Справа № 524/9945/23 Номер провадження 22-ц/814/3917/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
08 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути заборгованість за договором №621088023 в сумі 38215,80 грн., з яких: 9000 грн. основний борг, 29215,80 грн. борг по відсоткам, та за договором №2500344 в сумі 11939,05 грн., з яких: 3900 грн. основний борг, 8039,05 грн. борг по відсоткам, а всього 50154,85 грн. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №621088023 за умовами якого товариство зобов'язалось надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 грн. зі строком повернення до 16.11.2021.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, а 31.12.2020 укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції та на підставі вказаного договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №621088023.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу№ 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №621088023 в сумі 38215,80 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 9000 грн., суми заборгованості за відсотками - 29215,80 грн.
23.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», укладено договір №2500344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав 3900 грн., зі строком кредиту - 15 днів.
05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2500344 на суму 11939,05 грн.
Зважаючи на отримання коштів позичальником та невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню коштів, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор», звернулося до суду з позовом про їх стягнення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №621088023 від 17.10.2021 та №2500344 від 23.10.2021 в розмірі 26609,05 грн. та судові витрати в сумі 1423,86 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4922,46 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук О.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Також просить стягнути витрати за надання правничої допомоги в загальній сумі 20000 грн.
Вказує, про безпідставність об'єднання вимог, які підтверджуються різними доказами та стосуються різних кредитних договорів.
Звертає увагу, що позивачем було обраховано відсотки поза межами строку дії кредитних договорів, що не передбачено чинним законодавством.
Недоведеним вважає підписання договорів в електронному вигляді саме відповідачем, що виключає покладення на нього обв'язку по поверненню коштів.
Також зазначає про недоведеність прав нового кредитора.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, а 31.12.2020 укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції.
На підставі вказаного договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №621088023.
17.10.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №621088023 за умовами якого товариство зобов'язалось надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9000 грн. зі строком повернення до 16.11.2021.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №621088023 в сумі 38215,80 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 9000 грн. та суми заборгованості за відсотками - 29215,80 грн.
23.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2500344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач отримав 3900 грн. на 15днів.
05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2500344 на суму 11939,05 грн.
Неналежні виконання умов кредитних договорів призвели до виникнення вищевказаних заборгованостей, які в свою чергу перейшли до позивача, як нового кредитора, та не були погашені ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, правомірність та законність переходу права вимоги від первісних кредиторів до нового кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ», неналежне виконання кредитних зобов'язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості, яку стягнув згідно наданих розрахунків, по договору №621088023 в межах строку його дії, а по договору №2500344 в межах строку дії та 3-и разової пролонгації згідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Матеріалами справи доводиться, що договір кредитної лінії №621088023 укладений 17.10.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було підписано останнім 17.10.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9W5R4, а договір №2500344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 від 23.10.2021 підписано позичальником одноразовим ідентифікатором М202 23.10.2021. При цьому обидва договори містять особисті дані позичальника як то його місце реєстрації, ІПН, номер телефону, електронну пошту.
Кошти по кредитним договорам в сумі 9000 грн. та 3900 грн. були перераховані первісними кредиторами на картку позичальника НОМЕР_1 , що останнім не було спростовано.
Доводи апелянта щодо відсутності ідентифікації підписання кредитних договорів саме ОСОБА_1 не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки електронні правочини було укладено шляхом накладення електронного підпису, а перед їх укладанням дані позичальника вносяться ним особисто на сайті кредитодавця шляхом заповнення заявки, що дає змогу повністю ідентифікували особу позичальника.
Відхиляються колегією суддів і посилання на порушення судом норм процесуального права та необхідність розгляду позовних вимог по 2 кредитним договорам окремо по кожному, оскільки на думку адвоката вимоги мають різні підстави виникнення, підтверджуються різними доказами та не є похідними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
В даному випадку позивачем, ТОВ «ФК«ЄАПБ», як новим кредитором, було об'єднано вимоги, що стосуються стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання одним і тим же позичальником - ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, що є процесуально виправданим.
Необхідного мати на увазі, що саме позивач наділений правом у позовній заяві викладати свої вимоги щодо підстав та предмета спору.
При цьому відповідач не ініціював питання щодо роз'єднання позовних вимог в суді першої інстанції.
Що стосується незгоди апелянта з нарахованими відсотками, то місцевим судом було вірно зазначено та відмовлено в частині вимог щодо нарахування відсотків по кредитному договору №621088023, які були здійснені поза межами строку дії кредитного договору тривалістю 30 днів, в зв'язку з чим було стягнуто тіло кредиту 9000 грн. та відсотки за базовою ставкою в сумі 5670 грн. за 30 днів користування кредитом.
Разом з тим, в договорі №2500344 сторони узгодили автоматичне продовження кредиту, яке обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 днів (розділ 4 договору), а тому суд взяв до уваги автоматичне продовження договору та стягнув відсотки в межах автопролонгації 8039,05 грн. та тіло 3900 грн.
Доказів виконання умов договору, які-б свідчили про відсутність підстав для автопролонгації кредитного договору стороною відповідача не надано.
Також апелянт вважає недоведеним перехід права вимоги від первісних кредиторів до нового, що не підтверджено належними доказами.
Вказані доводи апелянта відхиляються колегією суддів виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем додано договір факторингу №20102022 з додатковою угодою до нього щодо переходу прав вимоги по кредитному договору №621088023 укладеному з ОСОБА_1 до нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ», що доводиться витягом з реєстру прав вимоги, де він іде під номером 1194.
З іншого договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 та витягу з реєстру боржників також вбачається перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора права вимоги по кредитному договору №2500344, укладеному з ОСОБА_1 .
Окрім того позивачем надано платіжні доручення про плату права за відступлення вимоги по договору факторингу №20102022 в сумі 3011843,88 грн. та по договору факторингу №05052023 в сумі 506880 грн.
Вказані докази на думку колегії суддів в повній мірі доводять правомірність переходу прави вимоги до нового кредитора - позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує скасування чи зміну судового рішення.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин