Справа № 161/6475/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/1418/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
08 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю представника заявника: Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - Антонюк Л. Є.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за клопотанням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, заінтересована особа ОСОБА_3 , про продовження строку дії рішення про визнання недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року,
07 квітня 2025 року Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії рішення Луцького міськрайонного суду від 29.05.2023 у справі № 161/6803/22 про визнання недієздатною ОСОБА_1 , встановлення над нею опіки та призначення опікуном ОСОБА_3 ..
Клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 є особою, яка страдає стійким хронічним психічним розладом у вигляді деменції внаслідок хвороби Альцгеймера та потребує постійного стороннього догляду і допомоги, оскільки таке захворювання позбавляє її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому існує необхідність у продовженні строку дії рішення суду від 29.05.2023, яке набрало законної сили 04.07.2023.
Ураховуючи наведене, заявник просив продовжити строк дії рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року і для розгляду клопотання призначити повторно судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
- Чи страждає ОСОБА_1 на психічний розлад здоров'я та чи є він хронічним і стійким?
- Чи здатна ОСОБА_1 внаслідок наявного захворювання усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?
- Чи може ОСОБА_1 за станом здоров'я бути присутньою у судовому засіданні та давати пояснення по суті справи?
Проведення експертизи доручити Волинській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення клопотання.
Зазначає, що клопотання про продовження строку дії рішення суду Департаментом соціальної політики Луцької міської ради подано до суду за 2 місяці 28 днів до закінчення такого строку, тобто у значно більший строк, ніж передбачено ч. 7 ст. 300 ЦПК України.
Ухвалою суду від 16.04.2025 було призначено судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_1 ..
Листом від 29.05.2025 суд погодив експертній установі строки проведення судово-психіатричної експертизи.
Висновок експерта був підготовлений лише 21.08.2025 у зв'язку із завантаженістю експертної установи.
Фактично заявник вчинив усі передбачені процесуальним законом дії, які від нього залежать для продовження строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатною, встановлення та призначення опікуна.
У зв'язку із завершенням строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатною, встановлення та призначення опікуна de jure ОСОБА_1 є дієздатною, однак de facto - вона продовжує страждати на стійкий психічний розлад, що унеможливлює усвідомлення нею значення своїх дій та керування ними.
Вважає, що під час розгляду справи суд допустив надмірний формалізм, застосувавши норми процесуального права без врахування конкретних обставин справи. В ситуації, що виникла, негативні наслідки рішення суду переважають принципи розумності, доцільності та раціональності.
Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.
У судовому засіданні представники усіх учасників справи (кожен зокрема) апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку, що з об'єктивних причин суд не зміг розглянути клопотання у встановлений ч. 9 ст. 300 ЦПК України строк, оскільки висновок експертизи надійшов до суду лише 27.08.2025, в той час як рішення суду вичерпало свою дію 04.07.2025. З незалежних від суду причин станом на 14.10.2025 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2023, яким ОСОБА_1 визнано недієздатною, вичерпало свою дію, а тому продовження строку дії цього рішення є неможливим. Крім того, об'єктивною причиною неможливості розгляду справи судом зазначено неподання заявником висновку судово-психіатричної експертизи при зверненні до суду із заявою.
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Частинами першою та другою статті 39 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», під тяжким психічним розладом розуміють розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Оскільки дієздатність фізичної особи безпосередньо визначається станом її психічного здоров'я, у Законі України «Про психіатричну допомогу» міститься презумпція психічного здоров'я. Стаття 3 вищевказаного Закону передбачає, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч. 6 ст. 300 ЦПК України).
Частиною сьомою статті 300 ЦПКУ України передбачено, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Згідно з ч. 9 ст. 300 ЦПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи, рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.05.2023 у справі № 161/6803/22 ОСОБА_1 визнано недієздатною, встановлено на нею опіку та призначено її опікуном ОСОБА_3 .. Встановлено строк дії рішення - 2 роки з дня набрання рішенням законної сили.
Це рішення набрало законної сили 04.07.2023.
07.04.2025 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про продовження строку дії рішення про визнання недієздатною ОСОБА_1 .. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є особою, яка страждає стійким хронічним психічним розладом у вигляді деменції внаслідок хвороби Альцгеймера та потребує постійного стороннього догляду і допомоги. Захворювання позбавляє її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому існує необхідність у продовженні строку дії рішення про визнання її недієздатною та встановлення опіки.
Одночасно у клопотанні заявлено про проведення судово-психіатричної експертизи повторно для визначення психічного стану ОСОБА_1 .
До клопотання приєднано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12AAГ № 875359 від 17.09.2024, згідно якої ОСОБА_1 є інвалідом, група інвалідності перша «А», встановлена довічно, та ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2025 клопотання Департаменту було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2025.
Ухвалою суду від 16.04.2025 призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
1. Чи страждає ОСОБА_1 на будь-яке психічне захворювання ?
2. Чи є психічне захворювання ОСОБА_1 хронічним та (або) стійким?
3. Чи дозволяє психічне захворювання ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними?
Проведення експертизи доручено експертам Волинської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», попереджено їх про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Цю ухвалу суду надіслано для виконання до експертної установи 17.04.2025.
З матеріалів цієї електронної судової справи № 161/6475/25 встановлено, що листом Волинської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 28.05.2025 (вх. № ЕП-5016/25-вх від 28.05.2025) суду було повідомлено, що матеріали справи та ухвала суду надійшли до експертної установи 02.05.2025 та поінформовано суд, що проведення експертизи призначено на 10 год 00 хв 05.11.2025.
Разом із тим у письмових (паперових) матеріалах справи такий лист відсутній.
З наявних у справі матеріалів встановлено, що листом Волинської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» від 05.08.2025 (вх. № ЕП-7167/25-вх від 05.08.2025) суду було повідомлено, що у зв'язку із оптимізацією роботи філії з'явилась можливість проведення експертизи раніше - о 10 год 00 хв 20.08.2025, про що просили поінформувати заявника.
27.08.2025 до суду першої інстанції надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 239 від 21.08.2025 (форма проведення амбулаторна).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 239 від 21.08.2025 Волинської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявляються в даний час ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді деменції внаслідок хвороби Альцгеймера. Виявлений розлад зі сторони психіки позбавляє ОСОБА_1 можливості усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду № 3 від 28 березня 1972 року «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» у справах про визнання громадянина недієздатним призначається судово-психіатрична експертиза.
Призначення судом судово-психіатричної експертизі в цій категорії справ є обов'язковим, оскільки така експертиза проводиться виключно на підставі ухвали суду.
Згідно з п. 20 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 № 865, строк проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи становить до 30 робочих днів з дати отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і обсягу її об'єктів, поданих на дослідження, цей строк може бути продовжено з інформуванням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) та за клопотанням якого (якої) експерт був залучений.
Судовий експерт не звертався до суду із заявою про погодження строку проведення експертизи понад 30 днів, однак повідомив суд про призначення такої експертизи поза межами встановленого Порядком строку.
Представник ОСОБА_2 стверджує, що листом від 29.05.2025 №161/6475/25/43489/2025 на адресу Волинської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» суд першої інстанції погодив строки проведення судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_1 у відповідь на лист від 28.05.2025. Однак, такий лист суду в письмових та електронних матеріалах справи відсутній.
Не зважаючи на це, апеляційний суд вважає, що відсутність будь-якої реакції суду на лист від 28.05.2025 свідчить про погодження, що висновок експерта може бути виготовлений після закінчення строку дії рішення суду про визнання особи недієздатною.
При цьому мотивування судом відмови в задоволенні клопотання тим, що такий висновок не був наданий заявником разом із цим клопотанням свідчить про суперечливість висновків суду його процесуальним рішенням, прийнятим під час розгляду справи.
Покладення обов'язку на суд розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії та невиконання судом такого обов'язку не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, поданого з дотриманням строку, передбаченого ч. 7 ст. 300 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи строк дії рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2023, яке набрало законної сили 04.07.2023, збігав через два роки, тобто 04.07.2025.
Клопотання про продовження строку дії вказаного вище рішення суду заявником було направлено до суду 07.04.2025, тобто за 2 місяці і 28 днів до завершення дії рішення, яке заявник просив продовжити, отже завчасно.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. ЄСПЛ зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Враховуючи те, що клопотання про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною подано заявником завчасно, в клопотанні зазначені обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим було заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, призначення якої є обов'язковим для встановлення психічного стану; беручи до уваги, що у суду першої інстанції було достатньо часу для призначення експертизи та отримання висновку судово-психіатричної експертизи ще до закінчення строку дії рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що вказане клопотання про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною підлягає до задоволення.
При цьому апеляційний суд враховує, що призначення опікуна недієздатній особі чи продовження дії рішення суду з вказаного приводу переслідує перш за все найважливішу ціль: не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві, і що саме на суд покладається першочерговий обов'язок призначити опікуна такій особі чи продовжити строк дії вже прийнятого рішення.
Заявнику не повинно ставитися у провину те, що висновок експерта надійшов до суду після закінчення визначеного ч. 9 ст. 300 ЦПК України строку, оскільки розгляд клопотання до закінчення строку дії рішення суду є обов'язком суду.
Крім того, важливо вказати на те, що право звертатися до суду щодо продовження строку дії такого рішення суду є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод особи, яку визнано недієздатною, а тому суд першої інстанції зобов'язаний був вжити всіх необхідних заходів для захисту інтересів ОСОБА_1 на виконання приписів ст. 300 ЦПК України в розумні строки.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене та встановлені обставини, які свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу у ОСОБА_1 , внаслідок якого вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується відповідним висновком судово-психіатричної експертизи, беручи до уваги, що суд першої інстанції не здійснив розгляд клопотання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради у визначений ст. 300 ЦПК України строк, апеляційний суд, зважаючи на завдання та основні засади цивільного судочинства, вважає за необхідне задовольнити клопотання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та продовжити строк дії рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатною на два роки.
Так як судом прийнято рішення про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатною, то повноваження ОСОБА_3 щодо опіки над недієздатною також продовжуються та питання про призначення опікуна не потребує повторного вирішення, оскільки останній від виконання таких обов'язків не звільнявся.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання зроблені з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
Здійснюючи розширене тлумачення застосування ч. 2 ст. 299 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 637/909/21 дійшов висновку, що на рахунок держави у справах окремого провадження про визнання фізичної особи недієздатною відносяться всі судові витрати - як судовий збір, так і витрати, пов'язані з розглядом справи, що узгоджується з правилом, яке сформульоване в ч. 1 ст. 133 ЦПК України.
Отже, щодо судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України за розгляд такої категорії справ вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 300, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Людви Олександра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Клопотання задовольнити.
Продовжити на два роки строк дії рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2023 року в цивільній справі № 161/6803/22 про визнання недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над нею опіки та призначення опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді