22.10.2025 Справа № 756/19909/21
Справа № 756/19909/21
1-кп/756/438/25
22.10.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
проводячи відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12021100050002338 від 26.10.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шахворостівки Миргородського району Полтавської області, зареєстрованого у цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 , такого, що має середню спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, раніше судимого за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2021 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без застосування додаткового покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 цього Кодексу, а також на момент ухвалення судом рішення за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.02.2024 за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 цього Кодексу,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 (в режмі відеоконференції),
захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України.
До суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 клопотання підтримав та просив задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та просив задовольнити. При цьому зазначив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, проти закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, що є нереабілітуючою підставою, не заперечує.
Прокурор поклався на розсуд суду.
Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також матеріали кримінального провадження, зокрема, відомості, що стосуються особи обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 285 КПК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 цього Кодексу у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборони щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Тобто, скоєння впродовж строку давності нового кримінального проступку чи нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або менш суворі за видом заходи примусу, не впливає на перебіг диференційованих строків давності.
Перебіг давності преривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №735/1121/20 (провадження №13-26кс22), вчинення особою в межах визначеного ч. 1 ст. 49 КК України строку нового злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк і понад 2 роки, не нівелює диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі термін, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.
Суд акцентує, що за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності під час розгляду справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність зазначених умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного та/або обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Водночас, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, останні у свою чергу поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обвинувачує ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, подія 23.10.2021. Відповідно до ст. 12 цього Кодексу злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відноситься до нетяжких і диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить 3 роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України).
Водночас, судом встановлено, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.02.2024 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки на підставі ст. 75 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років
Відтак, враховуючи положення статей 12 та 49 КК України, вчинення ОСОБА_5 злочину за ч. 1 ст. 122 цього Кодексу до закінчення диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України призводить до переривання перебігу давності та в такому разі обчислення строків давності, як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий, починається з дня вчинення саме нового злочину, причому за кожен злочин окремо.
Отже, за правилами ч. 3 ст. 49 КК України строки давності перервалися і почали обчислюватися з дати вчинення нового злочину, тобто з 07.07.2023 згідно вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.02.2024 (справа №541/3349/23).
Таким чином, ураховуючи, що злочин за ч. 1 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до нетяжких, диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить 3 роки, однак цей строк від дати вчинення останнього злочину (07.07.2023) не сплинув, що виключає можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, інкримінованого ньому в цьому кримінальному провадженні, на підставі ст. 49 КК України, а тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 44, 49 КК України, статтями 284-288, 369-372, 392 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021100050002338 від 26.10.2021 за ч. 1 ст. 286 КК України від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1