Справа № 756/2212/25
Номер провадження № 1-кп/756/1109/25
23 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 08.02.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050000319, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
07.02.2025, близько 12:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні торгівельної зали гіпермаркету «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20-Д, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізовуючи його, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, взяв зі стелажів супермаркету колекційну ляльку Венздей «Танці Rave'N», Monster High X Wednesdaу, вартістю 3 332 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ), сховав її під куртку, в якій прийшов до гіпермаркету того дня.
Виконавши всі дії, які ОСОБА_6 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжки), разом із вказаним товаром, вийшов за лінію кас гіпермаркету «Епіцентр», не розрахувавшись за даний товар, та направився до виходу із нього, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину
Отже, ОСОБА_6 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочину, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 07.02.2025 близько 12:00 год. він перебував в приміщення гіпермаркету «Епіцентр» на 2 поверсі у відділі іграшок. Оскільки хотів подарувати ляльку своїй дівчині, на придбання якої не вистачало грошей, він взяв зі стелажу ляльку, поклав її в корзину, а згодом заховав під куртку та пішов до виходу, де за межами кас його зупинила охорона. Додатково зазначив, що вартість ляльки оплатив в повному розмірі. У вчиненому обвинувачений розкаюється, просить призначити мінімальне покарання.
Захисник в судовому засіданні підтримав думку свого підзахисного, просив суд не позбавляти його волі, призначивши іспитовий строк.
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 без його участі.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік, відповідно до положень статей 75 КК України.
Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Вид та вартість майна, яким намагався заволодіти обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого, який не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав, офіційно не працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки.
При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено.
Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді позбавлення строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Тож, призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженого.
Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовано запобіжний захід та не вбачає потреби обирати його до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Питання речових доказів підлягає вирішенню, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, не обирати.
Речові докази: колекційну ляльку Венздей «Танці Rave'N», Monster High X Wednesdaу, артикул 22447906, яка передана на відповідальне зберігання ТОВ «Епіцентр К» - передати ОСОБА_6 .
Роз'яснити ОСОБА_6 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1