Єдиний унікальний номер 448/2052/25
Провадження № 2/448/934/25
іменем України
10.12.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтаж відеокамер, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про демонтаж відеокамер.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 23.10.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що така подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.175, 177 ЦПК України, а позивачці надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати сім днів з дня вручення їй копії ухвали про залишення позову без руху. Також позивачці роз'яснено, що у випадку виконання нею у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше заява вважається неподаною та повертається позивачці.
Вищевказана ухвала суду від 23.10.2025р. направлена позивачці ОСОБА_1 для усунення недоліків поштовою рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у поданій нею заяві, - АДРЕСА_1 .
З відомостей, отриманих з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за допомогою функції відстеження поштового відправлення за трек-номером R067037373904, про доставлення позивачці ухвали від 23.10.2025р., вбачається, що вищевказану ухвалу позивачка отримала 26.11.2025р. Відтак останнім днем 7-денного строку на усунення недоліків позовної заяви є 03.12.2025.
03.12.2025 року від позивачки до суду надійшла позовна заява у новій редакції у двох примірниках, а 05.12.2025 року - ще один примірник цієї ж заяви, ідентичний за змістом попередньому.
Однак, вивчивши позовну заяву у новій редакції, вважаю, що вимоги ухвали від 23.10.2025р. усунуто позивачкою лише частково.
Так, в ухвалі судді Мостиського районного суду Львівської області від 23.10.2025р. зазначено про наступні недоліки позовної заяви: всупереч положенням ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивачкою ОСОБА_1 не вказано:
- на виконання п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, - відомості про повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) відповідачки, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта позивачки та відповідачки, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивачки та відповідачки;
- на виконання п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, - не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;
- на виконання п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України, - не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- на виконання п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, - не зазначено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначено докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначено щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- на виконання п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, - не зазначено щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- на виконання п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, - не зазначено щодо підтвердження позивачкою про те, що нею не подано іншого позову з тими самими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з цим, позивачкою усунено недоліки щодо: зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, зокрема позивачка вказала, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви нею не здійснювалися; зазначення позивачкою щодо наявності у неї оригіналів документів (доказів), копії яких долучено до позовної заяви знаходяться у неї; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтверджено, що нею не подано іншого позову до відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав до суду.
Інші недоліки, про які зазначено в ухвалі суду від 23.10.2025р., позивачкою не усунено.
Зокрема, нова редакція позову повторно не містить повного виконання: п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме не зазначено повні дані відповідача ОСОБА_2 , зокрема, повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, які б надали суду можливість однозначно ідентифікувати відповідача та здійснити належну перевірку та встановлення місця проживання відповідача. При цьому, зазначаючи другого відповідача ОСОБА_3 допускає аналогічні порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.1.2012 №5492-VI, ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №5492-VI суддя при здійсненні судочинства має доступ до інформації Реєстру в обсязі, необхідному для ідентифікації учасників судового процесу.
Для вчинення таких дій потрібні, щонайменше, повні прізвище, ім'я, по батькові особи, повна дата її народження чи РНОКПП. Водночас позивачкою замість повного імені відповідача 1, по батькові зазначені ініціали « ОСОБА_3 » та замість повного імені відповідача 2, зазначено лише прізвище та ім'я без по батькові, а саме « ОСОБА_2 ».
Вказані обставини унеможливлюють здійснення судом процесуальних дій, передбачених ч.ч. 6, 8 ст.187 ЦПК України для визначення підсудності.
У свою чергу, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону та підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Також позивачка зазначаючи, що нею вживалися заходити досудового врегулювання спору, не додає жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Крім того, в одному з примірників позовної заяви не зазначено дату, коли саме було підписано позивачкою позовну заяву.
Положення п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви. Однак, позов в новій редакції не містить прохальної частини, на відміну від первісного.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
У відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, враховуючи те, що позивачкою у встановлений строк не виконані у повному обсязі вимоги ухвали судді від 23.10.2025р., позовну заяву ОСОБА_1 слід вважати неподаною й таку необхідно їй повернути.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Пунктом 2 ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Окрім цього, вважаю за доцільне роз'яснити позивачці, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а також її право заявити клопотання про повернення сплаченої суми судового збору.
В зв'язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки, після усунення вказаних вище невідповідностей вимогам закону, позивачка має право повторного звернення до суду із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтаж відеокамер - повернути позивачці.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а також право заявити клопотання про повернення сплаченої суми судового збору.
Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала про повернення заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кічак