Справа № 756/16097/25
Номер провадження № 1-кс/756/2867/25
23 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002464, про арешт майна,
08.10.2025 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002464, про накладення арешту на майно.
У клопотанні прокурор ставить питання про накладення арешту на майно, яке було вилучено 07.10.2025 під час проведення обшуку нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур. Так, відповідною постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві від 07.10.2025 3 комп'ютерні мишки, 9 комп'ютерних клавіатур, 7 системних блоків визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100050002464 від 07.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Оболонського УП ГУНП у м. Києві, надійшло повідомлення з лінії 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1., виявлено приміщення, де організовано або проводяться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Виїздом на місце слідчо-оперативної групи було встановлено, що у вищевказаному приміщенні перебуває комп'ютерна техніка за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Оскільки добровільної згоди на огляд даного приміщення надано не було, слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1, у невідкладному випадку, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: системні блоки, жорсткі диски, монітори та інше, оскільки існувала реальна загроза знищення речей, що в подальшому могли б бути визнані речовими доказами та можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб причетних до його вчинення та мають значення у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до складеного протоколу від 07.10.2025, під час обшуку нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур.
08.10.2025 слідчим у кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання речовими доказами, речей вилучених в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1.
На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що наразі є необхідність в накладенні арешту на 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур. Так, відповідною постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві від 07.10.2025 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур, оскільки вони відповідають ознакам речових доказів.
У судове засідання прокурор не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, однак прокурором заява про розгляд справи у його відсутності. Крім того в клопотанні прокурор зазначає, що підтримує клопотання, просить його задовольнити.
Дослідивши клопотання та надані докази, суд установив наступні обставини.
Як встановлено у судовому засіданні, органом досудового розслідування, яким є Оболонське управління поліції ГУНП у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке було внесено 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002464 за ознаками ч.1 ст. 203-2 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Оболонська окружна прокуратура міста Києва, здійснюється за фактом того, що до Оболонського УП ГУНП у м. Києві, надійшло повідомлення з лінії 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1., виявлено приміщення, де організовано або проводяться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
Виїздом на місце слідчо-оперативної групи було встановлено, що у вищевказаному приміщенні перебуває комп'ютерна техніка за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Оскільки добровільної згоди на огляд даного приміщення надано не було, слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1, у невідкладному випадку, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, а саме: системні блоки, жорсткі диски, монітори та інше, оскільки існувала реальна загроза знищення речей, що в подальшому могли б бути визнані речовими доказами та можуть сприяти розкриттю злочину і встановленню осіб причетних до його вчинення та мають значення у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до складеного протоколу від 07.10.2025, під час обшуку нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: 27 системних блоків, 7 моніторів, 12 комп'ютерних мишок, 13 клавіатур.
08.10.2025 слідчим у кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання речовими доказами, речей вилучених в ході проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
За приписами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Зазначеним Протоколом також закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна.
Згідно з ч. 2 ст.64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Між тим, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, належить третім особам. Тож виклик власників для розгляду даного клопотання про арешт майна є обов'язковим. Однак, клопотання не містить відомості про таких осіб та відповідно і інформації, яка б надала можливість здійснити один із передбачених законом викликів третіх осіб у судове засідання, які є володільцями чи власниками вилученого майна.
Крім того, як вбачається з клопотання, фактично 07.10.2025 було проведено обшук приміщення за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України. Але прокурором до клопотання та на момент розгляду вищевказаного клопотання не надано доказів щодо перевірки слідчим суддею наявності підстав для проникнення до вказаного вище нежитлового приміщення без ухвали слідчого судді.
Ураховуючи викладене, на думку суду, у задоволенні клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002464, про арешт майна слід відмовити.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 07.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002464, про арешт майна - відмовити.
Копію ухвали прокурору, слідчому. Роз'яснити, що слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1