11 грудня 2025 рокуСправа №160/27108/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровського державного університету внутрішніх справ (далі - позивач, Дніпровський ДУВС, ДДУВС) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - третя особа, ГУ НП в Дніпропетровській області), в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UА268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 63 964 грн. 05 коп. (шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гри, 05 коп).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 здобувала вищу освіту у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ з 2019 року по 2023 рік. Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.08.2019 № 164 о/с відповідача було зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» (назву установи змінено 14.05.2024 на Дніпровський державний університет внутрішніх справ, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298). 05.08.2019 на виконання вимог ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було укладено Контракт № 6088 про здобуття освіти у ДДУВС. Згідно з наказом ДДУВС від 10.04.2023 № 78 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 13.04.2023 № 222 о/с відповідача призначено на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліція № 6 Дніпровського районного управління поліції. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 30.05.2024 № 559 о/с відповідача ОСОБА_2 дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції, надалі вважати за прізвищем ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 16.10.2024 № 1157 о/с відповідача у зв'язку з проведенням реорганізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщено на посаду дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1. Відповідач звернувся до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 23.07.2025 року. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.07.2025 № 972 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». Пунктом 3.5. контракту № 6088 передбачено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. Таким чином, у зв'язку зі звільненням відповідача з Національної поліції, за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», порушено вимоги контракту № 6088, а тому зобов'язаний відшкодувати витрати пов'язанні з його утриманням в ДДУВС. На виконання вимог Порядку відшкодування ГУНП в Дніпропетровській області відповідачу було вручено лист про необхідність відшкодування витрат пов'язаних з утриманням в навчальному закладі. Відповідачем було отримано повідомлення про необхідність відшкодування витрат особисто, про що свідчить її підпис. На виконання пунктом 2.3 Контракту № 6088, яким передбачено, що в разі звільнення особи зі служби в Національній поліції України в період навчання а до відпрацювання нею 3-х років після закінчення ЗВО невідкладно проінформувати виконавця про звільнення особи зі служби, ГУНП в Дніпропетровській області 04.08.2025 (вих. № 181044-2025) направив матеріали позивачу з особової справи відповідача, для здійснення відшкодування. Зазначає, що правом добровільного відшкодування відповідач не скористався, оскільки у термін протягом одного місяця після направлення повідомлення про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в закладі вищої освіти не звернувся до ДДУВС та відповідно кошти на рахунок позивача не надходили. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що ГУНП підтримує позовні вимоги ДДУВС в повному обсязі. Третя особа наголошує, що відповідач проходив публічну службу - службу в Національній поліції України з 05.08.2019 по 23.07.2025 рік. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.07.2025 № 972 о/с відповідачку було звільнено зі служби в поліції за п .7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Згідно з вимогами пункту 3.5 розділу II Контракту № 6088 від 05.08.2019 року передбачено, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 261, в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. ГУНП вручило відповідачці повідомлення про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, або укласти договір з ДДУВС про розстрочення платежу витрат на утримання у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, про шо свідчить особистий підпис відповідача в повідомленні. За цей час відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми витрат, пов'язаних з його утриманням у ДДУВС. У зв'язку із зазначеним, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача такої заборгованості. Таким чином, позовні вимоги ДДУВС до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, на думку третьої особи ГУНП підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не були виконанні взяті на себе зобов'язання за Контрактом № 6088 від 05.08.2019.
Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, в якому Відповідач позовні вимоги заперечує в повному обсязі та зазначає, що Контракт про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ № 6088 від 05.08.2019 року було підписано відповідачем у віці 16 років. Згоду на укладення договору було надано жінкою її біологічного батька ОСОБА_4 , яка не мала правових повноважень представляти інтереси відповідача, оскільки не була її законним представником. Оскільки під час укладення Контракту № 6088 відповідачка була неповнолітньою, а батьки чи законний представник не надав згоду на його вчинення то Контракт № 6088 вважається недійсним. Підпис відповідачки на зазначеному контракті свідчить тільки про те, що вона була ознайомлена з тим, що її зараховано на навчання. Під час проходження служби у відповідачки спостерігалися симптоми перевтоми та погіршення стану здоров'я. Лікарем було застережено, що продовження роботи в такому режимі може спричинити серйозні наслідки. З огляду на такі обставини відповідачка була змушена припинити виконання своїх посадових обов'язків, хоча деякий час намагалась їх здійснювати за домовленістю з її безпосереднім керівником (певний період не ходила на добові чергування), але через те, що у колективі спостерігалось невдоволення відносно звільнення відповідачки від добових чергувань, останню знову почали на них ставити. Відповідачка не мала наміру ухилятися від виконання умов договору навіть не зважаючи на його легітимність. Вина відповідачки в даному випадку відсутня, оскільки, по незалежним від неї причинам, а саме, за станом здоров'я, відповідачка більше не могла виконувати свої посадові обов'язки в такому режимі. У довідці-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 рр. № 226 від 20.08.2025 року наданій позивачем, зазначені період та види утримання: з періодом 2019 року зазначеному у довідці вказаний повний рік, а відповідач був зарахований на навчання - 02.08.2019р. Щодо зазначених сум продовольчого забезпечення у вищевказаній довідці- розрахунку витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 рр. № 226 від 20.08.25 року, відповідач їх не визнає, так як не зрозуміло з чого вони складались та доказів на підтвердження продовольчого забезпечення відповідача позивачем за весь період не надано. Під час проведення розрахунків позивачем не застосовані тарифи, що встановлені для населення і діяли у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. Із наданого розрахунку не вбачається яку кількість тепла, води, електроенергії, вартість відведення води відповідачем було використано за місяць, рік та період повного навчання, однак чим підтверджується використання відповідачем саме такої кількості комунальних послуг та затрат на їх оплату, позивач не надав ніяких доказів з цього приводу. До того ж, зазначені нарахування є безпідставними, оскільки відповідач не проживала на казармі протягом усього періоду навчання. У довідці-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 рр. № 226 від 20.08.2025 року від наданій позивачем, зазначені види утримання, один з яких медичне забезпечення. Однак, цей пункт забезпечення не може бути врахований, оскільки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» гарантується безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. Щодо грошового та речового забезпечення, то позивачем не надано доказів, що саме такі суми були виплачені та речове забезпечення було отримано. Крім того, позивач вимагає повернення грошового забезпечення (заробітної плати) за період навчання в університеті за 2019-2023 рік, однак відповідач вважає, що дана вимога позивача є не законною тому, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата є винагорода за вже виконану роботу. Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ та Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ не містять зобов'язальних норм права щодо відшкодування випускником до державного бюджету вартості навчання у випадку, встановленому у п.14 Порядку, як і не містять делегованої норми права на прийняття Кабінетом Міністрів України положень про відшкодувати вартості навчання. Аналіз наведених нормативно-правових актів у сукупності з судовою практикою судів вищих інстанцій показує, що в даному випадку відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача про відсутність згоди законного представника при укладенні Контракту № 6088 від 05.08.2019 року є безпідставними. Згода ОСОБА_4 , на укладення контракту з її дочкою була надана 5 серпня 2019 року у письмовій формі, що відповідає вимогам ч. 2, 4 ст. 32 Цивільного кодексу України. Таким чином, контракт укладено правомірно, а отже він є чинним і підлягає виконанню сторонами. Посилання відповідача на стан здоров'я як на підставу для звільнення від обов'язку з відшкодування витрат є недоцільним, оскільки у рапорті про звільнення ОСОБА_1 зазначає причиною свого звільнення «у зв'язку з незадовільним графіком роботи» з 23.07.2025. Від проходження лікарської комісії відповідач відмовилась, так як вважає себе здоровою (Рапорт про звільнення додано до матеріалів справи). Частина 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункти 2.3, 3.5 Контракту № 6088 передбачають, що у разі дострокового розірвання контракту або звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання особа зобов'язана відшкодувати витрати, понесені державою, незалежно від причин звільнення, крім випадків, прямо передбачених законом. Посилання Відповідача на ст. 53 Конституції України у частині доводів про безоплатність освіти в Україні є помилковим, оскільки гарантії безоплатної освіти не скасовують спеціальні норми, які регулюють підготовку поліцейських у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. Особа, яка навчається за державним замовленням, бере на себе обов'язок відпрацювати три роки або відшкодувати витрати державі. У відповідь на твердження відповідача щодо неправомірності дій позивача, Дніпровський державний університет внутрішніх справ зазначає, що діяв у повній відповідності до вимог статей 74, 77 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12 квітня 2017 року. Розрахунок витрат у сумі 63 964,05 грн здійснено на підставі офіційних даних бухгалтерського обліку, що підтверджується довідкою-розрахунком № від 20.08.2025 № 226 на 7 арк., та від 09.09.2025 № 64/1 на 1 арк. Таким чином, вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позиція позивача узгоджується із актуальною практикою Верховного Суду, який неодноразово підтверджував правомірність вимог про відшкодування витрат, понесених державою у зв'язку з навчанням осіб за державним замовленням (постанови від 31.10.2018 по справі №820/5761/15, від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-а, від 13.04.2021 по справі № 540/4144/20, від 14.12.2022 по справі №520/5837/2020, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20. У вказаних рішеннях Суд дійшов висновку, що зобов'язання щодо відшкодування витрат не припиняється через звільнення особи з поліції, а держава має право на компенсацію понесених витрат. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, а позовні вимоги Дніпровського державного університету внутрішніх справ - законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Відповідач подала до суду заперечення, в яких наголосила, що оскільки під час укладення Контракту № 6088 відповідачка була неповнолітньою, а батьки чи законний представник не надав згоду на його вчинення, то Контракт № 6088 вважається недійсним. Так, у довідках-розрахунках фактичних витрат, пов'язаних з утримання курсанта ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 рр. № 226 від 20.08.2025 року: продовольче забезпечення - не зрозуміло з чого таке забезпечення складається та позивачем не надано доказів надання продовольчого забезпечення відповідачці за період зазначений позивачем; теплоенергія, водопостачання, водовідведення, електроенергія - розрахунок не відповідає тарифам, які діяли на періоди навчання, що є порушенням п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261. По-друге, відповідач не проживала на казармі протягом усього періоду навчання. Фактично перебувала на казармі лише з 02.08.2019 по 12.03.2020 та у грудні 2020 року; медичне забезпечення - відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Окрім вищезазначеного, просить звернути увагу на те, що 24.10.2025 року відповідачка звернулась до позивача з запитом про надання доказів по справі № 160/27108/25: рапорти, накази, розрахунок, підтвердження проживання на казармі, тощо. Однак позивач по теперішній час не надав відповіді.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України. У статуті Дніпровського державного університету внутрішніх справ (нова редакція затверджена наказом МВС України від 22.04.2025 року №280), витяг з якого міститься в матеріалах справи, також зазначено, що університет є неприбутковим державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який залежить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, є бюджетною установою (розділ І).
Університет є державним закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, який залежить до сфери управління МВС, заснований відповідно до законодавства України.
Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 02.08.2019 № 164 о/с відповідача було зараховано курсантом першого курсу ДДУВС на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» (назву установи змінено 14.05.2024 на Дніпровський державний університет внутрішніх справ, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 № 298).
05.08.2019 року між позивачем (далі - Виконавець) з однієї сторони, ГУ НП в Дніпропетровській області (далі- Замовник) з другої сторони та громадянин України ОСОБА_2 (далі - Особа) уклали Контракт №6088 (далі - Контракт) про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.
Предметом контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 081 Право.
Згідно розділу ІІ Контракту:
- виконавець в т.ч. зобов'язується: забезпечити Особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, Національної поліції України (п. 1.4); після закінчення навчання видати Особі документ про вищу освіту державного зразка та направлення на роботу відповідно до рішення комісії з персонального розподілу (п. 1.5); після відрахування Особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у закладі, за весь термін навчання (п. 1.6).
- замовник зокрема зобов'язується: призначити Особу, яка прибула за направленням, на посаду, визначену комісією з персонального розподілу у порядку, встановленому законодавством, про що у місячний термін повідомити Виконавця (п. 2.2). В разі звільнення Особи до відпрацювання нею 3-х років після закінчення ВНЗ видати їй повідомлення із зобов'язанням відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у Виконавця під час навчання. Невідкладно проінформувати Виконавця про звільнення Особи зі служби в Національній поліції України та надіслати відповідні документи (копію рапорту про звільнення (висновок атестації), завірені копії наказів про призначення (переміщення по службі), завірену копію наказу про звільнення, копію паспорту (1,2,3 сторінки та реєстрація), копія облікової картки фізичної особи - платника податків, довідку про місце реєстрації - за наявності, копії наказів про внесення змін до облікових документів (зміна прізвища, тощо)), необхідні для примусового стягнення з Особи витрат, пов'язаних з її утриманням під час навчання (п. 2.3).
- особа в т.ч. зобов'язується: після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше 3-х років (п. 3.4). У разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку (п. 3.5).
Розділом ІІІ Контракту передбачено, що сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Контрактом. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання взятих на себе зобов'язань за цим Контрактом у разі, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), у випадках, передбачених законодавством.
В розділі IV в т.ч. зазначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим (в т.ч. послуги прання, прасування), медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання та водовідведення, електроенергія) (п. 2). Розрахунок витрат здійснюється за відповідними видами забезпечення відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю, на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу (п. 3). Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету на розрахунковий рахунок Виконавця і використовується відповідно до кошторису закладу (п. 4). У разі відмови Особи від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства. Організація та проведення претензійно-позовної роботи здійснюється Виконавцем (п. 5). Усі спірні питання, які можуть виникати між Сторонами, вирішуються відповідно до законодавства України та в судовому порядку (п. 8). Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 04 липня 2026 року. Цей контракт розповсюджується на відносини, що виникли з моменту зарахування Особи на навчання та діє протягом 3-х років з дати призначення Особи на посаду Замовником. В частині відшкодування Особою витрат на її утримання Контракт діє протягом трьох років з моменту, коли Виконавцю стало відомо про невиконання Особою взятих на себе зобов'язань (п. 9).
Зі змісту письмової згоди від 05.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 у зв'язку із зарахуванням на навчання до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та прийому на службу до Національної поліції України її дочки ОСОБА_2 дає згоду на укладення нею від свого імені контракту на здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та контракту на проходження служби в Національній поліції України. Повідомляє, що внаслідок укладення контракту на здобуття освіти y Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та контракту на проходження служби в Національній поліції України не буде порушено прав та законних інтересів її неповнолітньої дочки.
Згідно з наказом ДДУВС від 10.04.2023 № 78 о/с відповідач, як випускник ДДУВС, був направлений у розпорядження до ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманим фахом.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 13.04.2023 № 222 о/с відповідача призначено на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліція № 6 Дніпровського районного управління поліції.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 30.05.2024 № 559 о/с відповідача ОСОБА_2 дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції, надалі вважати за прізвищем ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 16.10.2024 № 1157 о/с відповідача у зв'язку з проведенням реорганізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщено на посаду дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1.
Відповідач звернулася до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 23.07.2025 року.
Так, у рапорті відповідач, як підставу для звільнення зазначила про незадовільний графік роботи.
Також у рапорті ОСОБА_3 зазначила про відмову від проходження лікарської (військово-лікарської) комісії, так як вважає себе здоровою.
Також у рапорті відповідач самостійно зазначила про те, що їй доведено про необхідність відшкодування нею вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації, яких не закінчився не пізніше одного дня після звільнення.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.07.2025 № 972 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідачем було отримано повідомлення про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням в ДДУВС протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення, оскільки відповідачем було порушено вимоги Контракту № 6088, однак у встановлений строк такі витрати сплачені не були, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч.1 ст. 59 Закону України “Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до положень ст. 72 Закону України “Про Національну поліцію» професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3)післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону №580-VIII до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 74 Закону №580-VIII).
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина 5 статті 74 Закону №580-VIII).
Частиною 6 статті 59 Закону №580-VIII передбачено, що порядок добору, направлення та зарахування на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №261, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок №261 визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з пунктом 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
Пунктом 3 Порядку №261 встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Згідно з пунктом 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов'язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану.
Відповідно до пункту 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів (пункт 6 Порядку №261).
Пунктом 8 Порядку №261 передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
З огляду на вищевикладені норми, суд зазначає, що відповідач перебував на посаді, віднесеної до публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з Національної поліції, а отже, у цьому випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання пов'язане із питаннями реалізації правового статусу особи.
Отже і питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після звільнення зі служби в Нацполіції належить до питання проходження публічної служби такою особою.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом 05.08.2019 року між позивачем (далі - Виконавець) з однієї сторони, ГУ НП в Дніпропетровській області (далі- Замовник) з другої сторони та громадянин України ОСОБА_2 (далі - Особа) уклали Контракт №6088 (далі - Контракт) про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.
Предметом контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 081 Право.
Згідно з довідкою-розрахунком ДДУВС фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_3 у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ за 2019-2023 р.р. від 20.08.2025 №226 сума витрат складає 63964,05 грн.
Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21.07.2025 № 972 о/с відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, відповідач, який звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) у силу вимог частини 4 статті 74 Закону №580-VIII та пункту 1 Порядку №261 зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані із утриманням у вищому навчальному закладі.
Відповідачем було отримано повідомлення про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням в ДДУВС протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення, оскільки відповідачем було порушено вимоги Контракту № 6088, однак у встановлений строк такі витрати сплачені не були.
Станом на день розгляду цієї справи та ухвалення судом рішення доказів, які б підтверджували сплату відповідачем суми відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у справі немає.
З врахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що оскільки під час укладення Контракту № 6088 відповідачка була неповнолітньою, а батьки чи законний представник не надав згоду на його вчинення то Контракт № 6088 вважається недійсним, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписами статті 222 ЦК України встановлено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
З огляду на викладені норми права суд зазначає, що правочини, вчинені неповнолітньою особою поза межами її цивільної дієздатності належать до оспорюваних правочинів.
Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить зокрема визнання правочину недійсним.
Отже, для визнання контракту недійсним з підстав того, що його укладено неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, заінтересовані особи мали звернутись до суду з відповідним позовом.
Однак суд звертає увагу, що у справі немає належних та допустимих доказів, що підтверджують звернення заінтересованих осіб до суду із позовом про визнання контакту недійним. Також, у матеріалах справи відсутні рішення, яким такий контакт визнаний недійсним.
Доводи відповідача про те, що її підпис на зазначеному контракті свідчить тільки про те, що вона була ознайомлена з тим, що її зараховано на навчання, судом відхиляються з огляду на таке.
В контракті міститься розділ ІІ, яким визначені обов'язки особи, а саме: після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше 3-х років (п. 3.4). У разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку (п. 3.5).
На другій сторінці контракту міститься підпис ОСОБА_1 .
Отже суд вважає, що відповідач була обізнаною під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з Національної поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі.
Доказів того, що вона підписала цей контракт без самостійного волевиявлення, під тиском, впливом сторонніх осіб, тощо, відповідачем до суду не надано.
З огляду на викладені норми права та встановлені обставини суд дійшов висновку, що контракт між ОСОБА_1 , ДДУВС та ГУ НП в Дніпропетровській області є правомірним, дійсним та відповідно підлягає виконанню його сторонами.
При цьому, ДДУВС та ГУ НП в Дніпропетровській області за умовами контракту виконали свої зобов'язання, надали відповідачу освітні послуги а відповідач здобув ступінь вищої освіти.
Водночас відповідач свої зобов'язання за умовами контракту не виконала. Звільнилася із служби в поліції до закінчення трирічного строку після закінчення вищого навчального закладу за власним бажанням, а відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у добровільному порядку не здійснила.
Слід також зауважити, що підготовка курсанта у ДДУВС здійснювалася за державним замовленням та відповідно за рахунок державного бюджету.
Доводи відповідача про погіршення стану її здоров'я, що зумовило написання рапорту та звільнитися зі служби за власним бажанням судом не враховуються, адже у рапорті відповідач, як підставу для звільнення зазначила про незадовільний графік роботи.
Також у рапорті ОСОБА_3 зазначила про відмову від проходження лікарської (військово-лікарської) комісії, так як вважає себе здоровою.
Крім того, ОСОБА_3 було звільнено зі служби за власним бажанням, а не за станом здоров'я, про що зазначено в наказі від 21.07.2025р.
Щодо не згоди відповідача із поданими до суду розрахунками витрат, то суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем зазначені розрахунки не спростовані та не надано доказів, що ці розрахунки були зроблені не вірно.
Посилання відповідача на ст. 53 Конституції України у частині доводів про безоплатність освіти в Україні є помилковим, оскільки гарантії безоплатної освіти не скасовують спеціальні норми, які регулюють підготовку поліцейських у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. Особа, яка навчається за державним замовленням, бере на себе обов'язок відпрацювати три роки або відшкодувати витрати державі.
Крім того, Верховний Суд неодноразово підтверджував правомірність вимог про відшкодування витрат, понесених державою у зв'язку з навчанням осіб за державним замовленням.
Зокрема:
- у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №820/5761/15 - суд визнав обґрунтованим стягнення витрат, пов'язаних із навчанням курсанта, який не відпрацював 3 роки після закінчення навчання.
- у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-а - суд підтвердив обов'язок випускника відшкодовувати фактичні витрати, понесені державою на його навчання;
- у рішенні суду від 13.04.2021 по справі № 540/4144/20 суд також підтвердив, що умова договору та відповідна норма закону створюють обов'язок із відшкодування витрат за утримання у ВНЗ у разі невиконання умов договору;
- у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 по справі №520/5837/2020 суд встановив, що при укладенні контракту про підготовку поліцейського в навчальному закладі із специфічними умовами навчання особа зобов'язується відшкодувати витрати у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання;
- у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №400/4280/20.
В матеріалах справи відсутні докази погашення витрат, пов'язаних з утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, в зв'язку із чим, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства України доведений.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності відзиву та доказів сплати, суд доходить висновку, що позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи позивач, як суб'єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпровського державного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571446, р/р UА268201720313221003201017468, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з її утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 63 964 грн. 05 коп. (шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гри, 05 коп).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса