Справа № 149/4062/25
Провадження №1-кс/149/729/25
12.12.2025 м. Хмільник
Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 отримавши скаргу адвоката ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_3 , у порядку ст. 206 КПК України,
12.12.2025 адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду, в інтересах ОСОБА_3 , зі скаргою у порядку ст. 206 КПК України.
Скарга мотивована тим, що 10.12.2025 ОСОБА_3 був незаконно затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи це, адвокат ОСОБА_2 просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно доставити ОСОБА_3 до суду для з'ясування підстав позбавлення волі, а також звільнити ОСОБА_3 з-під незаконного утримання.
Дослідивши подану скаргу, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 18 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Враховуючи принцип диспозитивності, у відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (ч. 1 ст. 206 КПК України). Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України). Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи (ч. 3 ст. 206 КПК України).
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення", підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до КК України і КПК України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
З аналізу наведених вище норм КПК України видно, що слідчий суддя здійснює повноваження у кримінальному провадження, в межах та у спосіб визначений КПК України та не має повноважень для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів, адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в порядку ст. 206 КПК України, в якій просить звільнити ОСОБА_3 , як такого, що незаконно утримується ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У свою чергу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022.
Таким чином представники ТЦК та СП не діють в рамках КПК України, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
У разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту, він має право звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, подана скарга не підлягає розгляду слідчим суддею, у порядку ст. 206 КПК України.
На підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовуючи загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про необхідність застосування ч. 4 ст. 304 КПК України, і у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 9, 24, 26 206, 309, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_3 , у порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_4