовкіна Олександра Олександровича, який діє на підставі Статуту та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», шо надалі іменується Адвокатське об'єднання, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , Паспорт: НОМЕР_1 виданий органом 1210 17.02.2020, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що надалі іменується Клієнт, з іншої сторони, уклали цей Договір.
Згідно п. 1. Договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту послуги пов'язані з представництвом, захистом прав та законних інтересів Клієнта.
Пунктом 3 Договору передбачено, що сума гонорару складає відповідно до Акту наданих адвокатських послуг.
Відповідно до п. 4 Договору після виконання робіт або підготовки їх до виконання, Сторони складають та підписують Акт наданих адвокатських послуг.
Пунктом 5 Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання акту надання адвокатських послуг, але не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
24.11.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги №10/09 від 24 листопада 2025 року, яким підтверджено те, що адвокатом надані послуги, передбачені договором.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Як зазначалося вище, згідно п. 5 Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання акту надання адвокатських послуг, але не пізніше 10 (десяти) днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
Однак станом на 12.12.2025 року до суду не було надано рахунку на оплату вартості наданих послуг за договором.
Крім того, не надано до суду відповідних платіжних документів на підтвердження вчинення позивачем оплати наданих послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський Суд з прав людини.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що ані позивачем ані його представником не надано належного документального підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які просять стягнути, тому у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/26021/25 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/26021/25, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса