Справа № 569/18606/25
11 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
учасники справи в судове засідання не з'явились
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , згідно якого просить суд:
- поновити строк позовної давності для подання позову;
- стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №200196564 від 21.01.2015 в загальному розмірі 48 280, 85 грн., яка складається з: суми заборгованості - 36895, 54 грн., суми інфляційних витрат - 8 067, 74 грн., суми 3% річних - 3 317, 57 грн.;
- стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.01.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200196564 щодо кредитування, за умовами якої відповідачу було надано у користування кредитні кошти в розмірі 12 250,00 грн., з встановленим строком користування з 21.01.2015 по 21.01.2020, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 19.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 36 895, 54 грн., яка складається з: суми заборгованості - 11 931, 33 грн., 24 964,21 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Господарські операції на підставі договору №200196564 від 21.01.2015, в тому числі розрахунок заборгованості, проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №200196564 від 21.01.2015, становить 48 280, 85 грн., яка складається з: суми заборгованості - 36895, 54 грн., суми інфляційних витрат - 8 067, 74 грн., суми 3% річних - 3 317, 57 грн.
Також зазначає, що приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», та ТОВ «Діджи Фінанс» було предметом спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03.09.2020 замінено на правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - ТОВ «ФК «Фагор»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО); Національного банку України (далі - НБУ), про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 №1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».
Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об'єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.
У своєму позові позивач просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою суду від 05.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, від його представника надійшли письмові пояснення, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.
21.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачкою укладено договір у формі заяви №200196564 про надання та використання кредитом в розмірі 12 250, 00 грн., та встановленим строком користування 365 днів з 21.01.2015 по 21.01.2020, на підставі анкети №1160770.
Також, 21.01.2015 року відповідач ознайомилась під підпис з довідкою про умови кредитування.
20.07.2020 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, право вимоги за кредитним договором №200196564 від 21.01.2015 зі строком закінчення 21.01.2020, укладеним з відповідачем, перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідно до умов договору, ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення №25 від 09.07.2020.
Як вбачається із доданого до позову розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №200196564 від 21.01.2015, відповідач має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 48 280, 85 грн.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,а також усі ті умови,щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як наголошується у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, який суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України та з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
При цьому належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з п.п. 41-46, 59-60 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 , операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
Згідно з п.п. 59, 60 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 630/366/16-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Як визначено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Аналогічні положення містяться у ч. 5. ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначається у ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Проте встановити обставини, на які посилається позивач, із наданих представником останнього документів не вбачається можливим.
Відповідних доказів разом із позовною заявою та протягом всього розгляду справи судом стороною позивача надано не було, про неможливість подання таких доказів представником позивача не зазначалося, клопотання про витребування доказів також не заявлялося.
У той же час суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору,з власної ініціативи,а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 за період часу з 23.05.2016 по 27.07.2020 не є належним доказом на підтвердження відповідних обставин, оскільки із заяви (оферти) №200196564 від 21.01.2015 слідує, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для використання виключно в межах цього кредитного договору, однак вказаний рахунок у наданій виписці взагалі не фігурує, при цьому розписки про отримання відповідачкою відповідної платіжної картки позивачем також не надано. Так само суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 21.01.2015 замість рахунку № НОМЕР_1 було відкрито будь-які інші рахунки.
Крім того, у вказаній виписці початковою датою руху коштів зазначається 23.05.2016, у той час як датою заяви (оферти) є 21.01.2015
Ні з позовної заяви, ні з виписки по особовим рахункам неможливо встановити, коли саме відповідач отримала кредит у розмірі 12 250, 00 грн., при цьому, як вже зазначалося судом, така виписка надана за період часу, початком якого є 23.05.2016, а не дата укладення договору.
Так само із позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити, що рахунки, вказані у наданій позивачем виписці по особовим рахункам за період часу з 23.05.2016 по 27.07.2020, належать саме відповідачу.
Крім того, із доданої до матеріалів справи виписки вбачається: "Всього оборотів: 11 931,33 0,00 - - - - - - - - - - - - - - - - - Вихідний залишок:11 931,33 Док.№FBY30774 Дата03.04.2017 Проведен31.03.2017 22:59:53 Сума11 931,33 Платник |22024513374901 Гірко С. А. ЄДРПОУ НОМЕР_2 Банк плат |380935 ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Отримувач |37390300589101 ТОВ "ФК "ПЛЕЯДА" ЄДРПОУ 40210636Банк отрим|380935 ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Призн.плат|Оприбуткування залишку за кредитним договором № 200196564 від |21.01.2015 зг. Рішенню ВДФГВФО №840 від 02.03.2017 р, , що підтверджує сплату кредитних коштів товариству, яке за Договором факторингу мало право вимоги до відповідачки на той час.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що станом на день подання позовної заяви у відповідачки існує заборгованість перед ТзОВ «Діджи Фінанс» за Кредитним договором №200196564 від 21.01.2015, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо письмового клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності, то таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування строку позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив строку позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач, що узгоджується із позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ІК 42649746);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складане та підписане 12.12.2025.
Суддя О. Левчук