про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
29 вересня 2025 рокуСправа № 495/7415/25
Номер провадження 1-кс/495/1959/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001341 від 28.09.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Карналіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, інвалід ІІ групи, працює за наймом, в цивільному шлюбі, має на утриманні матір інваліда ІІІ групи, не депутата, раніше судимого за ч. 4 ст. 186 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
29.09.2025 слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості про, що внесені до Єдиного державного реєстру досудового розслідування за №12025162240001341 від 28.09.2025 року.
В клопотанні зазначено, що слідчим відділом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12025162240001341 від 28.09.2025 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучі раніше судимим за вчинення майнового злочину, достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого наразі продовжено (тобто на момент вчинення злочину), вчинили умисний корисливий злочин за наступних обставин:
Так, 27.09.2025 приблизно о 23 годині, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючий за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Ізмаїльська, навпроти будинку № 127 Б на автобусній зупинці та побачив неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який сидів на зупинці. В цей час у ОСОБА_4 виник корисливий умисел, направлений на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, в період дії воєнного стану.
Далі, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_7 та обійнявши останнього відвів його до гаражу, який розташований навпроти будинку за АДРЕСА_2 , де почав наносити в різні частини тіла потерпілого удари руками та ногами. Після чого ОСОБА_4 з кишені куртки дістав розкладний ніж та приклав до печа потім до шиї ОСОБА_7 наказавши віддавати все що в нього є, на що потерпілий погодився та віддав свій мобільний телефон марки iPhone 11 64Gb, білого кольору вартістю 7800 грн. після чого ОСОБА_7 помітив що ОСОБА_4 відволікся та втік.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою носу, садна лівого передпліччя, саден лівого коліна, забою лівої стінки тулубу та спричинено матеріальну шкоду у сумі 7800 грн.
Встановивши наявність достатніх доказів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-Заявою про вчинення кримінального правопорушення;
-Показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 ;
-Проведенням пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим;
-Показаннями свідків;
-Затриманням особи в порядку ст. 208 КПК України.
-іншими матеріалами кримінального провадження.
1.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 ,. покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам:
2.Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки з місця скоєного злочину зник, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 8 до 15 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
3.Ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань.
4.Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, зазначені обставини, та інші обставини, встановлені під час кримінального провадження є розумним обґрунтуванням ризику того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України;
5.Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, так як вчинив новий злочин в період іспитового строку.
При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному та вагомість доказів, якими обґрунтовується підозра, відомості, що характеризують його особу, репутацію, відсутність постійного місця роботи та навчання, рівень освіти, відсутність сім'ї та дітей на утриманні, його спосіб життя, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Беручи до уваги викладене, на теперішній час існує наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ст. 177 КПК України є: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину.
Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Заставу у виключних випадках може бути застосовано, визначивши розмір застави, який здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому суд має оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_4 , особу підозрювану та визнати реальну небезпеку, можливість її ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання слідчого та просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив застосувати міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, зазначаючи, що цивільна дружина ОСОБА_4 на останніх тижнях вагітності і він невдовзі стане батьком.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідча суддя дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки; 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, якщо цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також слідчий суддя бере до уваги, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено в ході судового розгляду, 28 вересня 2025 року СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення /сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення/ свідчать докази зібрані у кримінальному провадженні: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22.09.2025; протокол допиту неповнолітнього (малолітнього) потерпілого від 28.09.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.09.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 28.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.09.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.09.2025; протокол огляду предметів від 28.09.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 28.09.2025; протокол огляду від 28.09.2025; протокол пред'явлення речей для впізнання від 28.09.2025; інші матеріалами досудового розслідування.
Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів, в тому числі і показів свідків, на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що вказані слідчим у клопотанні ризики знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а також той факт, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України, а також обставин, що характеризують підозрюваного, того що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, те, що останній хоч і є особою з інвалідність, проте протипоказань для тримання під вартою не встановлено, є судимою особою за злочин майноого характеру, інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинене ним під час іспитового строку, що підтверджує ризик винення нового злочину, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Така міра запобіжного заходу забезпечить попередження його протиправної поведінки, усуне можливість підозрюваного ухилитися від слідства та суду, перешкоджати виявленню, збиранню чи зберіганню доказів, зможе запобігти і подолати негативні обставини, що можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його ефективності.
Завдяки триманню під вартою можливо упередити будь-які реальні дії підозрюваного ОСОБА_4 , що можуть впливати на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Крім цього, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України та приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним та не визначає її розмір у кримінальному провадженні, тапк як згідно підозри такий вчинено із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025162240001341 від 28.09.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 26 листопада 2025 року включно.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 вираховувати з моменту затримання, тобто з 28.09.2025.
Розмір застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвала про обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата оголошення повного тексту: 30.09.2025 о 15:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_12