м. Вінниця
12 грудня 2025 р. Справа № 120/8637/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, вказує, що надані позивачем документи жодним чином не підтверджують відсутність у ОСОБА_2 членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення. Також зазначає, що довідка МСЕК №691411 від 15.07.2024 у п. 12 містить висновок медико- соціальної експертної комісії про умови та характер праці - “потребує постійної сторонньої допомоги», а також рекомендовані медико-соціальною експертною комісією за змістом п. 13 цієї довідки заходи щодо відновлення працездатності, “згідно наказу МОЗ №117 від 15.03.2007», однак, відповідач переконаний, що вказаний документ не може вважатися належним підтвердження необхідності у постійному догляді. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на порушення позивачем порядку звернення з рапортом про звільнення з військової служби.
15.07.2025 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на відсутність в ордері серії АВ №1211739 від 23.06.2025 року підпису адвоката, який звернувся до суду з даним позовом в інтересах позивача.
Надаючи оцінку даному клопотанню відповідача, суд зазначає наступне.
Так, положеннями частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частина 8 статті 59 КАС України передбачає, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень Кодексу сформована, зокрема у постановах від 22.02.2019 по справі №442/6779/16-а, від 20.08.2020 по справі №824/965/19-а та від 20.12.2024 по справі №200/4992/24.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Як уже зазначалося, рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 було затверджено Положення про ордер на надання правничої допомоги нова редакція (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr041871-19#Text).
Згідно п.4 Положення №41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до п. 9 Положення №41 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Згідно з пунктом 12.15 Положення №41 визначено, що ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі Адвокат міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
В даному випадку, позовну заяву від імені ОСОБА_1 , разом із доданими до неї документами, серед яких був ордер, подано через систему Електронний суд та підписано адвокатом Гончаруком Р.О. шляхом накладення його електронно-цифрового підпису.
Таким чином, суд вважає, що доданий до позовної заяви ордер, скріплений електронним цифровим підписом із застосуванням системи "Електронний суд", вважається підписаним, та підтверджує повноваження адвоката Гончарука Р.О., як представника ОСОБА_1 .
Такого висновку суд доходить з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2024 по справі №483/346/24, за змістом яких, гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров'я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами; ордер має бути підписаний адвокатом; ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що він містить власноручний (фізичний) підпис, він підписаний електронним підписом, він є додатком до документа, який підписано електронним підписом. У випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного (фізичного) чи електронного підпису на ордер не вимагається.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що долучений адвокатом Гончаруком Р.О. до позовної заяви ордер на надання правничої (правової) допомоги підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи, як того вимагають норми Закону № 5076-VI та Положення № 41.
А отже, посилання представника відповідача про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, є помилковим, відповідно, помилковим є і висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.
ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та з 08.08.2024 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідача від 17.03.2025 року № 1667.
Мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 15.07.2024 року, серія 12ААГ №691411.
09.04.2025 року позивачем було подано рапорт на звільнення на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю І групи.
За наслідком розгляду рапорту позивача, рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом № 2368/12332 від 13.05.2025, позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на те, що ним:
- не підтверджено потребу у постійному догляді гр. ОСОБА_2 ;
- не підтверджено відсутність у гр. ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за особою з інвалідністю;
- не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- рапорт подано з порушенням порядку звернення військовослужбовців із службових та особистих питань.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно ч. 12 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним з батьків з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи. Проте, вказаний рапорт відповідач не задовольнив і позивача не звільнив, оскільки в пред'явлених документах відсутні відомості про необхідність здійснення саме постійного стороннього догляду за матір'ю позивача та, крім того, не додано документи, що підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, звертаючись до відповідача з рапортом про звільнення позивачем було надано:
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Білашківською сільською радою Погребищенського району Вінницької області 30.07.1973, про народження у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04.09.2024, про смерть батька заявника - гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 02.06.2021, 30.05.2021 брата заявника - гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.08.2024, 18.06.2014 брата заявника - гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- копію довідки Спеціальної офтальмологічної МСЕК Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №691411 від 15.07.2024 про встановлення гр. ОСОБА_2 , групи інвалідності перша «Б» безтерміново;
- нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 ;
- копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 11.03.2025 та 15.08.2024.
Надаючи оцінку спірній відмові, суд зазначає, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Поняття "обов'язку утримання" та "обов'язку здійснення догляду" не є тотожними.
Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Звертаючись до відповідача з рапортом, позивачем було надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , якою вона повідомила, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за нею, оскільки її чоловік та двоє синів померли, що підтверджується наданими свідоцтвами про смерть та доказами, що підтверджують родинні зв'язки між позивачем та ОСОБА_2 .
Проте, відповідачем не враховане наведене під час винесення оскаржуваного рішення про відсутність підстав про звільнення з військової служби.
Також спірна відмова обґрунтована відсутністю документів, які підтверджують потребу матері позивача в постійному сторонньому догляді. Надаючи оцінку таким твердження відповідача, суд зазначає, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення № 1317)..
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Водночас, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Верховний Суд зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, Верховний Суд у перелічених вище справах дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Також, у вище вказаних Постановах Верховний Суд зауважив, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Так, у додатку 19 цієї Інструкції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно з пп.26 п.5 Додатку 19, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 420/16689/23 від 11 квітня 2024 року.
Крім того, положеннями пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 року по справі № 120/1909/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, довідка Спеціальної офтальмологічної МСЕК Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №691411 від 15.07.2024 про встановлення гр. ОСОБА_2 , групи інвалідності перша «Б» безтерміново, у висновку якої вказано про потребу ОСОБА_2 в постійній сторонній допомозі, є належним документом, який підтверджує наявність сімейних обставин, які дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Більше того, відповідач у спірній відмові посилається на необхідність подання витягу з ДРАЦС щодо наявності або відсутності у ОСОБА_2 членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, тоді як такий витяг чинним законодавством не передбачений та органами ДРАЦС не видається.
Також Відмова обґрунтована тим, що рапорт подано з порушенням встановленого порядку, а саме не «по команді».
Разом з тим, судом встановлено, що рапорт містить застереження позивача про те, що відповідно до п. 2 Розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Таким чином, оскільки розгляд та вирішення порушеного у рапорті питання відноситься до виключної компетенції командира військової частини, тому цей рапорт подається саме до вказаної посадової особи. Також позивачем вказано, що теперішнє місце проходження військової служби позбавляє його можливості звернутися із цим рапортом до безпосереднього командира, так як він знаходиться на значній територіальній віддаленості від нього.
Відповідачем не спростовано наведене позивачем вказане обґрунтування.
Більше того, подання рапорту не «по команді» не стало перешкодою для його розгляду, що слідує з відмови, що свідчить про її непослідовність в цій частині.
А тому, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи обсяг наданих позивачем документів, приписи законодавства, доводи сторін, а також те, що інших критеріїв невідповідності рапорту та доданих документів позивача вимогам законодавства відповідачем не визначено, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 )
Суддя Чернюк Алла Юріївна