Справа № 524/12749/25
Провадження № 2/524/6174/25
12.12.2025 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін5800849 цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач свої вимоги мотивував тим, що 01.11.2022 в особистому кабінеті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , подано заявку на отримання кредиту № 5800849. ТОВ «Мілоан» направлено ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору про споживчий кредит №5800849. Відповідачу перераховано кошти в сумі 5 000 грн. на картковий рахунок зі строком повернення 105 днів та сплатою відсотків за користування коштами та комісю. Проте, відповідачем умови договору не виконані, сума кредиту не повернута. 30.01.2023 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 89МЛ, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 5800849, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» набуло право вимоги до відповідача. Станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором становить 20650 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5 000 грн., заборгованість за відсотками 14700 грн., заборгованість за комісійними винагородами 950 грн. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати у повернення сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.09.2025 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу направлено засобами рекомендованого поштового зв'язку Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.11.2021 року в особистому кабінеті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_2 подано заявку на отримання кредиту № 5800849. ТОВ «Мілоан» направлено ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору про споживчий кредит № 5800849 Відповідачу перераховано кошти в сумі 5 000 грн. на картковий рахунок зі строком повернення 15 днів та сплатою відсотків за користування коштами та комісією, а саме:
Розмір кредиту: 5 000 грн. Кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок п 2.1. розділу 2 кредитного договору
За п 1.7 кредитного договору Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п п 2.2, 2.3 цього договору
Кредит надається строком на 105 днів з 01.11.2021 (п.1.3. договору) та у відповідності до п 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.02.2023
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Як убачається з матеріалів справи, 30.01.2023 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 89МЛ, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 5800849, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал»» набуло право вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджується витребуваною інформацією з АТ «А-банк»
Пунктом 7.1. кредитного договору № 5800849 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу отримання кредиту, визначеного у п 2.1. цього Договору.
За п 2.1 договору про споживчий кредит кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок
Укладаючи договір про споживчий кредит ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.
Після чого, укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якій в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору підтверджує анкета-заява на кредит № 5800849 позичальника заповнені відповідачем.
За приписами частини 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За частиною 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 6012520 від 16.01.2024 року поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ст 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п 9.1. кредитного договору №5800849, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.
Відповідно до п 1.5.2. договору споживчого кредиту проценти за користування кредитом : 1500 грн, які нараховуються за ставкою 2 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
За п. 1.5.3. проценти за користування кредитом : 13500 грн стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен ден користування кредитом.
П 1.7. тип процентної ставки за цим договором : фіксована. Особливості нарахування процентів визначені у п.п. 2.2, 2.4 цього договору.
У п. 2.3. визначено умови пролонгації строку кредитування, а саме: продовження вказаного в п.1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах наступним чином: п. 2.3.1.2 пролонгація на стандартних (базових) умовах . Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження)строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування , але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку , якщо внаслідок червоно продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації нас стандартних (базових ) умовах перевищить 60 днів таке користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту)
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користуванням кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п 1.6. договору.
За п. 2.3.2 розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона (и) чи ні відповідно до ст. 212 ЦК України і яка полягає (ють)у:
А) здійсненні платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п.2.3.1 договору та розділу 6 правил
Б) продовження кредитування кредитними коштами позичальником відповідно до строку кредитування визначеному згідно п.1.3., п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. договору
Оскільки ОСОБА_1 продовжив користування кредитними коштами після строку кредитування визначеному у п 1.3 кредитного договору , тому до неї застосовано пролонгацію на стандартних (базових) умовах передбаченого п 2.3.1.2 кредитного договору, а тому строк кредитування продовжено на 105 днів з відповідним нарахуванням відсотків визначених договором.
Із наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості ), вбачається, що 01.11.2022відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5 000 грн.
У період з 02.11.2022по 16.11.2022(15днів) щодня нараховується процент у розмірі 2 % від тіла кредиту, які визначені п. 1.3. та п. 1.5.2. кредитного договору, що станом на 16.11.2022становлять 1500 грн.
Пролонгація на стандартних умовах відбулася 17.11.2022за якої щодня протягом 105 днів нараховувалися проценти у розмірі 3,00 % від тіла кредиту, які визначені п. 2.3.1.2. та п.1.6. кредитного договору, що станом на 29.01.2023 становлять 13200 грн
По закінченню строку кредитування заборгованість відповідача складалася з тіла кредиту - 5 000 грн, відсотків за користування кредитом - 14700 грн,
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті комісії. суд зазначає наступне.
Частинами 1,3ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗакономУкраїни «Про споживче кредитування»-10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статі12 Закону.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає ЗаконУкраїни «Про споживче кредитування»
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина другастатті 8 Закону № 1734-VIII).
Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно пункту 1 яких до загальної вартості кредиту для споживача можуть включатися комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб [комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту).
Проте, у спірному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту позичальнику, та за які позивачем встановлена комісія.
Враховуючи що позивачем не зазначено та не надано суду доказів наявності, переліку послуг, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору позовна вимога про стягнення з відповідача комісії. необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки в силу вимог частин першої, п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»такі умови договору про споживчий кредит є нікчемними та не породжують відповідних прав та обов'язків сторін.
Вимога про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 950 грн. задоволенню не підлягає
Відповідно до положень статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2310, 96 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, вбачається, що позивачем здійснені витрати пов'язані правничою правовою допомогою, які також підлягають розподілу. Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія ««Кредит-капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», ордер на надання правової допомоги серії ВС №1381377 від 01 липня 2025 року, акт №1337 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 05.09.2025, детальний опис надання послуг від 05.09.2025 до акту №1337.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідачки у визначеному позивачем розмірі. З огляду на подані представником ТОВ «Фінансова компанія ««Кредит-Капітал» процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи виконані роботи,принципи співмірності та розумності судових витрат,реальності адвокатських витрат, затрачений час, суд вважає,що обґрунтованимиє витратина правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями10,12,81,141,264,265,273, 280-289,352,354ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - капітал » заборгованість кредитним договором № 5800849 від 91.11.2022 року у розмірі 19700 грн., у повернення сплаченого судового збору 2310, 96 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Позивач : товариство з обмеженою відповідальністю ««Кредит - капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1 корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1
Суддя Олена Предоляк