м. Вінниця
11 грудня 2025 р. Справа № 120/12357/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1
19.11.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , зокрема:
- здійснювати примусовий привід та доставлення до приміщень ТЦК та СП;
- направляти на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (ВЛК);
- видавати мобілізаційні розпорядження (повістки на відправку);
- включати до наказів про призов на військову службу та відправлення до військових частин.
заборони іншим суб'єктам владних повноважень - будь-яким районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки на території України, органам військового управління, а також органам та підрозділам Національної поліції України - вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі відомостей про розшук, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») та/або інформаційної підсистеми «АРМОР» (ІПНП), ініціатором яких є ІНФОРМАЦІЯ_4 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
зупинення дії індивідуальних відомостей (запису) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо перебування ОСОБА_1 в розшуку, в частині використання цих відомостей як підстави для затримання органами Національної поліції, до вирішення справи по суті.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову представник позивача вказав, що фактичною підставою для звернення до суду стало виявлення позивачем 12.08.2025 року через мобільний застосунок «Резерв+» інформації про перебування його в розшуку. Згідно з відповіддю відповідача від 20.08.2025 р. №7138, підставою для внесення таких відомостей стала неявка позивача за повісткою 09.11.2024 р.
Позивач стверджує, що жодних повісток на 09.11.2024 р. належним чином не отримував, адміністративний протокол за ст. 210 або 210-1 КУпАП стосовно нього не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась. Отже, запис у реєстрі «Оберіг» та відповідний статус «у розшуку» в базі даних Національної поліції «АРМОР» базуються на юридично нікчемних підставах.
Зважаючи на те, що питання про виключення відповідних відомостей з Реєстру не вирішено, однак проводяться мобілізаційні заходи, відповідно, позивач може набути статусу військовослужбовця до вирішення справи по суті, що унеможливить виконання судового рішення.
Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 - 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправних дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Судження позивача мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем повістки про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить заявник є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява заявника про забезпечення позову є необґрунтованою, у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
Дата постановлення цієї ухвали обумовлена тимчасовою непрацездатністю судді та перебуванням судді у відпустці.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович