Номер провадження: 22-ц/813/981/25
Справа № 520/12609/15-ц
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній частковій власності та виплату вартості частки у спільному майні, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 2/6 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 з виплатою компенсація частки у спільному майні та визнати за нею право власності на 2/6 частини домоволодіння за вказаною адресою.
Первісний позов вмотивовано тим, що фактично будинком АДРЕСА_1 користується вона і вона є власницею 4/6 його частин. Інші 2/6 частини домоволодіння належить ОСОБА_2 , і ця частка є незначною, а тому таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам власника.
Не погоджуючись з первісним позовом ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, у якому просив суд виділити йому в натурі 1/3 частину спірного будинку, згідно з запропонованим ним варіантом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що стороною позивача за первісним позовом, суду не надано доказів того, що будинок АДРЕСА_1 є неподільною річчю, та що 1/3 частина житлового будинку не може вважатися незначною, стороною позивача за зустрічним позовом, суду не надано доказів технічної можливості виділу в натурі 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 , тобто вимога про виділ частки будинку в натурі не доведена.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року в частині, яка має відношення до зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки майна в натурі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що на початку справи у 2016 році в своїх запереченнях до позовної заяви ОСОБА_1 скаржник запропонував свій варіант поділу (Д 16) домоволодіння, який є компромісом, і міг задовольнити всі сторони: умови проживання ОСОБА_1 не змінюються (3 жилі кімнати, веранда, кухня, погріб, санвузол, сарай), 2 сотки землі - цілком достатньо для літньої людини (земля їй не потрібна, тому що вона обманом оформила на себе частку скаржника - 5 соток в тому ж районі, де проживає, яку йому заповів батько, і продала. Ціна його частки 74 тис. дол., а він отримує, те що йому потрібне, і те що має визначення як «садовий будиночок» (нежиле приміщення в мансарді 14 кв.м, ветху теплицю, сарай і 130 кв.м землі для користування).
Також в скарзі ставиться питання про призначення у справі повторної експертизи, оскільки це має важливе значення для ухвалення рішення.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи
30.01.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній частковій власності та виплату вартості частки у спільному майні, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024 року, для розгляду визначено склад суду: головуючий суддя: Заїкін А.П., судді учасники колегії: Погорєлова С.О., Таваркіладзе О.М..
30.01.2024 року ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати за проведення експертизи.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Одеського апеляційного суду від 30.01.2024 року, справу передано складу суду: головуючий суддя: Заїкін А.П., судді учасники колегії: Погорєлова С.О., Таваркіладзе О.М..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2024 року апеляційна скарга ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року, залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.02.2024 року апеляційна скарга ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року, залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 року за заявою ОСОБА_2 поновленого строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року. Зупинено дію рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 року за заявою ОСОБА_2 поновленого строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.03.2024 року підготовка справи до розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року - визнана закінченою, призначено розгляд.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.03.2024 року підготовка справи до розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року - визнана закінченою, призначено розгляд.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2023 року про відмову у звільненні від оплати за проведення судової експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільній частковій власності та виплату вартості частки у спільному майні, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі - закрито. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2023 року про відмову у звільненні від оплати за проведення судової експертизи - прийнято до свого провадження, як заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року, клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі повторної судової експертизи - задоволено частково. Призначено у справі додаткову судову комплексну оціночну та будівельну - технічну експертизу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.06.2024 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі, за апеляційної скаргою ОСОБА_2 , для розгляду клопотання експерта.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 липня 2024 року клопотання експерта задоволено, погоджено виконання експертизи, призначеної ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року у 4-му кварталі 2024 року. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 122/0/15-22 від 28.01.2025 року суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю.
16.05.2025 року на адресу суду надійшов висновок експерта № 24-3057 від 25.04.2025 року.
Відповідно до розпорядження № 3354 від 23.05.2025 року здійснено заміну суддів учасників колегії.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Лозко Ю.П., Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.06.2025 року поновлено провадження у цивільній справі № 520/12609/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року, призначено справу до розгляду на 25.09.2025 року 10:00 год.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 надав суду пояснення по суті справи, просив оскаржуване рішення скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.
Представник ОСОБА_1 адвокат Наседкін О.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить відповідно до часток кожного зі співвласників будинку: ОСОБА_1 - 2/3 та ОСОБА_2 - 1/3.
В зазначеному будинку мешкає та фактично користується ним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає за іншою адресою.
Згідно висновку експерта №4175/24 від 05.04.2017р. судової оціночно-будівельної експертизи вартість домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , без врахування самочинно збудованих приміщень становить 1477943 грн.
Згідно висновку експерта №21-2080 від 17.08.2021р. будівельно-технічної експертизи розділити в натурі житловий будинок літ. «А» АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного зі співвласників будинку ОСОБА_1 - 2/3 та ОСОБА_2 - 1/3, без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН - не можливо. Розділити в натурі житловий будинок літ. «А» АДРЕСА_1 відповідно до Варіанту розподілу пропонуємого ОСОБА_2 , без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН - не можливо. Виділити земельну ділянку в користування ОСОБА_2 з ідеальною часткою 1/3, без виділу в натурі частини житлового будинку - неможливо.
ОСОБА_2 не погодившись з зазначеним висновком експерта, подав до суду клопотання про призначення повторної судової комплексної оціночної та будівельно-технічної експертизи, яке ухвалою суду від 04.11.2021 року було задоволено, призначено у справі повторну судову комплексну оціночну та будівельно-технічну експертизу, оплату експертизи покладено на ОСОБА_2
24.11.2022р. Постановою Одеського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задоволено частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2021 року - змінено, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини в наступній редакції: «Призначити у справі додаткову судову комплексну оціночну та будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: Які можливі варіанти поділу будинку і надвірних споруд по АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного зі співвласників будинку: ОСОБА_1 - 2/3 та ОСОБА_2 - 1/3, по можливості без переобладнання чи з мінімальним переобладнанням об'єктів, з підрахунком вартості часток кожного із співвласників для розрахунку грошової компенсації у разі, якщо поділ домоволодіння проводиться не у суворій відповідності до ідеальних часток, та без варіантів з компенсацією з боку ОСОБА_2 , який є інвалідом 1 групи? Розглянути варіант поділу, запропонований ОСОБА_2 у додатку №11 до зустрічної позовної заяви від 24.07.2016 р. вх.№ 28347 (а.с.168)?». В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Виконуючи зазначену ухвалу про призначення додаткової судової комплексної оціночної та будівельно-технічної експертизи, експертною установою до суду спрямовано рахунок для оплати вартості експертизи на суму 6882,62 грн.
Судом з вказаним рахунком було ознайомлено ОСОБА_2 , який у судовому засіданні категорично відмовився від оплати рахунку або розстрочення його оплати, наполягав на звільненні його від оплати експертизи.
У зв'язку з несплатою рахунку Одеський НДІСЕ 20.06.2023р. повернув справу з ухвалою про призначення експертизи до суду без виконання.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року, клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі повторної судової експертизи - задоволено частково. Призначено у справі додаткову судову комплексну оціночну та будівельно-технічну експертизу на вирішення якої постановити наступні питання:
Чи існують можливі варіанти поділу будинку і надвірних споруд по АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного зі співвласників будинку - ОСОБА_1 - 2/3 частки та ОСОБА_2 - 1/3 частка, по можливості без переобладнання чи з мінімальним переобладнанням об'єктів , з підрахунком вартості часток кожного із співвласників для розрахунку грошової компенсації у разі, якщо поділ домоволодіння можливий не у суворій відповідності до ідеальних часток? Якщо так, то вказати ці варіанти поділу.
Розглянути варіант поділу, запропонований ОСОБА_2 у додатку №11 до зустрічної позовної заяви від 24.07.2016 р. вх.№ 28347 (а. с. 168).
Відповідно до висновку експерта № 24-3057 судової оціночно-будівельної та додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.2025 року:
- Розділити в натурі житловий будинок літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного зі співвласників будинку: ОСОБА_1 - 2/3 та ОСОБА_2 - 1/3, без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН В.2.2-15:2019 - неможливо.
- Розділити в натурі житловий будинок літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 в відповідності до Варіанта розподілу (т. 1а. 168) пропонуємого ОСОБА_2 , без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН В.2.2-15:2019 - неможливо.
- Організувати квартиру із нежитлового приміщення «І» пл.14,0 кв.м мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 з виділенням її в самостійний об'єкт в відповідності до нормативно-технічних, санітарних та протипожежних норм ДБН В.2.2-15:2019 -неможливо.
Виділити земельну ділянку в користування ОСОБА_2 з ідеальною часткою 1/3 без виділу в натурі частини житлового будинку - неможливо.
Ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 , складає 2 470 000 грн (два мільйони чотириста сімдесят тисяч гри.), в тому числі: 698 000 грн. (шістсот дев'яносто вісім тисяч грн.) - вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; - 1 772 000 грн (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі грн.) - вартість земельної ділянки.
- Ринкова вартість часток кожного із співвласників в домоволодінні АДРЕСА_1 становить: - 1/3 частина домоволодіння належна ОСОБА_2 - 823 000 грн. (вісімсот двадцять три тисячі гривень), в т.ч. : житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами - 233 000 грн (двісті тридцять три тисячі гривень); земельної ділянки - 590 000 грн (п'ятсот дев'яносто тисяч гривень); 2/3 частини домоволодіння належна ОСОБА_3 - 1 647 000 грн (один мільйон шістсот сорок сім тисяч гривень), в т.ч.: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами - 465 000 грн. (чотириста шістдесят п'ять тисяч гривень); земельної ділянки - 1 182 000 грн (один мільйон сто вісімдесят дві гривні).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Законність рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , колегією суддів не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтями 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 179, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18), від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).
Завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об'єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об'єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності.
Розглядаючи спір, який виник у цій справі, Одеським апеляційним судом за клопотанням ОСОБА_2 було призначено судову оціночно-будівельну та додаткову судову будівельну-технічну експертизу.
Оскільки після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мате окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.
Згідно висновку експерта №21-2080 від 17.08.2021р. будівельно-технічної експертизи розділити в натурі житловий будинок літ. «А» АДРЕСА_1 відповідно до часток кожного зі співвласників будинку ОСОБА_1 - 2/3 та ОСОБА_2 - 1/3, без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН - не можливо.
За варіантами, які були запропоновані ОСОБА_2 розділити в натурі житловий будинок літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 в відповідності до Варіанта розподілу (т. 1а. 168) пропонуємого ОСОБА_2 , без порушення нормативно-технічних, санітарних та протипожежних вимог ДБН В.2.2-15:2019 - неможливо; організувати квартиру із нежитлового приміщення «І» пл.14,0 кв.м мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 з виділенням її в самостійний об'єкт в відповідності до нормативно-технічних, санітарних та протипожежних норм ДБН В.2.2-15:2019 -неможливо. А також, виділити земельну ділянку в користування ОСОБА_2 з ідеальною часткою 1/3 без виділу в натурі частини житлового будинку - неможливо.
Отже, доводи апеляційної скарги не впливають на законність рішення суду першої інстанції, оскільки висновок експерта № 24-3057 встановив технічну неможливість запропонованих скаржником варіантів виділу частки в натурі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року, в оскарженій частині, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко