11 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9806/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС У Волинській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною діяльність при винесенні рішення від 06.05.2025 за №0014021/03-20-24-06-10 та скасувати його;
визнати незаконним та скасувати акт від 01.08.2018 за №12159/03-20-13-06/ НОМЕР_1 в частині зобов'язання по сплаті єдиного внеску за січень-лютий 2017 року;
зобов'язати повернути кошти єдиного внеску та штрафів за січень-лютий 2017 року з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 3913,34 грн, виходячи з суми 1747,91 грн, де 1407,91 грн (єдиний внесок за січень-лютий 2017 року) + 340,00 грн (штрафи) + 2165,43 грн (інфляційні нарахування на строк позовної давності 9 років).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) з 26.03.2020.
В період з 20.04.2017 по 06.06.2017 позивач не вів ніякої діяльності як фізична особа-підприємець (ФОП), не отримував доходів як ФОП і не був зареєстрованим як ФОП, а був тільки найманим працівником.
Згідно Ліквідаційного звіту від 06.06.2017 та Акту від 01.08.2018 за №12159/03-20-13-06/ НОМЕР_1 ним була припинена діяльність ФОП у лютому 2017 року, проте у оскаржуваному рішенні від 06.05.2025 за №0014021/03-20-24-06-10 відповідач протиправно зазначає період з 20.04.2017 по 06.06.2017, коли він не був зареєстрований як ФОП, не вів ніякої діяльності як ФОП, не отримував доходів як ФОП.
Позивач трактує такі дії відповідача незаконним намаганням податкового органу накласти на ФОП і на найманого працівника зобов'язання подвійної оплати єдиного внеску, штрафів і пені в 2025 році, а також до незаконних зобов'язань сплати єдиного внеску, штрафів і пені за січень-лютий 2017 року.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування акта від 01.08.2018 за №12159/03-20-13-06/ НОМЕР_1 (а.с.41).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.42).
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 13.06.2006 по 03.02.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18).
Згідно з поданою звітністю про суми нарахованого доходу застрахований осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 06.06.2017 (ліквідаційна) позивачем самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати за січень-лютий 2017 року по 3200 грн та нараховано до сплати єдиного внеску в сумі 1408 грн (а.с.15).
Як слідує з квитанції №16 від 06.07.2017, позивачем сплачено до бюджету суму єдиного внеску з 1 квартал 2017 року в розмірі 1407,91 грн (а.с.31).
04.03.2025 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00/7669/03-20-24-06-10 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 351,41 грн (20% з 01.01.2015), за період з 20.04.2017 по 16.08.2018 нараховано пеню у розмірі 219,81 грн, що в сумі до сплати складає 571,22 грн (а.с.11).
Позивач в адміністративному порядку оскаржив до Державної податкової служби України рішення від 04.03.2025 №00/7669/03-20-24-06-10, за результатами якого прийнято рішення від 04.04.2025 №9448/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване рішення скасовано та вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення, скаргу задоволено частково, зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області винести та направити нове рішення (а.с.16-17).
06.05.2025 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00114021/03-20-2406-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 281,58 грн (10% з 01.01.2015), за період з 20.04.2017 по 06.06.2017 нараховано пеню у розмірі 67,58 грн, що в сумі до сплати складає 349,16 грн (а.с.8).
Позивач, не погодившись з винесеним рішенням від 06.05.2025 №00114021/03-20-2406-10, надіслав до ДПС України скаргу від 22.05.2025, в якій просив скаргу задовольнити та скасувати повністю вказане рішення (а.с.12).
ДПС України за результатами розгляду скарги прийняло рішення від 05.06.2025 №16269/6/99-00-06-02-03-06, яким рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.05.2025 №00114021/03-20-2406-10 залишило без змін, скаргу - без задоволення (а.с.9-10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).
Пунктами 2 та 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону№2464-VI).
Також суд зазначає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Як передбачено пунктом 1.6.3.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470, вимоги та рішення щодо єдиного внеску приймаються податковими органами відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у порядку та терміни, визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449 в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення).
Положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до пункту 1 розділу VII Інструкції року №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені:
документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);
вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;
рішення суду.
Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції №449, Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.
З аналізу викладеного вбачається, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. При цьому розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Водночас, визначальним для прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафу та нарахування пені є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи податкового органу.
Також з огляду на наведені норми права необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
При цьому дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Попри те, зареєстрована фізична особа-підприємець, яка господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати його роботодавцем.
У постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із рішення ГУ ДПС у Волинській області від 05.06.2025 №16269/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, контролюючим органом встановлено, що єдиний внесок за І квартал 2017 сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.05.2025 №00114021/03-20-2406-10 (а.с.9-10).
Водночас судом встановлено, що в 2016-2022 роках позивач був працевлаштований у ПАТ «Український процесінговий центр». З довідки форми ОК-5 (витяг з Реєстру застрахованих осіб) слідує, що страхові внески за ОСОБА_1 в період грудень 2016 - вересень 2022 роки сплачував роботодавець (а.с.37-39).
Отже, позивач у спірний період (січень-лютий 2017 року) був застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за нього у зазначений період був роботодавець.
Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач у 2017 році був застрахованою особою і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключало обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність.
ГУ ДПС у Волинській області не надано суду доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання ним іншого доходу, ніж заробітна плата найманого працівника за спірний період, факт подання позивачем обов'язкової звітності при припиненні підприємницької діяльності не свідчить про здійснення позивачем такої.
Таким чином, оскільки позивач не мав обов'язку по сплаті єдиного внеску за січень-лютий 2017 року, тому, незважаючи на факт такої сплати, оспорюване рішення від 06.05.2025 №0014021/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ГУ ДПС у Волинській області винесене без належних підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача повернути кошти єдиного внеску та штрафів за січень-лютий 2017 року з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 3913,34 грн, виходячи з суми 1747,91 грн, де 1407,91 грн (єдиний внесок за січень-лютий 2017 року) + 340,00 грн (штрафи) + 2165,43 грн (інфляційні нарахування на строк позовної давності 9 років), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за №1185/36807, затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок №417).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №417 цей Порядок розроблено відповідно до статей 9, 11 розділу III Закону №2464-VI та пункту 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №321. Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок.
Згідно з пунктом 3 Порядку №417 терміни у ньому вживаються в таких значеннях: надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску; податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи; помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України; символ звітності - код рахунку 3556, що відповідає пропорціям розподілу єдиного внеску.
Відповідно до пункту 5 Порядку №417 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556; 5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Пунктом 6 Порядку №417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
Згідно з пунктом 11 Порядку №417 у разі відмови в задоволенні заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу із заявою про повернення сум єдиного внеску, як і відсутні докази відмови позивачу у такому поверненні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути стягнуті кошти, та, відповідно, про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач, окрім сплаченої суми єдиного внеску в розмірі 1407,91 грн, просить повернути кошти у сумі 340 грн, які ним сплачені як штраф, який застосований на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0344621306 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.08.2018 №0311641306, які не є предметом розгляду у даній справі.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення від 06.05.2025 за №0014021/03-20-24-06-10 та про відмову в задоволенні решти вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 968,96 грн (а.с.6).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06.05.2025 за №0014021/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій