Справа № 526/1126/24 Номер провадження 22-ц/814/2915/25Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, індексації орендної плати), -
У березні 2024 року ОСОБА_1 завернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначав, що є власником земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номера 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 площею 2,0855 га та 2,09 га відповідно, на території Гадяцької (до об'єднання Сарівської сільської ради) об'єднаної територіальної громади Миргородського (до об'єднання Гадяцького) району Полтавської області.
17.05.2015 вказані земельні ділянки передані в оренду ТОВ «Стандарт-Агро», про що укладено договори оренди №б/н. Вподальшому орендарем земельних ділянок стало ТОВ «Агро-Край». Договір укладено на 7 років. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Орендодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкодавець позивача у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши у строкове орендне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Натомість відповідач, у порушення строку та обов'язку, передбачених договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2021 - 2022 роки.
Із підстав викладеного, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 площею 2,0855 га та 2,09 га відповідно, на території Гадяцької (до об'єднання Сарівської сільської ради) об'єднаної територіальної громади Миргородського (до об'єднання Гадяцького) району Полтавської області за 2021- 2022 роки у загальному розмірі 38660,36 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, індексації орендної плати) - задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками кадастрові номера 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 за 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 38660 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 36 коп., з них: основний борг у розмірі 26610 (двадцять шість тисяч шістсот десять) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 1596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн. 60 коп., інфляційні витрати у розмірі 10453 (десять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 20 коп.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок.
В апеляційному порядку рішення оскаржив відповідач ТОВ «Агро-Край». Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права .
Апелянт зауважує, що дійсно не розрахувався із власником земельної ділянки , проте на це повпливали певні обставини. Так, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.08.2023 року (Реєстр № 2096, 2097) ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 та спадщина складається з земельних ділянок кадастрові номера 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 площею 2,0860 га, 2,0855 га, відповідно, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Гадяцької об'єднаної територіальної громади. Тобто в період з 09.12.2022 по 14.08.2023 був відсутній власник та відповідно відповідач не мав можливості належним чином виконати договірні зобов'язання.
Окрім того , скаржник зауважує, що не розрахувався за земельну ділянку кадастровий номер 5320486900:00:009:0043 за 2021 рік 5355,37 грн. за період з 01.01.2022 по 17.05.2022: 2010,10 грн. = 14,67 грн. за один день оренди х 137 днів. Загалом - 7 365,47 грн. відповідач не розрахувався за земельну ділянку кадастровий номер 5320486900:00:009:0044 за 2021 рік 5355,37 грн. за період з 01.01.2022 по 17.05.2022: 2010,10 грн. = 14,67 грн. за один день оренди х 137 днів. Загалом - 7 365,47 грн.
Натомість , суд першої інстанції вважав вірними розрахунки позивача та на їх підставі стягнув з позивача значно вищу, необґрунтовану суму заборгованості , з урахуванням невірно порахованого індексу інфляції та 3% річних.
Зважаючи на викладене скаржник просить змінити рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року виклавши його резолютивну частину таким чином: «Стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками кадастрові номера 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 за 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 14 925 грн. 09 коп., з них: основний борг у розмірі 14 730 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 76 грн. 07 коп., інфляційні витрати у розмірі 118 грн. 07 коп.»
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимогчастини 1статті 369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.08.2023 року (Реєстр № 2096, 2097) ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 та спадщина складається з земельних ділянок кадастрові номера 5320486900:00:009:0043, 5320486900:00:009:0044 площею 2,0860 га, 2,0855 га, відповідно, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Гадяцької об'єднаної територіальної громади.
17.05.2015 вказані земельні ділянки передані в оренду ТОВ «Стандарт-Агро», про що укладено договори оренди №б/н. Вподальшому орендарем земельних ділянок стало ТОВ «Агро-Край». Договір укладено на 7 років. Визначено , що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі - 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав з 01.01.2018 орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6652,64 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.2023 року ОСОБА_1 продав та передав земельну ділянку площею 2,0855 га кадастровий номер 5320486900:00:009:0043 покупцю ОСОБА_3 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.2023 року ОСОБА_1 продав та передав земельну ділянку площею 2,0860 га кадастровий номер 5320486900:00:009:0044 покупцю ОСОБА_3 .
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав обов'язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у розмірі встановленому договором з урахуванням положень ч.2ст.625 ЦК України.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на слідуюче.
Доводи апеляційної скарги їх правильність не спростовують та зводяться до загального цитування норм ЦПК України та його довільного тлумачення на власну користь.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21,22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Із огляду на викладене саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказував, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав, орендна плата була визначена на рівні 10% від нормативно грошової оцінки, а отже при визначенні заборгованості за 2021-2022 рік необхідно виходити саме з вказаного розміру НГО та відповідно визначати відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання та розмір пені.
Вирішуючи спір в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до умов договору оренди, з новим орендарем ТОВ «Агро-Край» сторони визначили, що з 01.01.2018 оренда плата складатиме 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та становитиме в грошовому виразі 6652,64 грн.
Відтак , у відповідача виник обов'язок зі сплати позивачу орендної плати за 2021- 2022 рік , адже факту сплати орендної плати відповідачем не доведено, більше того скаржник сам у апеляційній скарзі підтверджує наявність заборгованості.
Щодо посилань скаржника на необхідність зменшення суми орендної пати, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням строку дії договору , апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.
Договором оренди землі визначено домовленість сторін щодо орендної плати.
Зокрема , сторонами ( спадкодавцем ОСОБА_2 ) узгоджено суму орендної плати , 10,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору.
Згідно змісту угод укладених між сторонами , строк договору оренди визначено в сім календарних років, з травня 2015 року по травень 2022 року. Відповідно, орендар мав сплачувати орендодавцеві плату за користування земельною ділянкою за кожен з семи календарних років. З урахуванням чого, оплата за календарні роки, які охоплювали період з травня 2020 року по травень 2021 та з травня 2021 по травень 2022 року, проведена не була , аргументи скаржника , щодо закінчення терміну дії договорів у травні , та відповідно необхідності зменшення суми стягнутої судом першої інстанції при наявності умови про сплату орендної плати за рік оренди , неможливо сприймати як можливість ТОВ «Агро-Край» здійснювати виплати орендної плати за неповний календарний рік.
Доказів укладення угод із іншими умовами щодо сум та термінів проведення оплати скаржником не надано, також не доведено й дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, що у свою чергу могло б слугувати підставою для часткового стягнення орендної плати.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зроблено висновок, що: «у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».
Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17, провадження № 61-17583св20).
Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача є необґрунтованими не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим не заслуговують на увагу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов