вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
1-кс/381/1208/25
381/6525/25
1-кс/381/1208/25
Ухвала
про вирішення питання про арешт майна
10 грудня 2025 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна, подане прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111310001303, внесеному до ЄРДР від 11.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
встановив:
На розгляд слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 11.11.2025 близько 12:00 год. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередньо перебуває в стані а/с), керуючи автомобілем марки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по автодорозі О101311 у Фастівському районі, Київської області, в напрямку с. Мостище, де за 50 м до вул. Зарічна, с. Мостище, здійснив виїзд на узбіччя з правої сторони відносно свого напрямку руху, після чого здійсни виїзд на ліве узбіччя та з'їхав у кювет.
Внаслідок ДТП водій т/з отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, в зв'язку з чим був доставлений до КНП ЛІЛ БМР.
11.11.2025 в ході огляду вилучено автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який у подальшому поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, провулок Боженка, №23.
Автомобільмарки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях №31/33/05-1270-2025 від 24.11.2025, належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, встановлено, що у ОСОБА_4 , є дружина ОСОБА_5 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно - автомобільмарки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (моб. тел. дружини ОСОБА_5 - НОМЕР_2 ), для забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні № 12025111310001303 від 11.11.2025, заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження, та помістивши його на територію майданчика тимчасового затримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, провулок Боженка, №23.
Також у клопотанні прокурора наведені обставини щодо поважності пропуску процесуального строку звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням. Зокрема, прокурор зазначає, що у передбачені КПК України стоки вже звертався з відповідним клопотанням, Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року, справа № 381/6525/25, зазначене клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків. Ухвала разом із супровідним листом отримана 03 грудня 2025 року, тому недоліки усунені у передбачений законом строк, а виправлене клопотання на адресу слідчого судді було направленим 06 грудня 2025 року, що підтверджується інформацією оператора поштового зв'язку на конверті.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був повідомленим належним чином, причини неявки не відомі.
Володілець майна - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день розгляду даного клопотання повідомлявся належним чином, зокрема, на мобільний номер телефону дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було направлено сповіщення про розгляд клопотання про арешт майна, смс-повідомлення доставлено 09 грудня 2025 року об 13:55.
Зокрема, про час і дату проведення судового засідання ОСОБА_4 було повідомлено шляхом розміщення інформаційного оголошення на сайті суду про час і дату проведення судового засідання.
Володільцем майна причини неявки не повідомлені, клопотання про відкладення судового засідання не заявлено, заперечень щодо змісту клопотання прокурора про арешт також не надано.
Беручи до уваги строки розгляду клопотання, визначені статтею 172 КПК України, слідчим суддею вирішено проводити розгляд клопотання без участі володільця майна та прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши доводи клопотання та зміст долучених до нього документів, вважаю, що вказане клопотання підлягає задоволенню.
Зокрема, згідно приписів частини 1 статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно приписів п. 5 частини 2 статті 40 КПК України, слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно приписів частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно приписів частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно абзацу 2 частини 1 цієї статті, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Як слідує зі змісту частини 3 цієї статті, у випадку, коли арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, він може бути накладеним на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно частини 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
правову підставу для арешту майна;
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;
можливість спеціальної конфіскації майна;
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно приписів частини 4 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно приписів частини 5 цієї статті, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
З урахуванням вказаних вище правових норм, арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути застосованим, в тому числі й у випадку, якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення і метою його застосування є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження доказів.
Зі змісту клопотання про застосування тимчасового арешту майна та доданих документів слідує, що 11.11.2025 близько 12:00 год. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередньо перебуває в стані а/с), керуючи автомобілем марки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по автодорозі О101311 у Фастівському районі, Київської області, в напрямку с. Мостище, де за 50 м до вул. Зарічна, с. Мостище, здійснив виїзд на узбіччя з правої сторони відносно свого напрямку руху, після чого здійсни виїзд на ліве узбіччя та з'їхав у кювет.
Внаслідок ДТП водій т/з отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, в зв'язку з чим був доставлений до КНП ЛІЛ БМР, тому вказане майно було вилучено під час проведення огляду місця події 11.11.2025 року та 12.11.2025 року постановою слідчого зазначене майно визнано речовим доказом.
Перевіряючи наявність правових підстав для застосування арешту майна, суд враховує, що є обґрунтовані підстави стверджувати, що було вчиненим кримінальне правопорушення, а майно, для забезпечення збереження якого подано клопотання, є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та містить на собі слідову інформацію і з високим ступенем вірогідності може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Тому, існує необхідність запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цього майна, а збереження тимчасово вилученого майна є необхідним для подальшого використання у кримінальному провадженні, як процесуальних джерел доказів.
Оскільки вказаний транспортний засіб, зазначений у клопотанні, містить слідову інформацію та може бути об'єктом дослідження в судових експертизах, доцільно застосувати заборону користування, володіння і розпорядження цим майном у відповідності до положень пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України.
Далі, згідно приписів статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписів частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Вказані правові норми встановлюють гарантії непорушності права власності, однак при цьому передбачають можливість його обмеження у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно позиції, висловленої в Рішенні ЄСПЛ по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», ступінь втручання у право на володіння майном фізичної або юридичної особи, має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є можливим та необхідним, вказаний захід має тимчасовий характер та не призводить до невиправданих і не пропорційних обмежень прав особа, яка є власником майна, при цьому, варто зауважити, що у слідчого судді відсутні відомості про існування обставин щодо нагальної потреби у використанні власником цього автомобіля, в тому числі враховуючи стан здоров'я та робочу необхідність.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України власнику майна, на яке накладено арешт, забезпечується право на подання клопотання про скасування арешту майна, у випадку, якщо в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпаде потреба.
Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого захожу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність вручання у право мирного володіння майном.
При цьому, в силу приписів статті 100 КПК України, при вирішенні питання арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя не вирішує питання визначення місця зберігання майна, на яке накладено арешт, тому слідчий суддя відмовляє прокурору в частині прохання помістити арештований транспортний засіб на територію майданчика тимчасового зберігання затриманих транспортних засобі за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, провулок Боженка, 23.
Далі, в силу приписів частини 1 статті 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Згідно приписів частини 1, 3 статті 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Згідно приписів частини 1 статті 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи наведені прокурором обставини, зокрема, дату отримання ухвали слідчого судді про повернення клопотання та дату подальшого направлення клопотання слідчому судді після усунення недоліків, слідчий суддя приходить до висновку, що процесуальний строк був пропущеним з поважним причин та підлягає поновленню.
Враховуючи вище викладене, керуючись приписами статті 170-174 КПК України, -
Постановив:
Поновити строк звернення з клопотання про арешт тимчасового вилученого майна в кримінальному провадженні № 12025111310001303, внесеному до ЄРДР від 11.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025111310001303, внесеному до ЄРДР від 11.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти в кримінальному провадженні № 12025111310001303 від 11.11.2025 арешт, з забороною користування, володіння і розпорядження, на тимчасово вилучене в ході проведення 11.11.2025 огляду місця події майно, а саме: автомобільмарки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (моб. тел. дружини ОСОБА_5 - НОМЕР_2 ).
Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня від дати її постановлення направити прокурору Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Клопотання про скасування арешту майна може бути поданим в порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК України.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1