про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
01 жовтня 2025 рокуСправа № 495/7542/25
Номер провадження 1-кс/495/1985/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському клопотання слідчого СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сергіївка, Саратського району, Одеської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, із середньою технічною освітою, працює за наймом, не депутата, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
01.10.2025 слідчий СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12025162240001254 від 09.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
У провадженні відділення № 1 слідчого відділу Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162240001254 від 09.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено,що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого наразі продовжено (тобто на момент вчинення злочину), вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин:
Так, ОСОБА_4 , 08.09.2025 приблизно о 19.00 годині, з корисливих мотивів, переслідуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у житловій кімнаті будинку АДРЕСА_3 , скориставшись відсутністю власниці ОСОБА_6 , та знаючи, що його дії залишаються непоміченими, з меблевої шафи таємно, умисно викрав належне ОСОБА_6 майно, а саме: золоті сережки, проби 583, вагою 3,86 грам, вартістю 10378,58 гривень (десять тисяч триста сімдесят вісім гривень п'ятдесят вісім копійок) та золоту обручку, проби 583, вагою 6,39 грам, вартістю 17181,11 гривень (сімнадцять тисяч сто вісімдесят одна гривня одинадцять копійок), спричинивши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 27559,69 гривень (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят дев'ять копійок), після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецьсела СергіївкаСаратського району Одеської області, громадянин України, не маючий судимостей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якому 30.09.2025 о 14 год. 20 хв. письмово повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, кваліфікованого, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_4 , в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколом впізнання по фотознімкам, протоколом слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 , протоколами допиту свідків, протоколом огляду предмета та зафіксованого на ньому відеозапису та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-Перебуваючи не під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_4 , буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1), оскільки розуміє, що за вчинення вказаного кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
-Перебуваючи не під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3), так як разом із цим клопотанням отримав додатки до нього у вигляді копій процесуальних документів в яких зазначені адреси реєстрацій, проживання, абонентські номери свідків, понятих.
Окрім цього, при встановленні ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати встановлену процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.
Окрім цього, Європейським суду з прав людини зазначено, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також, необхідно врахувати і той факт, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти вищезазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, оскільки в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Таким чином, з врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованих кримінальних правопорушень та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення усіх обставин кримінального провадження, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який наддасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тому слідча просила клопотання задовольнити.
Позиції сторін
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти застосування домашнього арешту.
Мотивація суду
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Наявність обґрунтованої підозри
В рамках кримінального провадження №12025162240001254 від 09.09.2025 року, 30 вересня 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Згідно положень ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч.1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами.
Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою, а отже мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних не відповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України).
Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 :
1 - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки розуміє, що за вчинення вказаного кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
При визначенні ймовірності переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого продовжено відповідними Указами Президента України. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, щодо оцінки ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, рекомендовано як відповідний ризик ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
2- Перебуваючи не під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3), так як разом із цим клопотанням отримав додатки до нього у вигляді копій процесуальних документів в яких зазначені адреси реєстрацій, проживання, абонентські номери свідків, понятих.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
У клопотанні слідчим зазначено, а прокурором в судовому засіданні підтверджено, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слід врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж нічний домашній арешт не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає характеру вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдови» зазначив, що домашній арешт також являє собою позбавлення свободи і встановлюючи порушення ст. 5 Конвенції визнав критерії, за якими оцінюється законність тримання особи під вартою прийнятними стосовно періоду тримання заявника під домашнім арештом.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, має врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд враховує те, що досудове розслідування на даний час не завершене, справа не направлена з обвинувальним актом до суду, ОСОБА_4 є раніше не судимим, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, із середньою технічною освітою, працює за наймом, не депутат, а також те, що необхідно забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризику/ризикам, передбачених у п.1, 3, 4, 5, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про покарання яке передбачає лише позбавлення волі, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 , матиме можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду з метою перешкоджання встановленню всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В наслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, не контролюється орієнтовно 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Існують також способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, до прикладу, з волонтерською місією тощо. Таким чином існує реальна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 за кордоном і на тимчасово окупованих територіях України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу вимогу.
Враховуючи викладене слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці тобто до 28.11.2025 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 186, 194, 196, 331 ч.3, 369-372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком 60 діб, тобто до 28.11.2025 включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов'язки:
- не відлучатися із села Костянтинівка Білгород-Дністровського району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
-утримуватися від спілкування із свідками, понятими та підозрюваними у кримінальному провадженні.
-цілодобово не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду, місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .
-прибувати до суду, прокурора чи слідчого за першою вимогою, в розумні строки.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього обов'язків, а саме у разі їх недотримання або порушення може бути обраний більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити підозрюваному положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Копію ухвали направити для виконання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 02.10.2025 о 16:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_7