Провадження № 22-ц/803/9759/25 Справа № 191/5704/24 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
10 грудня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЙС»
на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року, -
12 грудня 2024 року Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.12.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач уклали Кредитний договір №971850404 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого, добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 2X3XF4X2. Зокрема, 22.12.2019 о 14:24:38 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до Договору Товариство зобов'язується надати позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору. Відразу після вчинених дій відповідача, 22.12.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. 28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №84 від 18.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17987,00 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 971850404 від 22.12.2019 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 18.06.2020. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26647,00 грн. 07.11.2024 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали Договір факторингу №0711/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26647,00 грн. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №971850404 від 22.12.2019 становить 26647,00 грн., яка складається з наступного: 10000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 16647,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 971850404 від 22.12.2019 у розмірі 26647,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. (а.с.1-8).
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю (а.с.100-103).
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог (а.с.108-124).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 січня 2022 року ОСОБА_1 уклал з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договір № 971850404, за умовами якого отримала в кредит грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., строком на 30 днів від дати отримання кредиту (п.1.2. Договору). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,74 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня до закінчення строку кредиту, визначеного у п.1.3. Договору (п.1.4 Договору). Проценти за користування кредитом з розрахунку 270,10% річних. Сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов'язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. (п. 4.2.) Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. (п. 4.4.)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності права позивача на стягнення заборгованості з боржника як правонаступника первісного кредитора.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №971850404 від 02.01.2022 року як правонаступник кредитора «Манівео швидка фінансова допомога», за договорами факторингу: №28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»; №05/0820-01 від 05.08.2020 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та №0711-24/Е від 07.11.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».
Звертаючись до суду з позовом, позивач доводив, що внаслідок укладання цих договорів до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 971850404 від 02.01.2022 року.
З наведеного слідує, що саме на позивача покладено обов'язок надати докази на підтвердження його правонаступництва за договорами факторингу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження свого правонаступництва, позивач посилався на перехід прав за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» від якого право перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в подальшому передало право вимоги позивачу та надав три договори факторингу та відповідно реєстри права вимоги до них.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.
Відповідно до п. 2.1. Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п.п. 1.3. Договору у під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Отже, строк дії даного договору, з урахуванням п. 8.1 Договору, визначено з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року.
Договором встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання Договору, з 28.11.2018 року і діяло на майбутнє, але в межах строку дії Договору, тобто з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року.
При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір №971850404 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02.01.2022 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 .
Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу №0711/24/Е від 07.11.2024 року.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що кредитним договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права вимагати від ОСОБА_1 , сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Суд першої інстанції, встановивши, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання за кредитним договором від 02.01.2022 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що перехід права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», новому кредитору ТОВ «Таліон Плюс», але в межах чинності договору факторингу №28/1118-01, тобто після виникнення заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки спростовуються змістом договору відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року та матеріалами справи.
Інші доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЙС» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Судді: