печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40327/25-к
04 грудня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, у кримінальному провадженні № 62024000000000428 від 22.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, а саме: на автомобіль марки Volkswagen Touareg, VIN НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «АСТРОКОН» (код ЄДРПОУ 38360522), з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор у судовому засідання підтримав клопотання та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
З клопотання вбачається, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000428, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426 1 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в указаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Матеріали кримінального провадження № 62024000000000428 від 22.05.2024 виділено з матеріалів кримінального провадження № 62023000000000632 від 19.07.2023 за підозрою ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 426-1 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що в рамках кримінального провадження № 62023000000000632 від 19.07.2023 серед іншого 02-03.08.2023 проведено обшук автомобіля Volkswagen Touareg, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , належного ТОВ «САНОФІ-АВЕНТІС УКРАЇНА», яким користувався ОСОБА_5 , за результатом якого виявлено та вилучено грошові кошти, речі та документи, що мають доказове значення.
Під час здійснення подальшого досудового розслідування встановлено, що зазначений автомобіль, відповідно до акта про примусове відчуження або вилучення майна від 14.03.2022, колишнім керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 примусово відчужено у ТОВ «САНОФІ-АВЕНТІС УКРАЇНА» для потреб Збройних Сил України.
Проте зазначений автомобіль на потреби Збройних Сил України не передавався. Натомість у липні 2023 року колишній керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 передав його третій особі, ОСОБА_5 , без оформлення будь-яких документів і без будь-яких правових підстав для цього.
Під час огляду 14.08.2025 авто Volkswagen Touareg, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань вказаний транспортний засіб у третьої особи, ОСОБА_5 , вилучено та за письмовою згодою представника власника майна, ТОВ «САНОФІ-АВЕНТІС УКРАЇНА», передано на відповідальне зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_8 від 14.08.2025 автомобіль визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Клопотання про арешт майна направлено до суду 15.08.2025 рекомендованим листом № 0103285366414.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як вбачається з матеріалів клопотання, автомобіль на потреби Збройних Сил України не передавався. Натомість у липні 2023 року колишній керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 передав його третій особі, ОСОБА_5 , без оформлення будь-яких документів і без будь-яких правових підстав для цього. Наведене у сукупності свідчить про наявність у вилученого автомобілю ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно шляхом заборон його відчуження та розпорядження, а саме: на автомобіль марки Volkswagen Touareg, VIN НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «САНОФІ-АВЕНТІС УКРАЇНА» та перебуває у володінні та користуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні № 62024000000000428 від 22.05.2024.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1