Справа № 539/1844/22 Номер провадження 22-ц/814/3047/25Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Горбун К.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», заінтересована особа Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про заміну сторони її правонаступником, -
У квітні 2025 року ТОВ «Полтаваенергозбут» звернулося до суду з заявою, в якій просило замінити вибулого боржника ОСОБА_1 , яка померла, правонаступником виконавчим комітетом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у справі № 539/1844/22.
12.08.2022 суд видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2777,10 грн та судовий збір у розмірі 248,10 грн.
ОСОБА_1 померла. 14.11.2024 суд ухвалив рішення про визнання відумерлою спадщиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 та передав її у власність Лубенській територіальній громаді.
Оскільки територіальна громада є так званим екстраординарним спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_1 , тому Лубенська міська рада зобов'язана задовольнити вимоги кредитора ТОВ «Полтаваобленерго» до спадкодавця ОСОБА_1 .
Оскільки міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету та не має рахунків, з метою реального виконання судового рішення стягнення присуджених грошей має здійснюватися з рахунку розпорядження бюджетних коштів, яким є виконавчий комітет Лубенської міської ради.
22.04.2025 представник виконавчого комітету Лубенської міської ради подав заяву про заперечення проти заяви ТОВ «Полтаваенергозбут», оскільки відумерла спадщина у вигляді квартири після смерті ОСОБА_1 на праві власності належить Лубенській територіальній громаді, а не виконавчому комітету Лубенської міської ради, тому виконавчий комітет не є правонаступником. Відповідно до положень статей 22, 1231 ЦК України до Лубенської територіальної громади не переходять обов'язки спадкодавця, який був боржником у зобов'язанні зі сплати заборгованості за комунальні послуги. Тому ані Лубенська міська рада, ані її виконавчий комітет не є правонаступниками ОСОБА_1 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про заміну сторони її правонаступником у судовому наказі № 539/1844/22 від 12.08.2022.
Замінено боржника ОСОБА_1 на її правонаступника Лубенську територіальну громаду в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у судовому наказі, який виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 12.08.2022, справа № 539/1844/22, провадження № 2-н/537/479/2000.
Відмовлено в частині заміни боржника на виконавчий комітет Лубенської міської ради.
В апеляційному порядку ухвалу оскаржив Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.Скарга мотивована тим , що ТОВ “Полтаваенергозбут» просило замінити боржника лише у виконавчому провадженні, а не в судовому наказі. Дане підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 4544447. Отже, суд першої інстанції задовольняючи частково заяву ТОВ “Полтаваенергозбут» вийшов за межі вимог, що не відповідає принципу верховенства права.
Також вказує, що оскільки Лубенська територіальна громада в особі Лубенської міської ради, в розумінні ч.1 ст. 1222 ЦК України, не є спадкоємцем ОСОБА_1 та не приймала спадщину, що відкрилась після неї, тому на територіальну громаду не розповсюджуються норми законодавства, які регулюють спадкові правовідносини.
Окрім того, на думку скаржника Лубенська міська рада не мала правових підстав набувати обов'язків, пов'язаних з постачанням електроенергії до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у періоді за який стягуються збитки, відповідно не будучи ні споживачем вказаних послуг, ні власником вказаного майна.
Зауважує, що Відповідно до ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 1, 4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок, зокрема відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Невиконані грошові зобов'язання спадкодавця зі сплати за надані послуги не є збитками. Отже, до особи, яка набула право власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходять обов'язки спадкодавця (боржника у зобов'язанні) зі сплати за надані послуги.
З урахуванням викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року, та постановити нову про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут».
У справі встановлено , що 12.08.2022 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області виніс судовий наказ у справі № 539/1844/22, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтавоенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2777,10 гривень та судовий збір в розмірі 248,10 гривень (а. с. 4).
12.01.2024 приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. направила ТОВ «Полтаваенергозбут» повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку зі смертю боржника (а. с. 5).
14.11.2024 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалив рішення у цивільній справі № 539/4696/24 про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 , відумерлою спадщиною та передати її у власність Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (а. с. 6 - 7). Це рішення набрало законної сили 17.12.2024.
В цьому рішенні суд встановив, що ОСОБА_1 належала вказана квартира, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Після її смерті спадщину ніхто не прийняв, заяв про прийняття спадщини не подавав.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 11.02.2025 право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить Лубенській територіальній громаді в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (а. с. 8)
30.04.2025 в суді зареєстрований лист начальника Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.04.2025, що згідно обліково-реєстраційної документації та даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, судовий наказ № 539/1844/22 виданий Лубенським міськрайонним судом Полтавської області - до відділу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.
Звертаючись із заявою про заміну сторони її правонаступником ТОВ «Полтаваенергозбут» вказувало , що майно належне за життя ОСОБА_1 . Перейшло у власність Лубенської територіальної громади , проте , оскільки остання не є розпорядником коштів , стягнення має здійснюватися з рахунку розпорядження яким здійснює виконавчий комітет Лубенської міської ради.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. 3 ст. 1277 ЦК України).
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 листопада 2017 року у справі № 926/617/17 зазначено, «що відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 Цивільного кодексу України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України. Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19))».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 2-7763/10 (провадження N 14-197цс21) зроблено висновки про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у цивільних (матеріальних) правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України має вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 (пункт 109)).
В порушення вищевказаних вимог законодавства суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не вказав, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного територіальною громадою в порядку визнання спадщини відумерлою.
Статтею 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Частиною 3 ст.2 ЦПК України передбачено, що засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права; рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Принцип рівності сторін забезпечує справедливий судовий розгляд та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене змісту, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено висновок, що: «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. […] У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (ч.2 ст. 410 ЦПК України). Тлумачення ч.2 ст. 410 ЦПК України свідчить, що правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 08 листопада 2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. На національні суди покладено обов'язок з'ясувати чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Судом першої інстанції при задовленні заяви про заміну сторони її правонаступником було залишено позаувагою, що правонаступник на якого замінили ОСОБА_1 - Лубенська міська рада Полтавської області , взагалі не була залучена до участі у розгляді відповідної заяви.
Відтак, на думку колегії суддів , виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви суперечать вимогам процесуального закону.
Судом не встановлено факту звернення ТОВ «Прлтаваенергозбут» із вимогою до Лубенської міської ради у строк визначений ст.1281 ЦК України , не визначено що міська рада несе відповідальність за борговим зобов'язанням ОСОБА_1 в межах обсягу майна , що є відумерлою спадщиною та окрім того , не залучено до участі у розгляді заяви Лубенську міську раду попри те , що ухвала прийнята саме щодо її прав та обов'язків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
Оскільки апеляційним судом встановлено, що справу розглянуто судом за відсутності Лубенської міської ради, яка не залучена до участі у справі, то відповідно таке порушення норм процесуального є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задовленні заяви стягувача про заміну боржника на її правонаступника.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - задовольнити частково.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2025 року - скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», заінтересована особа Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про заміну сторони її правонаступником - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов