Справа № 761/38675/25
Провадження № 3/761/8814/2025
17 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин Василь Олександрович, розглянувши матеріали, які надійшли від Шевченківського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
У вересні 2025р. до суду від Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025р. відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №634923 від 03 вересня 2025р. вказано, що того ж дня, о 07 год. 30 хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері, а саме: словесно ображала її та погрожувала фізичною розправою. Правопорушення вчинено особою повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачалось із матеріалів справи, до протоколу працівниками поліції було додано Електронний рапорт з Єдиного обліку, у якому було зазначено наступне: 03 вересня 2025р. о 07 год. 35 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в той же день та час за адресою: АДРЕСА_1 , 1 парадне, 4 поверх, психічно-хвора донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чує постійно голоси, і зараз ці голоси сказали їй, що треба вбити заявницю, і вона погрожує вбити. 103 викличе самостійно, бо без поліції вони не їдуть. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_1 . Прибувше на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що її дочка ОСОБА_1 вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру. На місці події також працювала бригада психіатричної допомоги, які відмовились госпіталізовувати ОСОБА_1 . Відносно останньої було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-22 КУпАП. У вказаному електронному рапорті також зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на психоневрологічному обліку.
Разом із тим, статтею 20 КУпАП передбачено, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
З огляду на викладене, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025р матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП було направлено до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві для дооформлення для надання суду відомостей та належних та допустимих доказів, які б підтвердили або спростували факт перебування ОСОБА_1 під час вчинення вищезгаданої протиправної дії в стані неосудності, тобто в такому стані, коли особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
15 жовтня 2025р. на адресу суду надійшов вказаний адміністративний матеріал, до якого було долучено довідку, підписану 14 жовтня 2025р. директором КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА КЛІНІЧНИЙ ЗАКЛАД З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПСИХІАТРІЯ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ), у якій було повідомлено, що згідно наявної інформації у закладі, ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра за місцем проживання не перебуває.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені у протоколі, в той же час вину не визнала. Повідомила суду, що остання є неосудною, оскільки у неї наявні психічні розлади.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Стаття 280 КУпАП вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №634923 від 03 вересня 2025р., відповідно до якого ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП;
- письмові пояснення;
- копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2025р., яка набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави,
вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення та його наслідки, особу правопорушника, майновий стан останнього, ступінь його вини. При цьому, судом враховується вік особи, його сімейний стан.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд зауважує, що пояснення ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з наданих працівниками поліції матеріалів, ОСОБА_1 станом на 14 жовтня 2025р. під наглядом лікаря-психіатра за місцем свого проживання не перебувала.
Тобто належних та допустимих доказів того, що станом на момент вчинення адміністративного правопорушення (03 вересня 2025р.) ОСОБА_1 перебувала у стані неосудності - суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведене приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі, встановленому санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У порядку, визначеному ст. 401 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33-35, ч.2 ст.173-2, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, притягнути її до адміністративної відповідальності за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020,0 /одна тисяча двадцть/ грн. на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: